Постанова № 35521666, 20.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа № 907/240/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою від 21.10.2013 р. (вх. № 05-05/2272/13 від 24.10.2013 р.) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2,

на рішення господарського суду Закарпатської області від 07 жовтня 2013 року

у справі № 907/240/13 (суддя Г.Й.Бобрик),

порушеній за позовом

Позивача: Спільного українсько-англійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Інвест» (08325, с. Щасливе, Бориспільський р-н, Київської обл., поштова адреса: 02099, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 31477856)

До відповідача: Хустської міської ради (90400, вул. 900-річчя Хуста, 27, м. Хуст, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 34005221),

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (Приватний підприємець) ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний № НОМЕР_1),

Про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельній ділянці площею 0,0327 га, яка є частиною земельної ділянки площею 2,26 га за адресою: АДРЕСА_2 та стягнення судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю б/н від 29.01.2013 р.,

від позивача: ОСОБА_4 - п/к за довіреністю б/н від 20.11.2012 р.,

від відповідача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представник апелянта/третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та позивача, подали спільне письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 24.10.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 907/240/13 господарського суду Закарпатської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року прийнято апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 б/н від 21.10.2013 р. (вх. № 05-05/2272/13 від 24.10.2013 р.) до провадження (апеляційна скага подана без порушення строків на її оскарження в апеляційному порядку) та розгляд скарги призначено на 06.11.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а.с. 176, 177, 196).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 р. (за клопотанням апелянта про відкладення розгляду справи згідно телеграми від 04.11.13р. № 45 (а.с. 190) розгляд справи було відкладено на 20.11.2013 р, про що сторони були належним чином повідомлені, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах.

Представник апелянта/третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, вважає, що місцевим судом не було надано належної оцінки спірній земельній ділянці та не розглянуто клопотання скаржника про витребування доказів, відтак просить апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким Спільному українсько-англійському підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Інвест» відмовити у задоволенні позову про встановлення земельного сервітуту.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Предстаник відповідача, повторно, не прибув, про причини неприбуття не повідомив, був належним чином, 31.10.13 р., повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією № 7001006035491 (а.с. 177), в порядку передбаченому з Інструкцією з діловодства в господарських судах.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. зобов'язано позивача, відповідача подати письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу.

Статтею 75 ГПК України визначено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відтак, не виконання вимог ухвали суду не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 06.11.2013 р., участь повноважних представників судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 194-195).

Отже, на думку колегії суддів, у позивача та відповідача було достатньо часу для подання (надсилання) відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу та забезпечення повноважного представника відповідача в судове засідання.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907/240/13 та розгляду справи без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 07.10.2013 року у справі № 907/240/13 (суддя Г.Й.Бобрик) вирішено: позов задоволити повністю (пункт перший резолютивної частини). Встановити Спільному українсько-англійському підприємству у формі ТзОВ "Магістраль - Інвест" (код ЄДРПОУ 3147785, 08325 Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Харківське шосе, 1) земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельній ділянці площею 0,0327 га, яка є частиною земельної ділянки площею 2,26 га, за адресою: АДРЕСА_2, власник: Хустська міська рада, кадастровий номер земельної ділянки 2110800000:01:034:0067 на наступних умовах: строк сервітуту - безстроковий; межі сервітуту - від А до Б - землі СП ТОВ "Магістраль - Інвест", від Б до В - землі Хустської міської ради, від В до А - землі загального користування (вул. А. Волошина), дискреційні кути та довжини сторін земельної ділянки: № 1-2, довжина 4,89, кут 189°25' 26", № 2-3, довжина 27,91, кут 172°05' 26", № 3-4, довжина 7,34, кут 173°30' 16", № 4-5, довжина 1,11, кут 173°46' 27", № 5-6, довжина 9,12, кут 083°38' 20", № 6-7, довжина 1,76, кут 177°23' 51", № 7-8, довжина 0,96, кут 207°22' 06", № 8-9, довжина 3,50, кут 174°15' 25", № 9-10, довжина 1,11, кут 204°00' 54", № 10-11, довжина 0,45, кут 215°05' 45", № 11-12, довжина 6,18, кут 267°12' 59", № 12-13, довжина 3,45, кут 280°51' 15", № 13-14, довжина 3,45, кут 297°49' 41", № 14-15, довжина 3,52, кут 338°31' 50", № 15-16, довжина 9,01, кут 353°56' 52", № 16-17, довжина 14,03, кут 353°09' 49", № 17-18, довжина 6,23, кут 358°37' 15", № 18-19, довжина 0,94, кут 347°44' 07", № 19-20, довжина 6,60, кут 340°03' 14", № 20-21, довжина 6,96, кут 337°42' 34", № 21-1, довжина 9,45, кут 093°42' 04"; плата за встановлення та користування сервітутом - в розмірі 100% від суми земельного податку за земельну ділянку, на яку встановлено сервітут (пункт другий резолютивної частини). Стягнути з Хустської міської ради (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, 27, код ЄДРПОУ 04053714) на користь Спільного українсько-англійського підприємства у формі ТзОВ "Магістраль - Інвест" (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Харківське шосе, 1, код ЄДРПОУ 3147785) суму 1 147,00 грн. судового збору та суму 1 652, 40 грн. судових витрат за проведення земельно-технічної експертизи (п. 3 резолютивної частини рішення) (а. с. 161-169).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (Приватний підприємець) ОСОБА_2) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 178-184), просить рішення господарського суду Закарпатської області від 07.10.2013р. у справі № 907/240/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким Спільному українсько-англійському підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Інвест» відмовити у задоволенні позову про встановлення земельного сервітуту.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, без повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, що в кінцевому рахунку призвело до прийняття незаконного та несправедливого рішення. Вважає, що місцевий суд помилково зробив висновок що земельна ділянка, яка є власністю ФОК «Ріка» землею оздоровчого та рекреаційного призначення може використовуватись для діяльності автомийки, чим порушив норми Земельного кодексу України. Крім того, в апеляційній скарзі зазначає, що державні акти «ТзОВ «Автомобіліст» та ТзОВ «Магістраль-Інвест» на право користування спірною земельною ділянкою суперечать один одному та мають розбіжності, оскільки опис меж наведених у державному акті на право власності на земельну ділянку позивача, не відповідає ні фактичним обставинам, ні проекту відведення відповідної земельної ділянки, відтак, на думку апелянта державний акт не є правовстановлюючим документом, а лише посвідчує відповідне право та потрібно в такому випадку керуватись саме проектом відведення, в якому спірна земельна ділянка належить скаржнику.

Також в апеляційній скарзі посилається на узагальнену судову практику Вищого господарського суду України, в якій чітко зазначено, що у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010 р., обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає його встановлення, в інший спосіб. Отже на думку скаржника, позивач при вирішенні спору повинен був довести ту обставину, що земельна ділянка позивача є єдиним можливим способом використання автомийки за її призначенням.

Крім того, вважає, що місцевий суд при винесенні рішення, не було досліджено, що АЗС і автомийка, яка на сьогоднішній день належить позивачу, суперечать будівельним нормам, так як збудовані одна біля одної без відступу 1м. від земель ФОК «Ріка», а відтак, позивач повинен був передбачити заїзд на автомийку через іншу територію, однак, місцевий суд не витребував та не дослідив зазначену обставину, а просто зі слався на висновок земельно-технічної експертизи, яка на думку скаржника суперечить іншим матеріалам справи, не задоволивши клопотання апелянта про призначення повторної земельно-технічної експертизи. В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що на його думку для того щоб забезпечити заїзд на авто мийку, позивачу потрібно просто з'єднати територію АЗС позивача та територію автомийки, знявши огорожу (які будувались як один об'єкт).

Щодо порушення норм процесуального права скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим судом при розгляді справи, не було задоволено клопотання скаржника про витребування доказів необхідних для правильного вирішення спору, оскільки самостійно отримати витребувані документи для третьої особи (СПД-ФО ОСОБА_2.) було неможливим, зокрема, у наданні документів на адвокатський запит було відмовлено, відтак представник третьої особи просив суд відповідною ухвалою витребувати такі докази, з метою встановлення дійсних обставин справи. Також в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий суд невмотивовано відмовив представнику скаржника у задоволенні клопотання про призначення повторної земельно-технічної експертизи, оскільки, на думку СПД-ФО ОСОБА_2, мають місце невідповідності та суперечності висновків експертизи іншим матеріалам справи та вибіркова оцінка експертом правовстановлюючих документів сторін на землю й на розташовані на них об'єкти.

Колегією Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що апелянт/третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, є Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем), йому присвоєно ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів 20015540524, місце проживання фізичної особи-підприємця: п. і.90400, АДРЕСА_1

Позивач: Спільне українсько-англійське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Інвест» є юридичною особою, юридичній особі присвоєно код ЄДРПОУ № 31477856, місцезнаходження юридичної особи (юридична адреса): п. і. 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Харківське шосе, 1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 (а.с. 54), довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 181858 (а.с. 55) та Статутом Товариства (нова редакція) (а.с. 48-52), поштова адреса позивача, згідно матеріалів справи: 02099, АДРЕСА_3 (а.с. 6).

Відповідач: Хустська міська рада Закарпатської області є органом місцевого самоврядування у межах, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами, юридична особа, код ЄДРПОУ № 34005221, місцезнаходження: п. і. 90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, 27.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги позивача мотивовані тим, що з набуттям ТзОВ «Магістраль - Інвест» права власності на земельну ділянку за адресою: м. Хуст, вул. А. Волошина, відповідно до Договору купівлі - продажу від 15.07.2009 року, який нотаріально засвідчений 15.07.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 1760 (а.с. 16), він позбавлений можливості обслуговувати автомобільну мийку, що належить апелянту на праві власності згідно Договору купівлі - продажу від 12.12.2008 року, який нотаріально засвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 1777 та відсутня можливість проїхати до автомобільної мийки іншим чином, ніж по існуючій автодорозі через особливості рельєфу, оскільки до автомобільної мийки з центральної дороги веде окрема під'їзна дорога; іншого проїзду до автомийки не має.

Як вбачається з експлікації будівель та споруд при будівництві автомобільної мийки та АЗС в 1998 році та відповідною технічною документацією до Державних актів на право власності (а. с. 36-44), зазначений під'їзд до автомобільної мийки існує з 1998 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою (а.с. 35) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а саме право земельного сервітуту на якій розташована дорога загального користування, що межує із земельною ділянкою СП ТзОВ «Магістраль-Інвест» за адресою: м. Хуст, вул. А. Волошина, б/н (згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 025715) з метою забезпечення безперешкодного проїзду транспортних засобів з вул. Волошина в м. Хуст до будівлі автомобільної мийки СП ТзОВ «Магістраль-Інвест» розташованій на зазначеній земельній ділянці, та встановити постійний земельний сервітут шляхом укладання договору про встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху між СП ТзОВ «Магістраль-Інвест» та Хустською міською радою.

Відповідач зазначену заяву позивача отримав 30.10.2012 р., що підтверджується відповідним штампом відповідача про отримання. Однак, вказана заява позивача відповідачем залишена без задоволення.

З огляду на те, що добровільно Хустською міською радою Закарпатської області не укладався з позивачем договір про встановлення земельного сервітуту, позивач: ТзОВ «Магістраль - Інвест» просить встановити земельний сервітут рішенням суду на визначених у позові умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого суду від 17.05.2013 року суд для проведення земельно-технічної експертизи призначеної за клопотанням позивача зупиняв провадження у справі (а. с. 121-123).

Як встановлено колегією суддів, судова земельно-технічна експертиза проводилась Товариством з обмеженою відповідальністю «Західний науково-дослідний інститут судових експертиз», який є юридичною особою, ідентифікаційний код № 38326000, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79011, м. Львів, Галицький р-н, вул. Зарицьких, буд. 26, офіс 12, вид діяльності за КВЕД-2010: 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у; 66.21 Оцінювання ризиків та завданої шкоди; 68.31 Агенства нерухомості; 69.10 Діяльність у сфері права; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 571627 (а. с. 143-144).

Висновок № 2805/13 судової земельно-технічної експертизи по господарській справі № 9007/240/13 від 30.08.2013 року за позовом Спільного українсько-англійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Інвест» до Хустської міської ради про встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (а. с. 128-141) проведено судовим експертом ОСОБА_7, що підтверджено Свідоцтвом НОМЕР_3 від 25 травня 2012 року, про те, що рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 25.05.2012 р. ОСОБА_7 присвоєно (підтверджено) кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз за спеціальністю: 10.6 - дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів (а. с. 142).

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення судової земельно-технічної експертизи судового експерта ухвалою місцевого суду від 17.05.2013 р. у даній справі (п. 6 резолютивної частини ухвали) (а.с. 121-123) було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих або завідомо неправдивих висновків та за безпідставну відмову від дачі висновків (ст.ст. 384, 385 КК України). Як випливає із тексту Висновку № 2805/13 від 30.08.2013 року (останній абзац на а.с. 128) судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України, що підтверджується його особистим підписом.

Ухвала господарського суду Закарпатської області від 17 травня 2013 року у справі № 907/240/13 про зупинення провадження у справі у зв'язку із призначенням судової земельно-технічної експертизи - сторонами не оспорювалась.

Вищенаведене свідчить, що Висновок № 2805/13 судової земельно-технічної експертизи по господарській справі № 907/240/13 від 30.08.2013 року проведений ТзОВ «Західний науково-дослідний інститут судових експертиз» відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу».

Відтак, місцевим господарським судом, відповідно до приписів статті 43 ГПК України, нарівні з іншими доказами у справі, правомірно надано оцінку і Висновку № 2805/13 судової земельно-технічної експертизи по господарській справі № 9007/240/13, який складений 30 серпня 2013 р (а. с. 128-141).

Твердження апелянта, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, оскільки, не задоволивши клопотання апелянта про призначення повторної земельно-технічної експертизи, так як на його думку висновки судової земельно-технічної експертизи суперечить іншим матеріалам справи, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.

Як уже було зазначено у цій постанові, під час проведення судової земельно-технічної експертизи судового експерта ухвалою місцевого суду від 17.05.2013 р. у справі № 907/240/13 (п. 6 резолютивної частини ухвали) було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Судовий експерт особисто був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України, що підтверджується його підписом у Висновку № 2805/13 від 30.08.2013 р. (а.с. 128).

Крім того, сторони, керуючись своїми процесуальними правами, визначеними у статті 41 ГПК України, наділені повноваженнями заявляти відводи судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 ГПК України.

Однак в матеріалах даної справи такі докази відсутні.

Щодо укладення між сторонами земельного сервітуту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменше обтяжливим для власника земельної ділянки щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 100 Земельного кодексу України, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Отже, сервітут по суті є можливістю обмеженого користування чужим майном в певних цілях.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Докази звернення власника земельної ділянки до суду свідчить про відсутність можливості врегулювання спору в інший спосіб, адже звернення позивача до відповідача із заявою від 30.10.2012 року (а. с. 35) з вимогою про встановлення земельного сервітуту не принесло відповідних результатів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 12.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сівелія» (Продавець - за договором) та Спільним українсько-англійським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Інвест» (Покупець - за договором) було укладено Договір купівлі-продажу (а. с. 26-27).

Зазначений Договір купівлі-продажу укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, що відповідає приписам Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 1.1 вищевказаного Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нежитлову будівлю - заправну станцію стаціонарного типу (АЗС), що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Волошина, А (колишня Леніна) буд. б/н, загальною площею 139,10 кв. м., а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити зазначений об'єкт і сплатити Продавцеві договірну ціну за нього в строк, зазначений у цьому договору. Разом з передачею об'єкта Продавець зобов'язаний передати Покупцю обладнання та технічну документацію.

В подальшому, 15.07.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сівелія» (Продавець - за договором) та Спільним українсько-англійським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Інвест» було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки (а. с. 16 та а.с. 24).

Зазначений Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, та посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, що відповідає на момент його нормам ЦК України.

Згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 липня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1760, позивачем було придбано земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Хуст, вул. А. Волошина, б/н, кадастровий номер 2110800000:01:034:0050, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 025715 від 14.07.2011 року (а. с. 18).

Вищезазначені договори купівлі-продажу є дійсними, не скасованими, доказів про те що вони визнані недійсними в матеріалах справи відсутні та сторонами не подано.

Відтак, у зв'язку з необхідністю позивача здійснювати обслуговування автомобільної мийки, що належить позивачу на праві власності згідно Договору купівлі-продажу від 12 грудня 2008 року зареєстрованого в реєстрі за № 4786, та відсутності можливості проїхати до автомобільної мийки іншим чином, ніж по існуючій автодорозі через особливості рельєфу, Позивач звернувся до Відповідача з заявою від 30.10.2012 року за № 30/10-12 (а. с. 35), з клопотанням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а саме право земельного сервітуту.

Однак, відповідач з клопотанням позивача не погодився, покликаючись на те, що потреба встановлення земельного сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, наприклад, проїхати чи пройти до своєї земельної ділянки, користуватися належною йому будівлею, тощо. Тобто, позивачем не доведено необхідність задовольнити власні потреби в інший спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту.

Апелянт в апеляційній скарзі, зазначає, що земельна ділянка на яку вимагається встановлення сервітуту, є частиною земельної ділянки площею 2,26 га, за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 2110800000:01:034:0067, яка свого часу була надана ФОК "Ріка".

З матеріалів справи вбачається, що скаржником/третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі Договору купівлі-продажу № 395 було придбано нерухоме майно ФОК "Ріка", на яку останній посилається на власні права на земельну ділянку площею 2,26 га, за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 2110800000:01:034:0067, які виникають на його погляд на підставі ст. 120 Земельного кодексу України.

Однак, Фізкультурно-оздоровчий комплекс «Ріка» на час розгляду справи є ліквідованим та не є юридичною особою, що підтверджується сторонами.

На підставі вищенаведеного, згідно державного акту від 02.08.1996 року за № І-ЗК № 000837 (а. с. 66-69) частина спірної земельної ділянки була надана для обслуговування медичного профілакторію, однак, у зв'язку із припиненням юридичної особи, частина спірної земельної ділянки, яка належить скаржнику, змінила цільове призначення.

Вищенаведеним спростовуються твердження апелянта, що місцевий суд помилково зробив висновок про те, що земельна ділянка, яка є власністю ФОК «Ріка» є землею оздоровчого та рекреаційного призначення, може використовуватись для діяльності автомийки, чим порушив норми Земельного кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно державних актів ТзОВ "Магістраль-Інвест" на право власності серії ЯЛ № 025715, ТзОВ "Сівелія" на право власності серії ЯЕ № 468585, ТзОВ "Автомобіліст" на право власності серії ЯЕ № 446111, технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку згідно Договору купівлі-продажу, виготовленої Хуст - Земля Карпат, які в подальшому було затверджено відповідачем, землі від літери «В» до літери «Г», віднесено до земель загального користування, а відповідно посилання відповідача та апелянта/третьої особи, щодо невідповідності цільового призначення не заслуговують на увагу.

Також, факт наявності під'їзної дороги до будівлі належної третій особі, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, підтверджується серед інших доказів, Висновком № 2805/13 судової земельно-технфічної експертизи по господарській справі № 907/240/13 від 30.08.2013 року, у якому встановлено, що "підхід та проїзд до автомийки, розташованої за адресою: м. Хуст, вул. Волошина, б/н, за кадастровим номером 2110800000:01:034:0050 можливий за варіантом, коли підхід та проїзд здійснюється по наявному шляху - вздовж межі від В до Г, які ідентифіковані у чинному Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 025715 від 14.07.2011 року, як землі загального користування", що відповідає доказам, наданим позивачем в ході судового розгляду справи.

Отже, посилання скаржника, що ним придбано нерухоме майно ФОК "Ріка", а відповідно у нього виникає право на земельну ділянку площею 2,26 га, за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 2110800000:01:034:0067, на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, не заслуговують на увагу, адже вказані норми права передбачають, щодо особа, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Стаття 92 Земельного кодексу України встановлює виключний перелік осіб, які вправі набути право постійного користування земельною ділянкою з державної або комунальній власності, що дає підстави вважати, що третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору не має правових підстав для отримання вказаного права.

Зазначене підтверджується і апелянтом/третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, яка вказує на те, що документи з землеустрою розробляються для укладання договору оренди земельної ділянки, а відтак і межі земельної ділянки можуть бути змінені.

Крім цього, всупереч ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, третьою особою без самостійних вимог не надано жодних доказів, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, крім посилань на норми діючого законодавства, щодо виникнення права на земельну ділянку площею 2,26 га, за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 2110800000:01:034:0067.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, зокрема п. 2.35., передбачено, що у вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача.

Так, згідно кадастрового плану та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. А. Волошина б/н, складеного ТзОВ "Зодчий і К", Ліцензія на проведення землевпорядних та земле оціночних робіт від 17 червня 2008 року серії АВ № 390642, було належним чином доведено та визначено межі і точні координати земельної ділянки з урахуванням геометрії будівлі автомийки, заперечень з приводу в казаних даних з боку відповідача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору не надходило.

Згідно із ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно абз. 2 п. 2.32 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, визначено, що ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Вищевказані недоліки земельної ділянки були встановлені Висновком № 2805/13 судової земельно-технічної експертизи по господарській справі № 907/240/13 (а. с. 128-140), в якому зазначено, що у зв'язку з особливістю ландшафту земельної ділянки позивача, розташованої за адресою м. Хуст, вул. А. Волошина, б/н, а саме, у зв'язку з різким перепадом поверхні земельної ділянки, іншої можливості проїзду до автомийки, окрім як по наявному шляху по території земельної ділянки площею 2,26 га, за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 2110800000:01:034:0067, позивач не має.

Висновком № 2805/13 судової земельно-технічної експертизи по господарській справі № 907/240/13, зокрема, встановлено, що: 1. Земельна ділянка площею 0,2031 га за кадастровим номером 2110800000:01:034:0050, яка належить Спільному українсько-англійському підприємству у формі ТзОВ "Магістраль-Інвест" та розташована за адресою: м. Хуст, вул. Волошина, б/н, використовується для розміщення стаціонарного традиційного середньої категорії автозаправного комплексу типу А з підземними резервуарами та роздільним розміщенням паливно-роздавальних колонок відносно резервуарів, призначених для приймання, зберігання рідкого моторного палива і заправлення ним автотранспорту, а також для сервісного обслуговування автотранспорту (миття автомобілів). Частина даної земельної ділянки площею 0,0227 га, де розміщено будівлю автомийки, не використовується через відсутність можливості проїзду до автомийки автомобільного транспорту.

2. Проїзд автотранспорту до автомийки, розташованої на земельній ділянці за адресою: м. Хуст, вул. Волошина, б/н, за кадастровим номером 2110800000:01:034:0050, площею 0,2031 га можливий тільки за варіантом проїзду до автомийки по земельній ділянці відповідача. Прохід до автомийки можливий по влаштованим на ділянці між будівлями операторської та автомийки сходам.

3. Заїзд автотранспорту на автомийку Спільного українсько-англійського підприємства у формі ТзОВ "Магістраль-Інвест" іншим шляхом, ніж через земельну ділянку відповідача, в тому числі після проведення власником авто мийки необхідних будівельних робіт неможливий.

Отже, оцінивши всі докази у даній справі в сукупності на підставі ст. 43 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, що відповідно до ст. 402 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Твердження апелянта, що державні акти ТзОВ «Автомобіліст» та ТзОВ «Магістраль-Інвест» на право користування спірною земельною ділянкою суперечать один одному та мають розбіжності, оскільки опис меж наведених у державному акті на право власності на земельну ділянку позивача, не відповідає ні фактичним обставинам, ні проекту відведення відповідної земельної ділянки, відтак, на думку апелянта, державний акт не є правовстановлюючим документом, а лише посвідчує відповідне право, відтак в такому випадку, необхідно керуватись саме проектом відведення, в якому спірна земельна ділянка належить скаржнику, не заслуговують на увагу суду, оскільки доказів проте що державні акти ТзОВ «Автомобіліст» та ТзОВ «Магістраль-Інвест» на право користування спірною земельною ділянкою та/або рішення, на підставі яких вони були видані, оскаржені в установленому законом порядку чи визнані не дійсними в матеріалах справи немає, такі докази відсутні та сторонами не подано.

Також в апеляційній скарзі скаржник посилається на узагальнену судову практику Вищого господарського суду України та зазначає, що у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає його встановлення, в інший спосіб. Відтак, на думку апелянта, позивач при вирішенні спору повинен був довести, що земельна ділянка позивача є єдиним можливим способом використання автомийки за її призначенням, спростовуються матеріалами справи та Висновком судового експерта, який сторонами у справі не оскаржено.

Інші твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Закарпатської області від 07.10.2013р. у справі № 907/240/13 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 27, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 66, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 07.10.2013 року у справі № 907/240/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.

В судовому засіданні 20.11.2013 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 25.11.2013р.