Рішення № 35521412, 20.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/13240/13 20.11.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Український пожежний концерн

«Укрпожсервіс», м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камаз», м. Київ

Про стягнення 602 052,38 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Довгопол А.І., Шилков В.О. - пред. по довір.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 602 052,38 грн. заборгованості, збитків від інфляції та трьох відсотків річних, посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, умов щодо оплати автоцистерни пожежної, отриманої, відповідно до видаткової накладної №РН-000007 від 30.08.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/13240/13 та розгляд справи призначено на 30.07.2013р.

26.07.2013р. від позивача надійшли документи витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 12.07.2013р.

30.07.2013р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив, просив суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013р. розгляд справи було відкладено на 13.08.2013р.

13.08.2013р. від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача.

13.08.2013р. від відповідача надійшло клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи, витребування у позивача доказів, виклик в судове засідання керівника та головного бухгалтера позивача та клопотання про направлення судового запиту до виробника автоцистерни пожежної.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 13.08.2013р. у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, справу №910/13240/13 було передано судді Спичаку О.М. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013р. суддя Спичак О.М. прийняв справу до свого провадження та призначив судовий розгляд на 24.09.2013р.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 03.09.2013р. справу № 910/13240/13 передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2013р. суддя Станік С.Р. прийняв справу № 910/13240/13 до свого провадження та призначив розгляд справи на 24.09.2013р.

Розпорядженням № 04-1/741 від 23.09.2013р. Керівника апарату Кривенко О.М., відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/13240/13, у зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 910/13240/13 було передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2013р. суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 910/13240/13 до свого провадження та призначив розгляд справи на 05.11.2013р.

05.11.2013р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 20.11.2013р., у зв'язку з неявкою представників відповідача та задоволенням клопотання останнього про відкладення.

08.11.2013р. від позивача надійшло клопотання про направлення судового запиту до УДАІ в м. Києві щодо надання інформації про власника автомобільного шасі КАМАЗ 43253, шасі № ХТС 43253R72316843, двигун 72442974 станом на 09.09.2008р.

Суд, розглянувши клопотання позивача, визнав його недоцільним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, останнім не доведено той факт, що саме цей транспортний засіб був предметом купівлі-продажу, а крім того, недоведено неможливості отримання таких доказів самостійно, оскільки відповідач вважає себе власником і позивач має право і можливість отримати такі докази у відповідача.

20.11.2013р. від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення на відзив відповідача.

Відповідач, який належним чином був повідомлений, в судове засідання не з'явився, представників в судове засідання не направив, вимоги ухвал суду від 12.07.2013р., від 30.07.2013р., від 13.08.2013р., від 03.09.2013р., від 26.09.2013р. та від 05.11.2013р. не виконав.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87, Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджує факт отримання відповідачем 12.11.2013р. ухвали від 05.11.2013р.

19.11.2013р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Суд розглянув клопотання відповідача та визнав його недоцільним та необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. З зазначеного вбачається, що коло осіб які можуть бути представниками відповідача не є обмеженим.

Враховуючи викладене повторна неявка представників відповідача є зловживанням процесуальними правами та неналежним виконанням процесуальних обов`язків.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 20.11.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару, відповідно до якої позивач поставив відповідачу товар, а саме, автоцистерну пожежну АЦ-40/4 (43253) модель 247.01, на суму - 890 000 грн.

На виконання умов усної домовленості, позивач поставив відповідачу автоцистерну пожежну АЦ-40/4 (43253) модель 247.01, на суму - 890 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000007 від 30.09.2008р., яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печаткою позивача без зауважень та приймається судом, як належний доказ виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 2. Наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 4 Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.

До матеріалів справи долучена довіреність ЯПЛ № 238816 від 29.09.2008р. на отримання товарних цінностей, яка видана відповідачем своєму працівнику на отримання товару від позивача.

Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, сплативши останньому грошові кошти у розмірі - 560 000 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача, копії яких належним чином засвідчені та містяться в матеріалах справи.

06.06.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію щодо проведення розрахунку за поставлений товар. Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком № 9914.

Відповідач належної відповіді на претензію не надав та грошові кошти позивачу не перерахував.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, здійснивши поставку обумовленого товару, а відповідач свої зобов'язання по оплаті не виконав.

Таким чином заборгованість відповідача за отриманий товар складає - 330 000 грн.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що автоцистерна пожежна АЦ-40/4 (43253) модель 247.01 на базі автомобільного шасі КАМАЗ 43253 вартістю 890 000 грн., складається із автомобільного шасі КАМАЗ 43253, шасі № ХТС 43253R72316843, двигун 72442974, що було власністю відповідача та надбудови - автоцистерни пожежної АЦ-40/4 (43253) модель 247.01. Залишкові 330 000 грн., є вартістю належного на той час на праві приватної власності відповідачу шасі КАМАЗ 43253, шасі № ХТС 43253R72316843, двигун 72442974. В обґрунтування того, що шасі КАМАЗ 43253 належало відповідачу на праві власності, останній посилається на акт приймання-передачі транспортного засобу від 21.09.2013р., довідку про залишок товарів на складах станом на 30.09.2008р., та ВМД № 100000009/7/4176 від 29.11.2007р. Сума в розмірі 560 000 грн. виплачена на користь позивача за переобладнання автомобільного шасі КАМАЗ 43253, а саме, за надбудову автоцистерни пожежної АЦ-40/4 (43253) модель 247.01.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (Далі - Порядок), державна реєстрацiя (перереєстрацiя) транспортних засобiв проводиться на пiдставi заяв власникiв, поданих особисто, i документiв, що посвiдчують їх особу, пiдтверджують правомiрнiсть придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далi - правомiрнiсть придбання) транспортних засобiв, вiдповiднiсть конструкцiї транспортних засобiв установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, якi є пiдставою для внесення змiн до реєстрацiйних документiв. Документами, що пiдтверджують правомiрнiсть придбання транспортних засобiв, їх складових частин, що мають iдентифiкацiйнi номери, є засвiдченi пiдписом вiдповiдної посадової особи, що скрiплений печаткою: довiдка-рахунок за формою згiдно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, дiяльнiсть якого пов'язана з реалiзацiєю транспортних засобiв та їх складових частин, що мають iдентифiкацiйнi номери; договори та угоди, укладенi на товарних бiржах на зареєстрованих у Департаментi Державтоiнспекцiї бланках, iншi засвiдченi в установленому порядку документи, що встановлюють право власностi на транспортнi засоби; копiя рiшення суду, засвiдчена в установленому порядку, iз зазначенням юридичних чи фiзичних осiб, якi визнаються власниками транспортних засобiв, марки, моделi, року випуску таких засобiв, а також iдентифiкацiйних номерiв їх складових частин; довiдка органу соцiального захисту населення або управлiння виконавчої дирекцiї Фонду соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань, що видiлили автомобiль або мотоколяску; акт приймання-передачi транспортних засобiв за формою згiдно з додатком 6, виданий пiдприємством-виробником або пiдприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засiб спецiальний пристрiй згiдно iз свiдоцтвом про погодження конструкцiї транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, iз зазначенням iдентифiкацiйних номерiв такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларацiя на бланку єдиного адмiнiстративного документа на паперовому носiї або електронна митна декларацiя, або видане митним органом посвiдчення про реєстрацiю в пiдроздiлах Державтоiнспекцiї транспортних засобiв чи їх складових частин, що мають iдентифiкацiйнi номери; договiр фiнансового лiзингу.

У разi митного оформлення транспортних засобiв, їх складових частин, що мають iдентифiкацiйнi номери, якi ввозяться на митну територiю України, за електронною митною декларацiєю така декларацiя, засвiдчена електронним цифровим пiдписом вiдповiдальної посадової особи митного органу, передається за допомогою засобiв iнформацiйно-телекомунiкацiйних систем органам МВС.

Для державної реєстрацiї транспортних засобiв, що перебували в експлуатацiї i знятi з облiку в пiдроздiлах Державтоiнспекцiї, крiм зазначених у цьому пунктi документiв, що пiдтверджують правомiрнiсть їх придбання, подається свiдоцтво про реєстрацiю транспортного засобу (технiчний паспорт) та копiя реєстрацiйної картки, що додається до свiдоцтва про реєстрацiю транспортного засобу на пластиковiй основi, з вiдмiткою пiдроздiлу Державтоiнспекцiї про зняття транспортного засобу з облiку. Переобладнання (крiм переобладнання для роботи на газових паливах), вiдчуження, передача права користування i (або) розпорядження придбаних транспортних засобiв, не зареєстрованих у пiдроздiлах Державтоінспекції, не допускається.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, не приймаються судом до уваги, оскільки, суду не представлено належних та допустимих доказів на підтвердження права власності на автомобільне шасі КАМАЗ 43253, шасі № ХТС 43253R72316843, а саме, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, документ згідно з п. 8 Порядку, який посвідчує перехід права власності на шасі, докази які підтверджують покупку та поставку даного шасі, а також доказів, що відповідач передав автомобільне шасі КАМАЗ 43253, шасі № ХТС 43253R72316843 на переобладнання позивачу.

Посилання відповідача на копію митної декларації ВМД № № 100000009/7/4176 від 29.11.2007р., як на доказ права власності на автомобільне шасі КАМАЗ 43253, шасі № ХТС 43253R72316843, також, не відповідає дійсності оскільки, як вбачається з декларації, в графі одержувач/імпортер є ПП «Цитан», а не відповідач.

Визначені в Цивільному кодексі України способи набуття права власності стосуються всіх форм права власності.

Підстави набуття права власності - це юридичні факти. В багатьох випадках ними є правочини (ч.1 ст.328 ЦК).

Всі підстави набуття права власності мають бути не забороненими законом, тобто правомірними. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК).

відповідачем не представлено суду також і документу (договору-купівлі-продажу, чи поставки, тощо), який підтверджує перехід права власності на вказане майно від ПП "Цитан".

Відповідач вважає, що позивачем для звернення до суду за даним позовом було пропущено строки позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача, щодо строку позовної давності, оскільки як вбачається з виписки банку від 12.10.2010р., відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 340 000 грн. Такі дії відповідача свідчать про визнання ним боргу, а тому, строк давності в три роки перервався і почав відраховуватись з 13.10.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ч. 5 ст. 265 Господарського кодексу України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 173 ГК України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі - 68 831,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі - 203 220,86 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камаз» (02105, м. Київ, вул. П. Усенка, буд. 8, код ЄДРПОУ 31570627) на користь Приватного акціонерного товариства "Український пожежний концерн «Укрпожсервіс» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 13, оф. 17, код ЄДРПОУ 14300088), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 330 000 (триста тридцять тисяч) грн., збитки від інфляції у розмірі - 203 220 (двісті три тисячі двісті двадцять) грн. 86 коп., три відсотки річних у розмірі - 68 831 (шістдесят вісім тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 52 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 12 041 (дванадцять тисяч сорок одна) грн. 06 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 26 листопада 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук