Рішення № 35521270, 27.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.2013р. Справа № 905/6886/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Сталь", ЄДРПОУ 37090550,

м.Харків

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Керамет", ЄДРПОУ 13508852,

м.Донецьк

про стягнення 66455,52 грн.

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Керамет", ЄДРПОУ 13508852,

м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Сталь", ЄДРПОУ 37090550,

м.Харків

про визнання додатку б/н від 18.03.2012р. до договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. недійсним та про розірвання договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Бондарчук І.В.-по дов.

від відповідача: Героцький А.В.-по дов., Несторак М.Я.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 12.11. по 27.11.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СДТ-Сталь", м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Керамет", м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 66455,52 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару в розмірі 66455,52 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 12.11.2013р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що у грудні 2012р. частина актів форми №69 була підписана з його боку неуповноваженими особами, внаслідок чого недоведеним є факт постачання товару позивачем за цими актами.

17.10.2013р. Приватне акціонерне товариство "Керамет", м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Сталь", м.Харків про:

- визнання недійсним додатку б/н від 18.03.2012р. до договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р.;

- розірвання договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СДТ-Сталь" та Приватним акціонерним товариством "Керамет".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2013р. зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Керамет", м.Донецьк прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №905/6886/13.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги відповідач посилається на той факт, що додаток б/н від 18.03.2012р. до договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. було підписано з боку позивача неуповноваженою особою. Крім того, за твердженням відповідача, форма акту приймання металів чорних (вторинних) ф.69 не відповідає вимогам наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №183 від 31.10.2011р. "Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів". Також, на думку відповідача, вказані акти приймання металів чорних (вторинних) оформлено особами, які не мали повноважень на підписання таких актів, у зв'язку з чим вважає, що договір №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. має бути розірваним.

Позивач зустрічні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиву на зустрічний позов від 12.11.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

17.09.2012р. між сторонами був підписаний договір №КМУ-12/19-К, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити на умовах, вказаних в договорі, лом та відходи чорних металів у відповідності з технічними вимогами, згідно з доданими специфікаціями та додатками, далі товар.

Відповідно до приписів п.п.2.1, 2.2 договору ціна товару за одиницію та за позиціями вказана у специфікацях. Ціна товару приймається на умовах, викладених в договорі та специфікаціях до нього. Загальна сума договору складає суму в національній валюті України, яка визначена на підставі даних специфікацій та додатків до даного договору. Загальна сума договору може бути змінена за згодою сторін у зв'язку із зміною рівня цін або об'ємів поставки.

Згідно з п.3.4 договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. право власності, ризики та вигода на товар переходять до покупця в момент прийому товару покупцем або його довіреною особою в пункті призначення, що підтверджується складанням актів приймання металів чорних (вторинних), з вказанням даних передбачених діючими ліцензійними умовами здійснення господарської діяльності по заготовці, переробці, а також металургічної переробки лому чорних металів. При поставці товару залізничним транспортом складається акт прийому металів чорних (вторинних) (ф.69).

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р. (п.10.2 договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р.).

Як встановлено, сторонами до договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. було підписано специфікації №01/Д-копр від 20.09.2012р., №2/Д-копр, №01-копр від 01.10.2012р., №02-копр від 01.11.2012р., №03-копр від 01.12.2012р., в яких узгоджено найменування товару (види лому чорних металів ДСТУ 4121-2002, технічні вимоги, нормативний відсоток засору,%, ціну, умови поставки, тощо.

Згідно з наданими до матеріалів справи залізничними накладними; актами приймання металів чорних (вторинних) ф.69: №5075 від 28.09.2012р., №5171 від 02.10.2012р., №5161 від 01.10.2012р., №Копр-01153 від 23.10.2012р., №Копр-01088 від 13.10.2012р., №Копр-01098 від 15.10.2012р., №Копр-01099 від 15.10.2012р., №Копр-01162 від 23.10.2012р., №Копр-01214 від 29.10.2012р., №Копр-01226 від 30.10.2012р., №Копр-01256 від 02.11.2012р., №Копр-01320 від 08.11.2012р., №Копр-01385 від 14.11.2012р., №Копр-01537 від 09.12.2012р., №Копр-01569 від 11.12.2012р., №Копр-01571 від 11.12.2012р., №Копр-01584 від 12.12.2012р., №Копр-01608 від 16.12.2012р., №Копр-01624 від 19.12.2012р.; приймально-здавальними актами: №-КМ00001128-КопрД від 30.09.2012р., №-КМ00001156-КопрД від 31.10.2012р., №-КМ00001157-Копр від 31.10.2012р., №-КМ00001195-Копр від 30.11.2012р., №-КМ00001233-КЦ від 31.12.2012р. позивачем в період з вересня по грудень 2012р. Приватному акціонерному товариству "Керамет", м.Донецьк був поставлений товар на загальну суму 3096455,52 грн.

Посилання відповідача на недоведеність позивачем факту постачання товару згідно актів ф.69 №Копр-01584 від 12.12.2012р., №Копр-01608 від 16.12.2012р., №Копр-01264 від 19.12.2012р. суд до уваги не приймає.

Зокрема, заперечуючи факт отримання товару за цими актами відповідач посилається на підписання останніх з його боку неуповноваженими особами, враховуючи закінчення строку дії довіреностей на вказаних осіб.

Проте, за висновками суду, доказом отримання відповідачем товару є не лише перелічені вище акти ф.69, а й наявні в матеріалах справи залізничні накладні №44235372 від 13.12.2012р., №44186278 від 09.12.2012р., №47767215 від 06.12.2012р., за якими одержувачем та власником товару визначено саме відповідача.

Одночасно, судом також прийнято до уваги той факт, що відповідачем частково здійснювалась оплата отриманого товару, що підтверджується наявними у справі банківськими виписками, платіжними дорученнями, внаслідок чого суд дійшов висновку про знаходження товару за спірними актами ф.69 у відповідача.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встанолвений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктами 5.1, 5.2 договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України на підставі фактично поставленого товару згідно прийомо-здаточних актів ф.69 або ф.19 шляхом перерахування на протязі 5-ти банківських днів грошових коштів на п/р постачальника. По узгодженню сторін покупець може проводити повну або часткову передплату товару.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 66455 грн. 52 коп. за договором №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач у відзиві на позов від 12.11.2013р. та доповненнях до відзиву від 19.11.2013р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на отримання неуповноваженими особами металу від позивача у грудні 2012р.

Проте, як вказувалось вище, вказані твердження відповідача спростовуються наявними у справі документами.

Одночасно, посилання відповідача на наявність у позивача обов'язку компенсувати грошові кошти в сумі 6651,56 грн. суд не приймає до уваги, враховуючи, що вказані відповідачем обставини не є предметом розгляду у цій справі. У разі наявності порушення позивачем прав відповідача за договором №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р., останній у відповідності із ст.1 Господарського процесуального кодексу України має право звернутися до суду з самостійним позовом до позивача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 66455,52 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Керамет", м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Сталь", м.Харків про визнання недійсним додатку б/н від 18.03.2012р. до договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. та розірвання договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СДТ-Сталь" та Приватним акціонерним товариством "Керамет", судом встановлено наступне:

18.09.2012р. до договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. сторонами було підписано додаток №1, згідно якого визначено форму акту приймання металів чорних (вторинні).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним вказаного вище додатку відповідач посилається на його підписання з боку позивача неуповноваженою особою та невідповідність спірного додатку вимогам наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №183 від 31.10.2011р. "Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів".

В судовому засіданні 27.11.2013р. позивачем було підтверджено факт відсутності у Лушицької М.А. повноважень на підписання спірного додатку до договору від імені позивача.

Одночасно, статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Згідно п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» настання передбачених ст.241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як встановлено під час розгляду справи, договір №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. (у тому числі й додаток до нього) виконувався позивачем, що підтверджується залізничними накладними, актами ф.69 тощо.

За висновками суду, вказані документи свідчать про наявність схвалення позивачем оспорюваного правочину.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Як вказувалось вище, за змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем підстав для визнання спірного додатку №1 від 18.09.2012р. до договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. недійсним до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, зустрічний позов про визнання недійсним додатку від 18.09.2012р. до договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. підлягає залишенню без задоволення.

Щодо зустрічних позовних вимог про розірвання договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р., суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 ст.652 Цивільного кодексу України, на підставі якої пред'явлено даний зустрічний позов, передбачено що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

За висновками, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не доведено наявності чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, для розірвання договору.

На підставі викладеного, за висновками суду, зустрічні позовні вимоги в частині розірвання договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір за первісним позовом підлягає віднесенню на відповідача повністю.

Судовий збір за зустрічним позовом підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Сталь", м.Харків до Приватного акціонерного товариства "Керамет", м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 66455 грн. 52 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Керамет" (83003 м.Донецьк, вул.Калузька, 16-а, ЄДРПОУ 13508852, банківські реквізити не вказані) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Сталь" (м.Харків, вул.М.Бажанова, буд.21/23, офіс 14, ЄДРПОУ 37090550, банківські реквізити не вказані) заборгованість в сумі 66455 грн. 52 коп., судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Керамет", м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Сталь", м.Харків про визнання недійсним додатку б/н від 18.03.2012р. до договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р. та розірвання договору №КМУ-12/19-К від 17.09.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СДТ-Сталь" та Приватним акціонерним товариством "Керамет", відмовити.

В судовому засіданні 27.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 27.11.2013р.

Суддя Г.В. Левшина