Ухвала суду № 35519207, 06.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/10337/13-ц Провадження № 22-ц/772/2318/2013Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т.П.Категорія: 52Доповідач: Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого судді Сала Т.Б.

Суддів: Денишенко Т.О., Пащенко Л.В.,

При секретарі: Богацькій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Вінницької обласної станції юних натуралістів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, про стягнення коштів за вимушений прогул , -

встановила:

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.07.2013 року позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі. Поновлено ОСОБА_3 на роботі сторожем Вінницької обласної станції юних натуралістів з 02 квітня 2013 року.

Стягнуто з Вінницької обласної станції юних натуралістів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 квітня 2013 року по 12 липня 2013 року, а саме 5 937,12 грн. та 1 032,00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, а також на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 з 02 квітня 2013 року та стягнення заробітної плати в розмірі місячного заробітку в сумі 1731,66 грн. допущено до негайного виконання.

Не погодившись з даним рішенням суду, директор Вінницької обласної станції юних натуралістів ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій ставить питання щодо скасування даного рішення та просить ухвалити нове рішення, яким в задоволені даного позову відмовити. При цьому зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, не вирішив питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувались б не лише вимоги, але й заперечення. Також судом порушено норми процесуального права, що полягає в прийнятті неналежних доказів, в т.ч., і при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши справу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 01.10.2005 року працювала сторожем у Вінницькому обласному центрі юних натуралістів. Наказом від 20.03.2013 року № 6-к ОСОБА_3 було звільнено з роботи за прогул без поважних причин з 10.12.2012 року по 16.12.2012 року, (а.с. 41). З даним наказом позивач ознайомлена. Відповідно до наказу ОСОБА_3 звільнена з 02.04.2013 року. Приймаючи рішення про звільнення, директор Вінницької обласної станції юних натуралістів, не взяв до уваги медичну довідку із зазначенням дат звернення позивача (07.12.2012 - 17.12.2012р.) до медичного закладу, і якою позивач обґрунтовувала причини відсутності на роботі.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив з двох підстав.

Першою підставою є те, що медична довідка про хворобу ОСОБА_3, яка була надана підприємству як підтвердження причин відсутності на роботі, є поважною причиною відсутності, і ця довідка виключає вину позивача у вчинені дисциплінарного проступку, вчинення якого стало підставою для її звільнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки за п.3 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір може бути розірваний у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Отже, основним критерієм в даному випадку є відсутність на роботі з поважних причин чи без наявності таких. В підтвердження своєї відсутності на роботі ОСОБА_3 надала суду довідку із зазначенням діагнозу хвороби та періоду лікування. Судом першої інстанції, при прийнятті її як належного доказу, перевірена дійсність такої довідки та надана їй належна оцінка, яка приймається колегією суддів до уваги.

Отже, висновок суду першої інстанції, про те, що наявність поважних причин визнається у разі доведеності хвороби працівника, хоч би вона і не була підтверджена лікарняним листом, є обґрунтованим та правильним.

Іншою підставою для задоволення позовних вимог є те, що звільнення відбулось з порушенням строків , протягом яких відносно працівника можна застосувати дисциплінарне стягнення, яким являється і прогул.

Відповідно до ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Як було встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується колегія суддів, дисциплінарне стягнення у виді звільнення було застосоване 20 березня 2013 року, тобто через три місяці з дня виявлення відсутності ОСОБА_3 на роботі. Навіть якщо виключити лікарняні ОСОБА_3 за цей період та час відпустки (січень 2013 рік), дисциплінарне стягнення було застосовано більше ніж через місяць з дня виявлення відсутності ОСОБА_3 на роботі.

Крім того, роботодавець при звільнені працівника не встановив та не прийняв до уваги тяжкість вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, та обставини за яких вчинено проступок.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд, розглянувши позовні вимоги ОСОБА_3, дійшов правильного висновку про доведеність обставин, які є підставами для задоволення позову в повному обсязі.

Тому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись п.3 ст. 40 та ст.148 КЗпП України, ст. 213, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий: (підпис) Сало Т.Б.

(підпис) Денишенко Т.О.

Судді: (підпис) Пащенко Л.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Вінницької області Сало Т.Б.