Рішення № 35518887, 27.11.2013, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 2208/8724/12

Номер провадження 2/676/246/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року

Камянець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Шевцової Л.М.

при секретарі - Білоус Л.В.

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кам»янець-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця» в особі головного редактора ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця» в особі головного редактора ОСОБА_2 про захист честі, гідності, спростування неправдивої інформації та стягнення 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Уточнивши позовні вимоги, просить залучити в якості співвідповідача по справі ОСОБА_2 та стягнути з неї і ТзОВ «Фортеця» на його користь по 3000000 грн.на відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позову вказує, що газета «Фортеця» в особі головного редактора ОСОБА_2 звинуватила його у вбивстві ОСОБА_3, розпочала збір підписів проти нього, ввівши в оману населення міста Камянець-Подільського, розповсюдила у засобах масової інформації та в інтернеті матеріали кримінальної справи, у своїх неправдивих статтях, називали його вбивцею.

Крім того, ОСОБА_2 в телепередачі «Говорить Україна» розповсюдила його персональні дані, звинуватила його у вчинені злочину, якого він не скоював. В газеті опублікувала місце проживання його родини, надрукувала фотознімки особи зі зброєю при цьому зазначила, що тією особою є ОСОБА_1 На сайті газети надрукувала нецензурні вислови проти нього та його родини, погрози, щодо вбивства його та членів його сімї, закликає до релігійної нетерпимості та ворожнечі. Все це було надруковано до вироку суду. Своїми протиправними діями відповідачі принизили його честь, гідність та завдали йому і членам його сімї моральної шкоди.

Представник відповідачів в судове засідання не зявився, подав заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, при цьому подав письмові заперечення на позов,вказує , що даний позов є безпідставним та не обгрунтованим, а вимога позивача, щодо стягнення на відшкодування моральної шкоди 6000000 грн. суперечить здоровому глузду, засадам цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності.

Просить в позові відмовити,поскільки позивач не надав жодних доказів порушення його немайнового права з боку відповідачів.

Суд вважає за можливе справу розглядати у відсутності представника відповідачів.

Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, заперечення відповідачів, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у випусках газети «Фортеця» від 12.07.2012 року, 19.07.2012 року,16.08.2012 року, 06.09.2012 року, 11.10.2012 року , 29.11.2012 року ,06.12.2012 року, 13.12.2012 року ,20.12.2012 року та 24.01.2013 року був надрукований матеріал, різних авторів, присвячений загибелі ОСОБА_3, який містить в собі оціночні судження щодо характеристик морально-етичних якостей загиблого хлопця, відношення та почуття друзів, родичів, знайомих, пересічних громадян до ОСОБА_3 та його загибелі. Дані публікації містять в собі також опис обставин, за яких останній був позбавлений життя.

Факт загибелі ОСОБА_3 не заперечується і самим позивачем та підтверджується постановою про порушення кримінальної справи, щодо ОСОБА_1 від 09.07.2012 року.

В телепрограмі «Говорить Україна»,запис якої було оглянуто судом, основним питанням обговорення в студії було :»За що вбили ОСОБА_3?».

Присутня там ОСОБА_2 тільки висловлювала свої судження ,щодо загибелі ОСОБА_3 .

Згідно ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною,суд повинен визначати характер такої інформації та з»ясовувати,чи є вона фактичним твердженням,чи оціночним судженням.

Статею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно частини 2 даного Закону, оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Субєкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.

Кримінальна справа по факту вбивства ОСОБА_3 резонансною справою і суспільно значимою та широко обговорюваною у місті та за його межами.

Місцеві засоби масової інформації на своїх шпальтах широко висвітлювали хід розслідування та судових засідань по даній справі.

Посилання позивача ОСОБА_1 ,що публікації в газеті ТзОВ «Фортеця» інформації є неправдивою, не заслуговує на увагу суду.

Відповідно до п.15 Постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація,яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво,тобто містить відомості про події та явища,яких не існувало взагалі або які існували,але відомості про них не відповідають дійсності.

Згідно ст. 277 Цивільного кодексу України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням субєктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно, редакція газети, реалізовуючи свої законні права, поширювала оціночні та критичні думки з приводу загибелі ОСОБА_3. Відповідно за наявності факту насильницької смерті останнього, оцінку цьому факту та власну думку міг висловити кожен ,у тому числі в засобах масової інформації.

З оглянутих газет вбачається, що опубліковані в них статті містять в собі звернення до міського голови та начальника Камянець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області з проханням ретельно та прискіпливо розслідувати вбивство ОСОБА_3 та посилення захисту мешканців міста Камянець-Подільського для унеможливлення повторення таких трагедій.

Щодо ОСОБА_2,то вона є працівником редакції, обіймає посаду директора та головного редактора і являється автором лише однієї статті в № 33 від 16 серпня 2012 року, яка взагалі,як і вказане звернення ,не містить будь-яких посилань на імя позивача.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», роз»яснено,що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Виходячи з наведеного, в даному випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Тобто, ставити питання щодо спростування інформації має право лише особа про яку або про членів сімї якої поширена інформація, при чому поширена інформація повинна бути недостовірною.

Поширена інформація в газеті «Фортеця», є предметом суспільного інтересу, вона стосується порушених прав людини та вчинення злочину, громадськість має право знати інформацію, щодо таких подій, які відбуваються вночі на вулицях міста, мешканцями якого вони є, з метою запобігання таким випадкам в майбутньому, інформування громадян про наявність такої загрози, посилення контролю за безпекою громадян зі сторони правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цінності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обовязків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Встановлено, що за вироком Камянець-Подільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2013 року /що на день винесення рішення не набрав законної сили/ ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді 15 років позбавлення волі. Даним вироком встановлено, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, посягнув на найвищу цінність життя людини, позбавив життя ОСОБА_3.

Саме публікації щодо загибелі ОСОБА_3 та хід слідства та судового розгляду з цього приводу, були висвітлені в газеті ТзОВ «Фортеця».

Судом не встановлено недостовірності надрукованої інформації.

З 09.07.2012 року ОСОБА_1 і тільки він, був підозрюваним по даній кримінальній справі,а згодом і засуджений.

ОСОБА_1 вказує, що відповідачами йому було завдано моральної шкоди.

Позивач просить про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, але не зазначає, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України, абзацу 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

В позовній заяві ,та в її уточненнях, позивачем не викладено обставин,якими він обґрунтовує свої вимоги,докази ж,що підтверджують кожну обставину, взагалі відсутні.

Позивачем не вказано зокрема відомості про те,в який спосіб була поширена інформація,що порушує його особисті немайнові права,яка саме інформація поширена відповідачами є недостовірною та не зазначено способу захисту,в який позивач бажає захистити своє порушене право.

Отже, позивачем не надано, а судом не здобуто, жодних доказів щодо заявлених вимог.

Відповідно до вимог ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом не встановлено дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця» в особі головного редактора ОСОБА_2 та самої ОСОБА_2 у поширенні недостовірної інформації та причинені моральної шкоди позивачу ОСОБА_1

ОСОБА_1 не обґрунтував і належним чином не надав жодних доказів порушення його немайнового права та причинення йому у звязку з цим моральної шкоди.

Оскільки захисту підлягає лише порушене право,то в задоволенні позову ОСОБА_1Г слід відмовити.

Судовий збір ,з урахуванням матеріального стану та ув»язнення позивача, підлягає стягненню з ОСОБА_1 у розмірі-3219 грн.,поскільки ухвалою суду сплата судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 213, 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця» в особі головного редактора ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди в сумі - 3000000 грн. та про стягнення з ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди в сумі -3000000грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 3219 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Хмельницької області через Камянець-Подільський міськрайонний суд.

Суддя Л. М. Шевцова