Постанова № 35517503, 20.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа№ 910/12079/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 20.11.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року (повний текст підписано 01.10.2013 року)

у справі №910/12079/13 (суддя Полякова К.В.)

за позовом приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»

про стягнення 6 437,90 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року задоволено позов приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська Залізниця» про стягнення 6 437,90 грн. вартості нестачі вантажів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

В своїх доводах відповідач посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року у справі №910/12079/13 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Представник відповідача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні та надав свої пояснення, в яких проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає їх безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню, а рішення суду просить залишити без змін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» (постачальник) та приватним підприємством «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (покупець) укладено генеральний договір №199/113/НП/1/50 поставки нафтопродуктів (далі - договір, а. с. 9-12).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (у подальшому - продукція), за цінами та у кількості у відповідності із додатковими угодами до цього договору, що є невід'ємною частиною та укладаються сторонами на підставі письмових заяв покупця. У додаткових угодах вказуються вид продукції, її кількість, ціна, місце призначення, вантажні реквізити.

Відповідно до п. 3.1 договору, продукція може поставлятись покупцю на умовах EXW база постачальника та/або FCA база постачальника та/або СРТ пункт призначення, та/або DDP база покупця у редакції «Інкотермс» 2000 року. Умови конкретної поставки визначаються сторонами у відповідних додаткових угодах до цього договору.

Поставка партії продукції вважається узгодженою, а заява покупця вважається прийнятою постачальником до виконання з дати підписання сторонами додаткової угоди до цього договору. Обсяг заяви, прийнятий до виконання, визначається найменуванням продукції та її кількістю, зазначеної у додатковій угоді до цього договору (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору зобов'язання постачальника вважається виконаним щодо поставки продукції з моменту передачі продукції покупцю (представнику покупця) або транспортній організації, залежно від умов поставки, узгоджених у відповідних додаткових угодах до цього договору. Факт передачі продукції підтверджується відповідним актом приймання-передачі продукції та/або накладною. Постачальник не несе відповідальність за нестачу продукції, що утворилась після передачі покупцю (представнику покупця) або транспортній організації, залежно від умов поставки, узгоджених у відповідній додатковій угоді до цього договору. Право власності на продукцію покупець набуває від дати поставки. Датою поставки продукції вважається дата, зазначена у акті приймання-передачі продукції та/або накладній.

У відповідності до пункту 4.4 договору покупець здійснює приймання товару по кількості та якості згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 20.05.2008 року №281/171/578/155.

06.02.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» та приватним підприємством «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» підписано та скріплено печатками додаткову угоду №б/н до генерального договору поставки нафтопродуктів №199/113/НП/1/50 від 14.01.2013 року (далі - додаткова угода, а.с. 13), відповідно до якої сторони визначили назву, кількість та ціну товару на умовах СРТ.

Вартість палива дизельного марки «F» УКТ ЗЕД 2710194110, яка з урахуванням ПДВ становить 10 815,00 грн. за 1 тону (п. 1 додаткової угоди), на підставі рахунку відповідача №500000078 від 06.02.2013 року (а.с. 16) позивачем було оплачено повністю, що не заперечується відповідачем.

Під час розгляду справи судовою колегією встановлено, що відповідно до залізничної накладної №33651068 (а.с. 8) 07.02.2013 року відповідачем відправлено для позивача вантаж зі станції Коростень Південно-Західної залізниці до станції Володимир-Волинський Львівської залізниці: паливо дизельне з температурою загоряння більше 61 градуса (у закритому тиглі), клас 3, АК №315. Відповідно до відомості вагонів паливо розміщувалось у двох вагонах-цистернах: 1) №73935975 (пломба 5953556, маса вантажу 59550 кг); 2) 74939422 (пломба 5953490, маса вантажу 60700 кг).

Вантаж прибув на станцію призначення та виданий одержувачу 09.02.2013 року.

У вищевказаній залізничній накладній №33651068 зазначено, що вантаж завантажено вантажовідправником.

11.02.2013 року позивачем направлено відповідачу телеграму (а.с. 17), відповідно до якої просив направити уповноваженого представника для участі в комісійному приймання палива дизельного та складанні акта, оскільки за допомогою ЗВТ (ультразвукового приладу) виявлено нестачу вантажу у вагоно-цистернах №73935975 - 1075 кг, №74939422 - 402 кг.

Після прибуття вантажу на ст. Володимир-Волинський та видачі його одержувачу, останній своїм наказом №09-1 від 09.02.2013 року (а.с. 20) сформував комісію для прийняття вантажу в складі Зеленчука П.О. та Губерука О.В., які були уповноважені відповідними довіреностями, та розпочав процедуру приймання.

При комісійному прийманні дизельного палива за кількістю 13.02.2013 року за участю експерта Волинської Торгово-промислової палати експерта Нестерук Т.М. проведено відкриття вагоно-цистерн, перевірку маси вантажу, здійснено методом замірів та було виявлено, що фактична маса вантажу становить 118773 кг. Різниця маси вантажу в порівнянні з залізничною накладною № 33651068 у вагоні-цистерні №73935975 - 1075 кг, №74939422 - 402 кг, що підтверджується актом за формою 5-НП №13 від 13.02.2013 року та актом експертизи №В-73 від 13.02.2013 року, складеного експертом Волинської торгово-промислової палати Нестерук Т.М. при комісійному прийманні вантажу за кількістю.

Нестача вантажу, що прибув у вагоно-цистерні №73935975 згідно залізничної накладної №33651068 за мінусом природних втрат становить 1071 кг (під час складання акту №13 помилково вказано нестача вантажу як 1075 кг).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто.

Норми природних втрат дизельного палива при залізничних перевезеннях становлять - 0,07 кг на одну тону вантажу або 0,007 у відсотках маси вантажу.

Границя відносної похибки методу вимірювання маси, встановлена Інструкцією (для цистерн до 100 т - 0,8%) для вагоно-цистерни №73935975 становить 59550 кг * 0,8 % = 476 кг.

Таким чином, виявлена нестача у вагоно-цистерні №73935975 перевищує норми природних втрат і границі відносної похибки методу вимірювання мас.

Зважаючи на вищенаведене, позивач розрахував вартість нестачі вантажу, яка становить - 6 437,90 грн. ((1071 кг - 476 кг) маса нестачі вантажу * 10 815,00 грн. - вартість палива дизельного за 1 тонну).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 04.03.2013 року щодо відшкодування вартості нестачі вантажу, однак, відповіді на неї приватне підприємство «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» не отримало.

У червні 2013 року приватне підприємство «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл» про стягнення 6 437,90 грн. вартості нестачі вантажів.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на недотримання позивачем Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що затверджена наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 20.05.2008 року №281/171/578/155 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6, при прийманні товару згідно з договором.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором поставки. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правила вирішення спорів щодо перевезень врегульовано главою 32 ГК України, главою 64 ЦК України.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів, згідно з ч. 2 ст. 306 ГК України, є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За змістом ч. 1 ст. 314 ГК України, ч. 1 ст. 924 ЦК України саме перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Під час розгляду справи судовою колегією було встановлено, що вантажовідправником дизельного палива за договором є відповідач, який здійснював налив у вагоно-цистерни, оформлення перевізних документів та здійснював зважування товару.

Матеріали справи свідчать, що представники відповідача та залізниці для комісійного приймання нафтопродуктів не з'явились. Представник ДТГО «Львівська залізниця» повідомив, що видача вантажів, які прибули зі справними пломбами, проводиться залізницею без перевірки маси (а.с. 106-107).

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334, передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти або акти загальної форми. Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера, акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю, акти про пошкодження вагона або контейнера та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. Однак, у разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби (п. 1, 2, 4, 5, 10).

Відповідно до п. 6.2 договору, покупець здійснює приймання товару за кількістю відповідно до умов договору та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 року №281/171/578/155.

Відповідно до положень зазначеної Інструкції, комісійне приймання нафти або нафтопродукту за кількістю здійснюють уповноважені наказом керівника підприємства-вантажоодержувача особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань визначення кількості нафти і нафтопродуктів у залізничних цистернах, на яких покладено відповідальність за дотримання правил приймання нафти і нафтопродуктів, установлених цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами (п. 5.2.5).

Результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання (п. 5.2.6).

У разі встановлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника, матеріально відповідальна особа припиняє їх приймання і негайно повідомляє про це керівника свого підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа має забезпечити зберігання кількості одержаної нафти або нафтопродуктів, а також ужити заходів, що унеможливлюють погіршення їх якості. Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору. (п. 5.2.8). Маса нафти або нафтопродукту визначається вантажоодержувачем спільно з представником залізниці, зокрема, в разі надходження нафти або нафтопродукту зі справною пломбою ЗПП, але з ознаками нестачі, виявленої за допомогою ЗВТ, без порушення ЗПП (п. 5.2.4).

У разі відсутності в добовий строк повідомлення про виїзд представника вантажовідправника приймання нафти або нафтопродуктів відбувається за участю представника незалежної експертної організації, що обумовлено у відповідному договорі. У разі, якщо у відповідному договорі не було обумовлено незалежної експертної організації, приймання нафти та нафтопродуктів здійснюється самостійно.

Вантажоодержувач для приймання нафти та/або нафтопродуктів за кількістю створює комісію, до складу якої призначаються особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань порядку приймання та обліку нафти та/або нафтопродуктів (п. 5.2.11).

Отже, з вищевикладеного вбачається необхідність складання залізницею комерційного акта у зв'язку із виявленням позивачем ознак нестачі вантажу, проте залізницею не було направлено представника для приймання вантажу.

Проте, та обставина, що комерційний акт не був складений, не зважаючи на наявність для цього підстави, не спростовує факту нестачі вантажу, який зафіксований у акті №13 від 13.02.2013 року форми №5-НП. Складання останнього передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів; порядок складання цього акта позивачем був дотриманий. Отже, такий акт, в розумінні ст.34 ГПК України, є належним та допустимим доказом по справі.

Участь експерта Волинської торгово-промислової палати в складанні акту №13 від 13.02.2013 року не впливає на його легітимність, оскільки позивачем були дотримані вимоги п. 5.2.5 Інструкції при формуванні основного складу комісії.

Доводи скаржника про непідтвердженість кваліфікації членів комісії судова колегія не приймає до уваги, оскільки є лише його припущеннями. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач був належним чином повідомлений про комісійне приймання вантажу і мав можливість направити свого представника та пересвідчитись у наявності чи відсутності кваліфікації у Зеленчука П.О. та Губерука О.В.

Акт експертизи №В-73 від 13.02.2013 року (а.с. 14), складений експертом Волинської торгово-промислової палати Нестеруком Т.М., судовою колегією оцінюється як додатковий доказ, який підтверджує висновки, зроблені комісією позивача в акті №13 від 13.02.2012 року.

Відповідно до розділу 3 договору поставки постачальник зобов'язався на підставі заявки покупця передати йому у власність товар з оформленням актів приймання-передачі товару та інших документів.

Згідно з п. 3.7 договору загальна кількість товару, що відвантажується, може відрізнятись від передбаченої додатковими угодами до договору, в залежності від типів транспортних засобів, які подаються під загрузку та їх технологічної норми загрузки, але не більш ніж на ± 10 %.

У відповідності до п. 2.2 договору покупець здійснює 100% попередню оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку.

Відповідач відповідно до умов до договору №199/113/НП/1/50 від 14.11.2013 року та додаткової угоди б/н від 06.02.2013 року був зобов'язаний поставити 120,25 т дизельного палива, чого не виконав.

Вагоно-цистерни №№73935975, 74939422 позивач отримав в комерційному відношенні справними та з непорушеними пломбами, що підтверджується актом №13 від 13.02.2013 року. Вказана обставина також підтверджується актом експертизи №В-73 від 13.02.2013 року та поясненнями ДТГО «Львівська залізниця» від 20.08.2013 року №195/ДНЮ-3, у яких вказується, що вагоно-цистерни прибули на залізницю у справних цистернах та з непорушними пломбами ЗПП.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: 1) прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; 2) прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; 3) прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); 4) прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; 5) видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; 6) прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, видаються без перевірки їх кількості і стану.

У відповідності до умов генерального договору поставки нафтопродуктів, покупець здійснює приймання товару по кількості та якості згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (надалі по тексту - Інструкція №281/171/578/155).

У пункті 5.1.4 Інструкції №281/171/578/155 вказано, що у разі надходження вантажу в технічно справних цистернах зі справними пломбами вантажовідправника і виявлення в них під час приймання нафти і нафтопродуктів нестач, що перевищують норми природних втрат і границі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з договором, спір стосовно відшкодування нестач вирішується в порядку, передбаченому відповідним договором та діючим законодавством України.

Згідно з пунктом 5.2.8 Інструкції №281/171/578/155 у разі встановлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника, яка після списання природних втрат перевищує граничнодопустиме відхилення між результатами вимірювання маси нафти та нафтопродуктів вантажовідправником і вантажоодержувачем (якщо це обумовлено умовами договору), матеріально відповідальна особа припиняє їх приймання і негайно повідомляє про це керівника свого підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа має забезпечити зберігання кількості одержаної нафти або нафтопродуктів, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення їх якості. Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору.

Розмір нестачі вантажу встановлений в акті №13 від 13.02.2013 року форми №5-НП та з врахуванням норми природних втрат і граничних похибок вимірювання за об'ємно-масовим методом становить в загальному розмірі 595 кг. Ціна за 1 т дизельного палива становить 10 815,00 грн. з ПДВ (згідно додаткової угоди б/н від 06.02.2013 року), відповідно за 1 кг становить 10,82 грн. Отже, вартість нестачі складає 6 437,90 грн. (595 кг х 10,82 грн. = 6 437,90 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право, зокрема, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч.1 ст. 670 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за договором в частині поставки товару у кількості та розмірі, що передбачені умовами договору та додаткової угоди до договору.

Докази зворотного в матеріалах справи не містяться та відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надані не були.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які нова посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, під час розгляду справи були встановлені обставини, які засвідчують неможливість виникнення нестачі вантажу під час перевезення нафтопродуктів зі станції Коростень до станції Володимир-Волинський та після отримання їх позивачем, а також те, що причиною нестачі є недолив при відвантаженні товару з вини відповідача, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача вартість сплаченої за недопоставлений товар грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.09.2013 року у справі №907/71/13-г.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості нестачі вантажу в сумі 6 437,90 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування у суду апеляційної інстанції не має.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року у справі №910/12079/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року у справі №910/12079/13 залишити без змін.

3. Справу №910/12079/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук