Рішення № 35517441, 19.11.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 925/1593/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача - Рогальська Т.А. - представник за довіреністю,

від відповідача - Школьна І.П. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду

справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест"

до

відповідача комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго"

про стягнення 88 755,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" звернулося до суду із позовом до комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго", у якому просить стягнути з відповідача 88 755,89 грн. збитків за неоплачену теплову енергію та відшкодувати понесені судові витрати в сумі 1 775,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року надавав відповідачу послуги з централізованого опалення, однак відповідач отримані послуги не оплачував, в результаті чого позивачу були нанесені збитки в сумі 88 755,89 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у запереченнях на позов проти позовних вимог заперечили, просили в їх задоволенні відмовити в повному розмірі з наступних підстав. Відповідно до рішення господарського суду Черкаської області ТОВ "Сміла Енергоінвест" відмовлено в позові до КП "Смілакомунтеплоенерго" про стягнення 67 909,83 грн. та встановлено факт, що між сторонами не існувало договірних відносин, дане рішення набрало законної сили згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013. Пункт 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 встановлює, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах та, згідно ч.2 ст.275 ГК України, відпуск енергії (теплової енергії як різновиду у вигляді гарячої води, у розумінні ч.1 цієї ж статті) без оформлення договору не допускається, а згідно ч.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору. Недоведеність правової підстави позову та правомірності позовних вимог є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів, викладених у запереченнях на позов, просили суд у його задоволенні відмовити з мотивів необґрунтованості позовних вимог та відсутністю договірних відносин між сторонами.

Згідно статті 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.11.2013 до 12 год. 30 хв. 19.11.2013.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №661 від 21.06.2007 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді" визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді в галузі теплопостачання по м. Сміла в галузі теплопостачання: КП «Смілакомунтеплоенерго» та ТОВ "Смілаенергопромпостач.

Рішенням виконкому Смілянської міської ради №651 від 20.10.2010 до вказаного вище рішення були внесені зміни та визначено, що, в галузі теплопостачання, виконавцем житлово-комунальних послуг є ТОВ "Сміла Енергоінвест".

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №214 від 20.10.2011 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ "Сміла Енергоінвест" було прийнято рішення про встановлення для ТОВ "Сміла Енергоінвест" тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ 823,71 грн. за 1Гкал (без ПДВ), для потреб інших споживачів 842,03 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Нежитлове приміщення, в якому розміщене комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Дзержинського, 72а та підключене до системи централізованого енерго-, водо- і теплопостачання. За доводами позивача, на початку опалювального сезону з 15 жовтня 2012 року, позивачем було здійснено подачу теплової енергії до вищевказаного приміщення, що підтверджується актом про подачу теплоносія від 13.11.2011 за адресою: вул. Дзержинського, 72а. Позивач зазначає, що оскільки ТОВ "Сміла Енергоінвест" обслуговує вказане нежитлове приміщення, то згідно з пунктом 40 Постанови КМ України №1198 від 03.10.2007 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією", він, як споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

27.08.2013 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №2359 про сплату збитків, що утворилися в зв'язку з несплатою за поставлену теплову енергію в розмірі 88 755,89 грн., яка залишена без задоволення.

Оскільки ТОВ "Сміла Енергоінвест" здійснювало постачання теплової енергії у приміщення відповідача протягом жовтня 2012 року - квітня 2013 року, а відповідач не розрахувався за надані послуги, то позивач вважає, що йому було нанесено збитки в розмірі 88 755,89 грн., які він просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення збитків, які позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, які виникли між сторонами у зв'язку з наданням позивачем послуг з теплопостачання. За доводами позивача, ним, як виконавцем житлово-комунальних послуг, протягом жовтня 2012 року - квітня 2013 року, відповідачеві було надано послуги з централізованого опалення, що підтверджується актом про подачу теплоносія, тому, в силу обов'язковості укладення договору, між сторонами виникли правовідносини щодо теплопостачання, по факту надання цих послуг та прийняття їх відповідачем.

За своєю правовою природою вказані правовідносини відносяться до відносин енергопостачання та регулюються параграфом 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, урегульовані Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі -Закон).

Відповідно до п.1, 2 ст.19 Закону та п.2 ст.275 ГК України учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах та відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Аналогічна позиція зазначена також у п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, відповідно до якого послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

З позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує проти відсутності договору між сторонами, проте вказує, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а в даному випадку з постанови НКРРКП №214 від 20.10.2011.

Проте, суд не погоджується не погоджується такими доводами позивача з огляду на положення ч.3 ст.179 ГК України, відповідно до якого, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За наявних у справі доказів, пояснень представників позивача та відповідача вбачається, що між сторонами відсутній договір на постачання теплової енергії, який відповідно до законодавства повинен бути укладений у обов'язковому порядку, відтак суд прийшов до висновку, що між сторонами відсутні правовідносини з теплопостачання, а посилання позивача на ту обставину, що надання позивачем послуг з теплопостачання підтверджується актом про подачу теплоносія, не заслуговують на увагу, оскільки даний акт складений в односторонньому порядку та не є належним доказом доводів позивача.

Крім того, судом встановлено, що рішенням господарського суду Черкаської області від 07.04.2013, (яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2013), у справі №925/361/13-г, було відмовлено у задоволенні позовних ТОВ "Сміла Енергоінвест" до "Сміла Енергоінвест" про стягнення 67 909,83 грн., заборгованості за надані позивачем послуг з теплопостачання. Судовими актами було встановлено, що між сторонами відсутні договірні правовідносини з постачання теплової енергії, оскільки письмового договору між ними укладено не було, а позивачем всупереч ст.ст. 33-34 ГПК України не доведено та належними доказами не підтверджено, що він надавав відповідачу послуги з теплопостачання.

Обґрунтовуючи свої доводи на відшкодування збитків позивач посилається на положення ст.22 ЦК України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У судовому засіданні представником позивача було зазначено, що збитки, які він просить стягнути з відповідача, є упущеною вигодою, яку б позивач отримав, якби останній оплатив надані послуги та обґрунтовує їх розмір розрахунком вартості спожитого тепла по житловому приміщенню по вул. Дзержинського, 72а у м. Сміла.

Відповідно до ст. 623 ЦК, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доказується кредитором, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання та отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо) та зобов'язує на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином.

Позивач в порушення зазначених положень закону будь-яких доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди, суду не надав та належними доказами не підтвердив.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що оскільки між позивачем та відповідачем не існувало договірних взаємовідносин, то і посилання позивача на положення ст.216 ГК України та ч.3 ст.22 ЦК України, є безпідставним оскільки вказаними нормами передбачено відшкодування збитків, у випадку порушення зобов'язання однією із сторін.

Щодо застосування ст.1192 ЦК України, на яку також посилається позивач, то у суду відсутні підстави для її застосування до спірних правовідносин, оскільки вказаний вид відповідальності, застосовується у випадку позадоговірних відносин, (потребує відповідних доказів) та спростовується самим же позивачем в своєму обґрунтуванні позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням встановлених обставин справи, за наявних у справі доказів, пояснень представників позивача та відповідача, суд прийшов до висновку, що з вказаних підстав позов до задоволення не підлягає.

На підставі ст. 49 ГПК України понесені у даній справі судові витрати повністю покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10-ти днів з дня підписання рішення.

Повний текст рішення підписано 25.11.2013

Суддя О.І. Кучеренко