Постанова № 35516913, 14.11.2013, Дебальцевський міський суд Донецької області

Справа № 224/2708/13-а

Номер провадження 2-а/224/44/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Дебальцевський міський суд у складі:

головуючої: судді Афанасьєвої Ю.О.

при секретарях: Турченковій О.В.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве справу адміністративного судочинства за позовною заявою представника позивача ОСОБА_2, який дії в інтересах ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання непраовмріною відмови у виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, суд -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивач ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на наступне.

ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно із статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

Цією ж статтею зазначеного Закону визначений розмір щорічної допомоги на оздоровлення. Для інвалідів І та II групи він становить п'ять мінімальних розмірів заробітної плати, а для інвалідів III групи - чотири мінімальні розмірі заробітної плати.

Частиною сьомою статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Фактично він отримав щорічну допомогу на оздоровлення у таких розмірах:

У січні 2008 року - 100гривень:

у січні 2009 року - 100 гривень:

Між тим, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законодавством на час отримання ним допомоги на оздоровлення, становив:

з 01 січня 2008 року 470 гривень на місяць (стаття 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік";

з 01 січня 2009 року - 605 гривень на місяць (стаття 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік";

З огляду на викладене розмір щорічної допомоги на оздоровлення, яку він повинен був отримати у 2008 році повинен був становити 2350 гривень (5 х 470 грн.), у 2009 році -3025 гривень (5 х 605 грн.), а всього за 2008 -2009 році - 5375 гривень. Фактично він отримав за ці роки щорічну допомогу на оздоровлення на загальну суму 200 гривень. Розмір недоотриманої ним суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 - 2009 роки склав 5175 гривень.

Просив визнати неправомірною відмову відповідача у виплаті позивачу недоотриману щорічну допомогу та стягнути на його користь недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2008-2009 роки в сумі 5175 грн.

Постановою Дебальцевського міського суду від 16.10.2009 року (а.с.20), що була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20.06.2011 року (а.с.30-31) позовні вимоги позивача за 2008 рік були задоволені, визнана неправомірною відмову УПСЗН Дебальцівської міської ради у виплаті ОСОБА_3 недоотриману суму разової грошової допомоги за 2008 рік відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнута з відповідача на користь ОСОБА_5 2250 грн.

Ухвалою же Вищого адміністративного суду України від 18.06.2013 року (а.с.41-44) постанова Дебальцевського міського суду від 16.10.2009 року та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 20.06.2011 року були скасовані в частин відмови у задоволенні позовних ОСОБА_5 вимог за 2009 рік.

В судове засідання позивач не з»явився, надавши заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача, за довіреністю ОСОБА_1, в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що позивач відноситься до 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ (надалі- Закон № 796-ХІІ) має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

На підставі статті 62 цього Закону, роз'яснення порядку застосування закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами влади.

Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення.

Зазначене відповідає нормам Конституції України, оскільки частиною 2 статті 95 Конституції України встановлено, що виключно Законом України "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, Держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено розміри щорічної допомоги на оздоровлення з липня 2005р.

Також пунктом 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни щодо розміру виплат громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» які визнані неконституційними Рішенням Коституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII „Прикінцеві положення" Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік" підтверджено право Кабінету Міністрів України, як державного органу, що має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розмір соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений Державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Керуючись пунктом 2/розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та згідно встановленого постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміру Позивачу виплачено зазначену допомогу за 2008 рік - 5 лютого 2008 року у сумі 100,00 гривень (до набрання законної сили Рішенням Коституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 (положення пункту 20 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розміру виплат громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано такими/що не відповідають Коституції України)) , за 2009 рік - 2 лютого 2012 року у сумі 100,00 гривень (після набрання законної сили Рішенням Коституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011).

Крім того, відповідно до статті 99, 100 КАС України встановлено шестимісячний термін звернення до суду. Вважаємо, що Позивач знав про порушене його право на отримання допомоги в меншому розмірі у 2008 році (дата виплати 05.02.2008) , ніж передбачено Законом, разом тим із позовом звернувся 15.06.2009 року, тобто з пропуском строку звернення до суду та без заяви про поновлення пропущеного строку.

В задоволенні позову просили відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_3 має статус учасника ліквідації наслідків на аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 (а.с.1).

На підставі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

Відповідач, відповідно до наданої довідки (а.с.6), а також пояснень та наданих заперечень виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в спірний період - 2009 рік в лютому 2009 року 100 грн., посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії в розмірі пяти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення виступає мінімальна заробітна плата.

Законами України про Державний бюджет на певний рік встановлювався розмір мінімальної заробітної плати.

Так, згідно із ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01 січня 2009 року становить 605 грн.

Керуючись постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 31 січня 2012 року відповідачем була виплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 100 грн.

Зазначеною постановою № 562 усупереч положенням статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що "Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".

Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, а не постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Оскільки застосуванню підлягали положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснивши ОСОБА_5 в 2009 році виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідач допустив неправомірні дії.

Таким чином, сума допомоги на оздоровлення ОСОБА_5 за 2009 рік мала складати: 605 грн. х 5= 3025 грн., при цьому відповідачем було нараховано та сплачено позивачу 100 грн., тобто недоотримана сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» складає 2925 грн., яка й має бути стягнута з відповідача на користь ОСОБА_5

На підставі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року №562, та, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 158-163, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_2, який дії в інтересах ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 недоотриману ним щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 2925 грн.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Суддя Дебальцевського

Міського суду ОСОБА_6