Рішення № 35516859, 26.11.2013, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2369/13-ц

Справа № 2/226/849/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Петуніна І.В.,

при секретарі Альберті О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Димитров Донецької області справу за позовом Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за враховану електроенергію, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 підприємство «Регіональні електричні мережі» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за враховану електроенергію в обґрунтування якого зазначило, що відповідач мешкає за адресою: м-н «Західний», 37/17, м.Димитров Донецької області. Позивач та відповідач знаходяться у цивільно-правових відносинах, що підтверджується відкриттям особового рахунку № 5401765 на абонента. 22.02.2013р. позивач подав заяву про видачу судового наказу. Ухвалою суду від 01.04.2013р. судовий наказ був скасований відповідачем. У абонента винила заборгованість за враховану електроенергію, сума якої станом на 08.08.2013р. по особовому рахунку № 5401765 складає 5993,09 грн. Відповідачем була здійснена часткова оплата боргу платежами. Відповідно, здійснюючі часткову оплату заборгованості за період з 17.05.2010р. по 23.02.2011р., відповідач перервав строк позовної давності, відлік якого почався наново з лютого 2011р. Відповідач порушує свої зобовязання та згідно ст.ст.509, 611, 625, 629 ЦК України. У звязку з цим просить стягнути з відповідача на свою користь 6058,15 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та пояснила суду, що плата за електроенергію це періодичні платежі. Період виникнення заборгованості липень 2004р. У 2004р. та у 2008р. була оплата. З 2010р. пішла оплата заборгованості. Заборгованість нарахована з липня 2004р. по січень 2013р. У січні 2013р. заборгованість є. За лютий 2013р. сплачено більше, ніж нараховане. Всю суму боргу відповідач не визнає та надала заяву від 15.03.2013р. розділити суму боргу з померлим чоловіком, тому що не може її оплатити у звязку з маленькою пенсією. Кількість кіловат знімаються згідно показань приладу обліку. Контрольні показання у листопаді 2006р. 68 квт/год за місяць, квітень 232 квт/год, травень 101 квт/год, 2007р. не було контрольного зйому, 2008р. листопад 580 квт/год, у 2009р. контрольних показань не було, 2010р. липень 376 квт/год, серпень 258 квт/год. 2011р. січень 327 квт/год, травень 175 квт/год, 2012р. липень 373 квт/год, серпень 165 квт/год. Прилад обліку був замінений 28.12.2009р., покази нового лічильника 00001, покази знятого лічильника 54380. У листопаді 2008р. контрольні покази 45930. Період з липня 2004р. по квітень 2006р. тариф був 0,156 грн. за 1 квт/год, з травня 2006р. по серпень 2006р. 0,195 грн. за 1 квт/год, з вересня 2006р. по січень 2011р. 0,2436 грн., з лютого 2011р. по березень 2011р. - до 150 квт/год 0,2436 грн., після 150 квт/год 0,3168 грн., з квітня 2011р. до теперішнього часу до 150 квт/год 0,2802 грн., більше 150 квт/год 0,3648 грн. ОСОБА_1 заявою про відкриття особового рахунку відповідач зверталася у грудні 2012р., після цього на неї переоформили особовий рахунок. До цього були її звернення, але не з приводу переоформлення особового рахунку. 6058,15 грн. це сума боргу станом на серпень 2013р., позовні вимоги за більший період, ніж розглядався у наказовому провадження, тому що пропустили цей момент. Вважають, що можуть подати позов щодо вимог, які не переглядалися у наказовому провадження, тому що вони знають вже думку відповідача щодо цієї заборгованості з попереднього скасування судового наказу. З 2004 по 2009р. лічильник у відповідача мінявся у 2006 та 2009р.

Відповідач ОСОБА_2 надала письмові заперечення проти позову, де вказала, що з серпня 2004р. по лютий 2013р. особовий рахунок відкрито на імя її чоловіка, ОСОБА_5, який помер 07.11.2012р. Споживачем електроенергії за період, в якому склалася заборгованість, являвся саме він і відповідальність за його боргами вона нести згідно чинного законодавства, не зобовязана. Зобовязання з плати комунальних платежів нарівні з наймачем квартири, як у члена наймача у неї виникли з травня 2011р., а з 20.02.2013р. такі зобовязання у неї виникають, як у наймача квартири, так як з 11.06.1999р. по травень 2011р. вона не мешкала у квартирі за адресою: м-н «Західний», 37/17, м.Димитров Донецької області та не являлася споживачем комунальних послуг. Це стверджується її реєстрацією з 11.06.1999р. по 09.08.2006р. за адресою: м-н «Західний», 38/01, м.Димитров Донецької області, а з 09.08.2006р. по травень 2011р. рішенням Димитровського міського суду від 22.08.2013р., яким було встановлено факт постійного проживання у період з 09.08.2006р. по 05.05.2011р. за адресою: м-н «Західний», 38/01, м.Димитров Донецької області без реєстрації. Вважає, що до позовних вимог можливо застосувати строк позовної давності. За серпень 2010р. нарахована сума за електричну енергію 470,05 грн., сплачено 609 грн. За 2011р.: нарахована 967,34 грн.; сплачено 1089,86 грн. За 2012р.: нарахована 942,29 грн.; сплачено 1107,01 грн. За 2013р.: нарахована 334,80 грн.; сплачено 470,58 грн. Таким чином, за період в межах строку позовної давності заборгованості за користування електроенергією, нема. Вважає, що посилання позивача на ту обставину, що сплата частково боргу в період з 17.05.2010р. по 23.02.2011р. свідчить, що строк позовної давності переривається та починає перебіг заново згідно ст.264 ЦК України, є помилковим. Так, у відповідності до ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, за спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. П.20 Правил користування електроенергію для населення передбачено, що розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електроенергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Таким чином, для кожного розрахункового періоду встановлюються свої строки позовної давності. Також вважає, що позивач дещо сфальсифікував докази, надані в обґрунтування позовних вимог. Додана довідка про сплату за спожиту електроенергію надана до позову, дещо відрізняється від довідки, наданої до заяви про видачу судового наказу (сальдо згідно довідки наданої до позову на 01.01.2011р. складає 6481,17 грн.; згідно довідки, доданої до заяви за цей період складає 6084,88 грн.; станом на 01.01.2012р. згідно довідки до позову 6358,65 грн.; згідно довідки до заяви 6186,75 грн., а вже станом на 01.01.2013р. суми сальдо співпадають. Крім того, незрозуміло з яких підстав, в заяві про видачу судового наказу позивач виставляє суму боргу станом на 01.02.2013р. 5993,09 грн., а в позові станом на 08.08.2013р. 6058,15 грн., коли як за період з 01.02.2013р. по 08.08.2013р. нараховане 305,10 грн., сплачено 445,78 грн. (тобто заборгованості взагалі нема, а переплата складає 140,68 грн.) Різниця в сумі заявленої в заяві про видачу судового наказу з сумою позовних вимог складає 65,06 грн. Дещо викликає сумнів і показання лічильника, зазначені в довідці. Так, 28.12.2009р. у квартирі за адресою: м-н «Західний», 37/17, м.Димитров Донецької області було замінено лічильник, що стверджується актом збереження лічильника та пломб. З цього часу можна з достовірністю прослідкувати показання приладу обліку. За період з 28.12.2009р. найбільше споживання електроенергії було у червні 2011р. 473 кВт/год, в середньому щомісячно 250 кВт/год. До 28.12.2009р. позивач зазначає споживання електроенергії за 2008-2010р.р. щомісяця більш ніж 600 кВт/год. Важає, що таке споживання електроенергії значно завищене та неможливе, враховуючи, що в актах про порушення ПКЕЕН від 12.04.2006р., від 09.06.2006р., від 15.02.2008р. за значені електроприлади: ел.лампи 0,006 кВт/год, телевізор 0,06 кВт/год, пральна машина 0,35 кВт/год, холодильник 0,16 кВт/год.

Представник відповідача підтримала заперечення відповідача.

Крім цього, відповідач пояснила суду, що вона не користувалася послугами позивача, не отримувала електроенергію. Зареєстрована була у цій квартирі з 09.08.2006р. по теперішній час. До цього часу була зареєстрована Західний, 38/1 м.Димитров. Фактично мешкала за цією адресою до травня 2011р. Вона борги не платила, оплачував її чоловік. У 2010р. вона нічого не платила та квитанцій не заповнювала. З чоловіком у цей період не спілкувалася. З 1999р. по 2011р. вона була лише 3 рази у спірній квартирі. Лічильник мінявся 2 рази, а у документах 5 різних номерів лічильників.

Вислухавши пояснення представників сторін, відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09.08.2006р. Крім цього, у цій квартирі був зареєстрований ОСОБА_5 з 23.07.1999р. по 07.11.2012р. (а.с.5, 48-49).

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 01.04.2013р., судовий наказ Димитровського міського суду Донецької області від 28.02.2013р. про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію станом на 01.02.2013р. у розмірі 5993,09 грн., скасовано (а.с.6-7).

Згідно довідки позивача, заборгованість відповідача з липня 2004р. по липень 2013р. становить 6058,15 грн. (а.с.10-11).

Згідно довідки позивача, заборгованість відповідача з липня 2004р. по лютий 2013р. становить 5993,09 грн. (а.с.30).

Згідно рішення Апеляційного суду Донецької області від 14.10.2013р., рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22.08.2013р., скасовано (а.с.48-49).

Згідно квитанцій, відповідачем сплачено: 23.02.2011р. 24,36 грн. у погашення боргу; 17.05.2010р. 243,60 грн.; 22.06.2010р. 120,80 грн.; 07.08.2010р. 243,60 грн. борги; 06.12.2010р. 121,80 грн.; 23.02.2011р. 4,05 грн. за січень субсидія; 06.05.2011р. 65,40 грн. березень (а.с.50-57).

Згідно абз.абз.11, 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Таким чином, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» безпосередньо не повязує місце проживання особи зі споживанням комунальних послуг та суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту електроенергію.

Разом з тим, незважаючи на правомірність вимог позивача, суд вважає, що у задоволенні вимог за період з липня 2004 року по 31 січня 2013 року позивачу необхідно відмовити на підставі положень статті 257 ЦК України, до правовідносин сторін застосовується загальний строк позовної давності у три роки. Частиною третьою статті 267 цього Кодексу визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем до суду зроблено заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності у три роки. З цих підстав суд вважає необхідним застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності у три роки і вважає, що заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає сплаті за період з 1 лютого 2010 року по 31 січня 2013 року.

Суд вважає, що саме з цієї дати необхідно рахувати строк позовної давності, оскільки позивачем до суду був зданий судовий наказ про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з електропостачання у лютому 2013р.

Згідно ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

За змістом п.20 Правил користування електричною енергією для населення, затв. постановою КМУ № 1357 від 26.07.1999р., розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Таким чином, для кожного розрахункового періоду встановлюються свої строки позовної давності. При цьому, якщо виконання зобовязання передбачалося у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певного періодичного платежу, то такі дії не можуть бути підставою для переривання позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Тому суд не приймає доводи позивача про переривання перебігу строку позовної давності, оскільки суду не надано доказів того, що відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обовязку, оскільки в наданих відповідачем квитанціях про погашення боргу не вказані конкретні періоди боргових зобовязань, за які сплачувала відповідач, інших квитанцій суду не надано.

Крім цього, ухвалою Димитровського міського суду Донецької області встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з електропостачання розглядалися у наказовому провадженні станом на 01.02.2013р.

Згідно ч.3 ст.118 ЦПК України, позовна заява, щодо вимог, визначених у ч.1 ст.96 ЦПК України, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з електропостачання за період з 01.02.2013р. по 31.08.2013р. у наказовому провадженні не розглядалися та відповідно задоволенню не підлягають.

Доводи представника позивача на те, що вони мають право заявити позовні вимоги без їх розгляду у порядку наказного провадження оскільки вони вже знають позицію відповідача з цього приводу, не ґрунтуються на законі.

Таким чином, згідно довідки позивача (а.с.30), відповідачу, у межах трирічного строку позовної давності, за період з лютого 2010р. по січень 2013р. було нараховане за спожиту електроенергію 3277,86 грн., а сплачено відповідачем за вказану електроенергію 2032,52 грн. Також суд зарахував у вказаний період платежі згідно наданих квитанцій: 17.05.2010р. 243,60 грн.; 06.12.2010р. 121,80 грн.; 23.02.2011р. 4,05 грн. за січень субсидія; 06.05.2011р. 65,40 грн. березень, на загальну суму у розмірі 404,85 грн., оскільки зазначені суми не були сплачені у рахунок погашення боргу.

У звязку з вищевикладеним, сума боргу за період з 01.02.2010р. по 31.01.2013р. складає: 3277,86 грн. (2032,52 грн. + 404,85 грн.) = 810,49 грн

В силу ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно задоволених вимог, судовий збір у розмірі 30,71 грн.

На підставі ст.ст.251, 257, 264, 267 ЦК України, ст.26 Закону України «Про електроенергетику», ст.ст.1, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.20 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ № 1357 від 26.07.1999 року, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за враховану електроенергію, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» заборгованість за враховану електроенергію за період з 01.02.2010р. по 31.01.2013р. в сумі 810 (вісімсот десять),49 грн. та судовий збір у розмірі 30,71 грн., перерахувавши ці суми на поточний рахунок 2600737096203 у відділенні ПАТ «Енергобанк» м.Київ, МФО 300272, код ЄДРПОУ 26390719, одержувач: Донецькій філіал Державного підприємства «Регіональні електричні мережі».

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя