Рішення № 35516735, 22.11.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/3294/12

(2/199/326/13)

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

при секретарі Носулі А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат» про скасування наказів, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат» до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат» про скасування наказів, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що згідно з наказом №3498 від 19.11.2010 року він прийнятий на роботу з 23.11.2010 року до ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» на посаду заступника директора з розширення ринку збуту.

В травні 2011 року через непорозуміння з керівництвом відповідача стан здоров'я позивача погіршився та з 24.05.2011 року по 08.06.2011 року він перебував на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності. Після виздоровлення він не міг виконувати свої трудові обов'язки, оскільки йому не надавалась перепустка на територію підприємства. При спробі приступити до своїх службових обов'язків на території регіонального відділення у м. Дніпропетровську, він також не був допущений на роботу за наказом по підприємству про відсторонення від роботи, а в подальшому відповідно до наказу про звільнення. З самим наказом він не був ознайомлений, трудову книжку та розрахунок при звільненні не отримував.

В подальшому також на територію підприємства він не був допущений та 22.12.2011 року йому було запропоновано написати заяву про звільнення за згодою сторін. В цей же день його було звільнено та за видатковим касовим ордером йому було виплачено розрахункові кошти в сумі 16536,00 гривень.

Позивач зазначає, що починаючи з травня 2011 року відповідачем були суттєво порушені його право на труд та отримання заробітної плати, розрахунок при звільненні зроблений не вірно, у зв'язку з чим йому не виплачені всі кошти, які підлягали виплаті.

Так, в довідці про доходи №129 від 24.06.2011 року, сума доходу позивача за травень місяць

2011 року становить 1 787,37 грн., оскільки розрахунок проведено виходячи з розміру окладу - 2 830,00 грн., що не відповідає дійсності, так як його заробітна плата до травня 2011 року складала не менше 23 191,00 грн..

Даний розмір окладу визначений відповідачем без погодження з позивачем та заробітна плата вказана з посиланням на наказ № 108/1 від 03.06.2011 року, у зв'язку з чим за неналежне виконання своїх трудових обов'язків ОСОБА_1 був позбавлений премії, яка складає решту суми від заробітної плати.

З огляду на те, що позивач належним чином виконував свої трудові обов'язки, тому його неправомірно притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 18 127,50 грн. (різниця між середнім заробітком за березень-квітень 2011 року 23 235,50 грн. та нарахованої заробітної плати 5 108,00 грн.), у зв'язку з чим наказ № 108/1 від 03.06.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що відповідач не навів жодного доказу про те, що він не виконував чи неналежно виконував трудові обов'язки, передбачені трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, не зазначив коли саме вони мали місце, яким внутрішнім документом передбачено такий обов'язок та чи ознайомлений позивач з цими документами. Окрім того, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. У випадку, якщо до позивача застосовано дисциплінарне стягнення, то відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, яке оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ № 108/1 від 03.06.2011 року.

Окрім цього, відповідачем без будь-якої заяви позивача винесено наказ № 735 від 29.06.11 року про його звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, та в цей же день наказ № 740 від 29.06.11 року про відміну наказу № 735 від 29.06.11 року про звільнення, про що значиться запис в трудовій книжці ОСОБА_1. Таким чином, відповідачем визнано факт підтвердження незаконного звільнення, а оскільки позивача не було повідомлено про відміну наказу про звільнення, то в даному випадку має місце вимушений прогул.

Протягом усього часу до дня офіційного звільнення позивача з роботи (22.12.2011 року) представники відповідача різними засобами постійно повідомляли його проте, що він звільнений і що трудова книжка буде надіслана поштою.

Таким чином, з травня по грудень 2011 року позивача так і не було допущено до роботи та було видано накази №154 від 21.07.2011 року; №157 від 25.07.2011 року; №167 від 03.08.2011 року та №170 від 05.08.2011 року про оголошення йому догани за прогули. Будь-яких пояснень відповідач від нього не вимагав, із наказами не ознайомлював та про існування дізнався в ході судових спорів.

Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач просив суд визнати неправомірними та скасувати накази Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат» про оголошення догани: №154 від 21.07.2011 року; №157 від 25.07.2011 року; №167 від 03.08.2011 року та №170 від 05.08.2011 року; та №108/1 від 03.06.2011 року - про депреміювання.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з видатковим касовим ордером від 22.12.2011р. позивачу виплачені розрахункові кошти в сумі 16 536,00 грн. (а.с.16).

Згідно з даними відповідача, заробітна плата позивача складала: за грудень 2010 року 24 021,00 грн., за січень 2011 24 390,00 грн., за лютий 2011 року 24 379,00 грн., за березень 2011 року 23 280,00 грн., за квітень 2011 року 23 191,00 грн.. Таким чином, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1М складала 23 235 грн.66 коп., середньоденна 1 106 грн.46 коп.

Виходячи із даного розміру заробітку позивач та його представник у судовому засіданні просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 12 522 гривні 14 копійок заборгованості по заробітній платі, 149 372 гривні 10 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 8250 гривень 78 копійок компенсації за невикористану відпустку.

Окрім цього позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 20 000 грн. моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, що позивач, будучи багатодітним батьком, змушений був переживати у зв'язку з відсутністю заробітку та роботи, не маючи трудової книжки, не міг влаштуватися на іншу роботи і мати дохід для проживання його сім'ї.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково, в частині виплати решти коштів за період перебування ОСОБА_1 на лікарняному просив вирішити на розсуд суду, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що відповідач виплатив позивачу кошти за п'ять днів тимчасової непрацездатності відповідно до вимог чинного законодавства, а решту повинен сплатити Фонд соціального страхування.

Відповідач проти позову ОСОБА_1 заперечував, посилався на безпідставність позовних вимог та невиплату йому заробітної плати через його неявку на роботу, надав до суду акти про відсутність на робочому місці починаючи з 09.06.2011 року по 22.12.2011 року (а.с.165-302).

Окрім цього, ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої заробітної плати, посилаючись на те, що при виплаті розрахункових коштів відповідачу були зайво виплачені кошти у зв'язку з лічильною помилкою, із них: 11 161,17 грн. - заробітної плати; 2 200 грн. - за відрядження; 2 940,00 грн. невідзвітовані гроші за паливо.

ОСОБА_1 проти зустрічного позову заперечував та зазначив, що даний позов є необґрунтованим і безпідставним, оскільки доказів допущення такої помилки позивачем не надано.

У судовому засіданні представник ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» надав пояснення, аналогічні викладеним у зустрічній позовній заяві та в заперечення на основний позов.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, суд вважає основний позов задовольнити частково, а в зустрічному позові відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з наказом №3498 від 19.11.2010 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» з 23.11.2010 року на посаду заступника директора з розширення ринку збуту (т.1 а.с.152), та наказом №1874 від 22.12.2011 року звільнений з роботи за згодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України (т.1 а.с.153), що також підтверджується копією трудової книжки позивач (т.1 а.с.17, 18).

З 24.05.2011 року по 08.06.2011 року позивач перебував на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності (а.с.151).

Після виздоровлення, починаючи з 09.06.2011 року позивач не виконував свої трудові обов'язки через його недопущення керівництвом відповідача до роботи, про що в судовому засіданні доводив позивач та підтвердив свідок ОСОБА_2. При спробі приступити до своїх службових обов'язків не території регіонального відділу в м. Дніпропетровську, він також не був допущений на роботу за наказом по підприємству про відсторонення від роботи. В ході розгляду справи відповідачем даний факт спростовано не було.

У подальшому, починаючи з 09.06.2011 року по 22.12.2011 року ОСОБА_1 покладені на нього трудові обов'язки не виконував з вищевказаних причин.

15.06.2011 року ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» був виданий наказ №119 про передачу службового автомобіля і ноутбука, які знаходилися в його службовому користуванні (т.1 а.с.19).

Як вбачається з трудової книжки позивача, ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» без будь-якої заяви позивача було винесено наказ № 735 від 29.06.11 року про його звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, хоча ОСОБА_1 такої заяви про звільнення з роботи не писав (запис №32). Позивач про існування наказу про його звільнення дізнався від працівників відповідача, які дану інформацію виявили в комп'ютерній базі підприємства.

Цією ж датою у трудовій книжці позивача також значиться і запис №33, згідно з яким запис №32 недійсний на підставі наказу №740 від 29.06.11 року.

В наданих до суду запереченнях на позов ОСОБА_1 відповідач пояснював причину винесення наказу № 735 про звільнення домовленістю між сторонами, однак жодних доказів цьому не надав (т.1 а.с.46, 47).

Суд вважає, що таким чином відповідач визнав факт незаконного звільнення, однак позивача про винесення наказу №740, яким скасовано наказ № 735 про звільнення, не повідомив, у зв'язку з чим неявку ОСОБА_1 на робоче місце з 29.02.2011 року по 22.12.2011 року суд розцінює як вимушений прогул з вини відповідача. З цих підстав суд вважає визнати неправомірними та скасувати накази Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат» про оголошення догани позивачу у зв'язку з прогулом: №154 від 21.07.2011 року; №157 від 25.07.2011 року; №167 від 03.08.2011 року та №170 від 05.08.2011 року.

ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» 03.06.2011 року було винесено наказ №108/1 про депреміювання ОСОБА_1 та нарахування заробітної плати виходячи з окладу. У судовому засіданні не знайшли підтвердження підстави винесення такого наказу, оскільки представник відповідача не надав суду належних доказів, які б свідчили та доводили його обґрунтованість.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді, ОСОБА_1 не було повідомлено про застосування до нього дисциплінарного стягнення чи матеріальної відповідальності відповідно до наказу № 108/1 від 03.06.2011 року, ані в день винесення вказаного наказу, ані при звільненні позивача з роботи 22.12.2012 року.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено та не надано доказів правомірності винесення наказу № 108/1 від 03.06.2011 року, окрім цього, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт неналежного виконання позивачем покладених на нього обов'язків, тому суд вважає визнати неправомірним та скасувати наказ № 108/1 від 03.06.2011 року про депреміювання ОСОБА_1.

Так, в ході розгляду справи відповідачем надано завірену копію Положення про преміювання працівників відділу збуту, працівників регіональних відділів продажу ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» на 2009-2014 р. (т.1 а.с.155-157), однак не підтверджено ознайомлення ОСОБА_1 з даним Положенням. Не надано також і доказів ознайомлення позивача з наказом №162 від 11.06.2011 року про встановлення граничного розміру преміювання посадових осіб, що керують роботою відділу збуту продажу ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат».

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

За даними відповідача, що містяться в особовій картці працівника ОСОБА_1, його заробітна плата складала: за грудень 2010 року 24 021,00 грн., за січень 2011 24 390,00 грн., за лютий 2011 року 24 379,00 грн., за березень 2011 року 23 280,00 грн., за квітень 2011 року 23 191,00 грн. (а.с. 334). Таким чином, середньомісячна заробітна плата становить 23 235 грн.66 коп., середньоденна 1 106 грн.46 коп.

Згідно з довідкою про доходи від 31.01.2013 р. №81 (т.1 а.с.146), середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 2830,00 грн., середньоденна 136,11 грн.

Як вбачається з довідки відповідача, за період роботи з 01.05.2011 року по 23.05.2011 року позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 1787 грн.37 коп., а також у червні зроблено перерахунок зарплати і решту 74 грн.47 коп. виплачено під час розрахунку 22.12.2011 року (т.1 а.с. 127, 129).

Суд вважає, що даний розмір окладу визначений відповідачем без погодження з позивачем та його заробітна плата вказана з посиланням на наказ № 108/1 від 03.06.2011 року, у зв'язку з чим за неналежне виконання своїх трудових обов'язків ОСОБА_1 був позбавлений премії, яка складає решту суми від заробітної плати. Штатний розклад на 2010 рік, що знаходиться в матеріалах справи, містить дані за 2011 рік, що дає підстави сумніву стосовно його складання у відповідний час. Вказану помилку чи описку представник відповідача пояснити не зміг.

Суду також не надано письмових доказів щодо розміру посадового окладу, з яким був прийнятий на роботу позивач та підтвердження його ознайомлення з розміром посадового окладу. Як зазначив у судовому засіданні ОСОБА_1, розмір окладу йому ніхто не повідомляв, кошти, які він отримував в якості заробітної плати, на його думку і складали повний розмір його щомісячного заробітку. Дані посилання позивача відповідачем також спростовано не було.

В той же час, відповідачем також не надано і належних доказів та розрахунку сум, які були виплачені позивачу та складали його заробітну плату, а саме: яка сума була йому нарахована та виплачена в якості премії помісячно та протягом усього періоду роботи, та з яких сум складалася його щомісячна заробітна плата.

Зважаючи на те, що в судовому засіданні були доведені підстави для визнання неправомірним та скасування наказу № 108/1 від 03.06.2011 року про де преміювання, а також встановлено вимушений прогул ОСОБА_1 на роботі в період з 29.02.2011 року по 22.12.2011 року, тому суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача:

заборгованість по заробітній платі за травень 2011 року в сумі 12 522 грн.14 коп. (13 робочих днів з 01.05.2011р. по 23.05.2011р. /1 106,46*13=14 383,98грн./ виплачено 1861,84 грн.(1787,37+74,47);

середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.06.2011 року по 22.12.2011 року в загальній сумі 149 372,10 грн., з яких: за червень 2011 року/ 14 роб. днів*1 106,46грн.=15490,44 грн.; за липень-листопад 2011р./ 5*23 235 грн.66 коп. =116 178,30 грн.; за грудень 2011р. 16 роб.днів*1 106,46 грн. =17 703,36 грн.

недоплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 8250,78 грн., оскільки виходячи із наданого розрахунку повна сума компенсації складає 19 69728 грн., із виплаченої при розрахунку суми 16 536,00 грн. сума компенсації за невикористану відпустку складає 11 446,50 грн. (16536,00 грн. - 3227,66 грн. /лікарняний за травень 2011р./ - 1861,84 грн./заборгованість по зарплаті за травень 2011р./ = 11 446,50 грн.).

Окрім цього, суд вважає, що тривалим недопущенням позивача до роботи та тривалою невиплатою йому заробітку і можливості забезпечувати себе та свою сім'ю предметами першої необхідності, позивачу була завдана і моральна шкода, у відшкодування якої відповідно до ст. 237-1 КЗпП України суд вважає стягнути 3 000,00 гривень.

До наданих відповідачем актів про відсутність позивача на робочому місці починаючи з 09.06.2011 року по 22.12.2011 року суд ставиться критично, оскільки з даними актами позивач не ознайомлений, та будь-яких заходів дисциплінарного характеру до нього вжито не було. Так, за прогул протягом майже семи місяців та неявку на роботі без поважних причин протягом тривалого часу відповідача не було звільнено з роботи та не вживалися жодні із заходів стосовно розірвання трудового договору. Незважаючи на те, що позивач вважався таким, що працює на займаній посаді, трудовий договір не розірваний, однак заробітна плата не виплачувалась і підстави для її невиплати також відсутні. На думку суду, відсторонення позивача від роботи, винесення наказів про депреміювання та прогули, невиплата заробітної плати та інше, є наслідком виниклого трудового конфлікту між сторонами, в результаті чого сторони і домовилися про звільнення 22.12.2011 року ОСОБА_1 за згодою сторін, незважаючи на те, що з 03.09.2011 по 22.12.2011 року він фактично не працював.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь лікарняних коштів суд вважає відмовити через їх недоведеність, про що не заперечував представник позивача.

Що стосується зустрічного позову ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої заробітної плати, невідзвітованих коштів за відрядження та паливо, то в даних позовних вимогах суд вважає відмовити через їх безпідставність та недоведеність. Оскільки судом встановлено невиплату ОСОБА_1 заробітної плати у повному обсязі, то дана обставина сама по собі спростовує вимоги про зайво виплачену суму заробітної плати.

Стосовно невідзвітованих коштів за відрядження та паливо, то, як вбачається з тексту заяви про збільшення позовних вимог (т.1 а.с.138-139), рішення суду про зобов'язання ОСОБА_1 надати документи щодо використання вказаних грошових коштів, до теперішнього часу не виконано і даних стосовно причин його невиконання, суду не надано. В іншій частині позов також не доведений та доказів не надано.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає стягнути з ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» 1960 гривень 85 копійок судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст.11, 60, 88. 210-212 ЦПК України, ст.27 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 46, 47, 83, 94, 110, 115, 147, 149, 130, 138, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат» про скасування наказів, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати накази Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат» про оголошення догани: №154 від 21.07.2011 року; №157 від 25.07.2011 року; №167 від 03.08.2011 року та №170 від 05.08.2011 року.

Визнати неправомірними та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат» про депреміювання №108/1 від 03.06.2011 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат» на користь ОСОБА_1: 12 522 гривні 14 копійок заборгованості по заробітній платі, 149 372 гривні 10 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 8250 гривень 78 копійок компенсації за невикористану відпустку та 3000 гривень моральної шкоди, а всього 173 145 (сто сімдесят три тисячі сто сорок п'ять) гривень 02 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат» в позові до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої заробітної плати, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя: