Ухвала суду № 35516132, 25.11.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23038/13-ц Провадження № 22-ц/772/3748/2013Головуючий в суді першої інстанції:Венгрин О.О.Категорія: 27Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3, представника відповідача Рой В.Л.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, -

В с т а н о в и л а:

В вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору №VIH0GK02021227 від 7 березня 2007 року, укладеного між нею та відповідачем, на підставі ст. 652 ЦК України, мотивуючи свої вимоги тим, що протягом 2008-2013 років відбулась істотна зміна обставин, яка полягає у радикальному неочікуваному для неї збільшенні сукупної вартості кредиту через збільшення курсу долара США по відношенню до національної валюти України з 5,05 до 8,00 грн. за долар США, що потягнуло за собою кабальне подорожчання обслуговування кредиту та порушення співвідношення майнових інтересів сторін. На момент укладення кредитного договору вона була переконана у збереженні того курсу долара США, який існував на момент укладення договору, у тривалій стабільності ситуації на валютному ринку, а також розраховувала на добросовісне виконання Національним банком України своєї головної функції: забезпечення стабільності грошової одиниці України - гривні.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору № VIH0GK02021227 від 7 березня 2007 року відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.

Зазначила, що рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим через порушення норм матеріального і процесуального права, а також через невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні позивач і її представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити: рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, зазначених у скарзі та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду вважає правильним.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

По справі встановлено, що 7 березня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VIH0GK02021227, згідно умов якого позивач отримала кредитні кошти у розмірі 58 395 доларів США на строк з 7 березня 2007 року по 5 березня 2025 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,15% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п. 6.2. даного договору (а. с. 5-7).

За змістом ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 15 та 16 постанови № 5 від 30 березня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення ч. 2 ст. 652 ЦК України і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 цієї статті, при істотній зміні обставин. Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі ст. 652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсу валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність усіх перелічених ч. 2 ст. 652 ЦК України умов одночасно.

До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, на позивача у відповідності до ст. 60 ЦПК України покладається обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем ОСОБА_2 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

За змістом Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 496 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2003 року за № 1094/8415, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, долару США, установлюється щоденно (п. 2 та додаток № 1 до положення). Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату (п. 4).

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Позивач не довела суду, що при укладенні кредитного договору сторони договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Укладаючи кредитний договір в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов'язання, позивач повинна була чітко усвідомлювати, що курс національної валюти України по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. У позивача існувала можливість отримання нею кредиту у національній валюті.

Оскільки наявність усіх обов'язкових умов, необхідних для розірвання кредитного договору, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, відсутня, тому підстави для задоволення позову та розірвання кредитного договору відсутні.

За таких обставин висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог являється вірним.

Доводи апеляційної скарги позивача обґрунтовуються обставинами, що являються ідентичними обставинам, якими вона обґрунтовувала свої позовні вимоги і зазначала докази в підтвердження цих обставин.

Такі доводи апеляційної скарги не впливають на висновок суду і спростовані вищенаведеним.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.С. Марчук

/підпис/ Т.М. Шемета

Згідно із оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська