Ухвала суду № 35515444, 12.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 р.Справа № 2а-4245/12/1470

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Шляхтицького О.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представників ТОВ "Нібулон" - Глушка Дмитра Вікторовича та Кравченка Олександра Борисовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Судносервіс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Судносервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання неправомірними дій пов'язаних із визнанням нікчемними договорів укладених: з ПВКП "Укрсплав" від 04.01.2010р., з ПП "Антарес-М" від 04.01.2010р., з ПП "Бермет" від 04.01.2010р., з ПВКП "Укрсплав" від 04.01.2010р., договорів позивача з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями - ПВКП "Укрсплав", ПП "Таврія-Агро-Н", ПП "Аграрник-Н", ПП "Антарес М", ПП "Октавія А", ПП "Агроторг Н", ПП "Ауренія", ПП "Афелій", ПП "Бермет", ПП "Флейм", ТОВ "Судносервіс експорт". На думку позивача, висновки актів перевірки щодо нікчемності правочинів зроблені без достатніх на те фактичних та правових підстав.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав незаконними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва щодо визнання нікчемними вищезазначених договорів позивача з постачальниками та покупцями.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2010 році ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва були проведені перевірки, за наслідками яких були складені відповідні акти:

- від 30.06.2010р. № 4998/23-200/23619147 "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Судносервіс" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Судносервіс " по взаєморозрахункам з ПВКП "Укрсплав ", ПП "Антарес М", ТОВ СП "НІБУЛОН ", ЗАТ "АТ "Каргіл", ПП "Бермет" за період з 01.01.10р. по 30.04.10р.", згідно якого ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва дійшла висновку про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ "Судносервіс" з ПВКП "Укрсплав" від 04.01.2010р., з ПП "Антарес-М" від 04.01.2010р., з ПП "Бермет" від 04.01.2010р.;

- від 13.08.2010р. № 6588/23-100/23619147 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Судносервіс" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаєморозрахунках з ПВКП "Укрсплав", ТОВ СП "НІБУЛОН", ЗАТ "АТ "Каргілл", ПП "Октавія-А" за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р.", у якому ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва дійшла висновку про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) за договором ТОВ "Судносервіс" з ПВКП "Укрсплав" від 04.01.2010р.;

- від 04.11.2010р. № 8509/23-200/23619147 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Судносервіс" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09р. по 30.06.10р. від 04.11.2010р.", у якому ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва дійшла висновку про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ "Судносервіс" з постачальниками та покупцями - ПВКП "Укрсплав", ПП "Таврія-Агро-Н", ПП "Аграрник-Н", ПП "Антарес М", ПП "Октавія А", ПП "Агроторг Н", ПП "Ауренія", ПП "Афелій", ПП "Бермет", ПП "Флейм", ТОВ "Судносервіс експорт".

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки актів перевірки та заперечення, і не довів правомірності дій пов'язаних із визнанням договорів нікчемними. Крім того, суд вважав, що прийняття рішення про нікчемність правочину відноситься до компетенції суду, а не до Податкового органу, а тому вимоги позивача про визнання неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, пов'язані із визнанням нікчемними договорів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Також, відповідно до ч. 1 статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, можливо дійти висновку, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, яка встановлюється законом. Саме судом правочин визнається недійсним, а не Актами, які б факти в цьому Акті не були відображені.

Тому колегія суддів також вважає, що вказані висновки в Актах ДПІ є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки вони зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину Податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем правочинів.

Таким чином, колегія суддів погоджується, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано, належним чином доведено у встановленому законом порядку, що угоди на які посилається відповідач, порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Посилання в апеляційній скарзі на частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 листопада 2013 року.

Головуючий:

Судді: