Рішення № 35515055, 22.11.2013, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1512/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2013 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Шуляка А.С.

при секретарі Солдатовій О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП Явір-2000 про скасування наказу, виплату коштів за несвоєчасну видачу трудової книжки, заборгованості по заробітній платі, оплату невикористаної відпустки, стягнення моральної шкоди -

встановив:

В поданій до суду позовній заяві позивач вказує на те, що 27 лютого 2012 року він був прийнятий на посаду охоронника в приватне підприємство Явір-2000. 01 вересня 2012 року переведений на посаду інспектора охорони. 13 грудня 2012 року звільнений за власним бажанням по ст.38 КЗпП України. При звільненні йому не була виплачена заробітна плата в сумі 1061,84 грн., компенсація за невикористану відпустку в сумі 857,07 грн. Також, просить стягнути з відповідача зарплату за час вимушеного прогулу в сумі 1237,99 грн. та зарплату за час затримки проведення розрахунку по заробітній платі в сумі 11714,14 грн. Окрім того, вважає, що неправомірними діями відповідача йому було заподіяно морально шкоду, розмір якої оцінює в 5000 грн. Просить суд стягнути вказані суми з відповідача.

Під час розгляду справи по суті, позивач, в порядку ст.31 ЦПК України подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій, окрім первісних позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати наказ ПП Явір-2000 №72-К від 31 серпня 2012 року про переведення його з посади охоронника на посаду інспектора охорони.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали повністю та просили задовольнити їх.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив суду, що заборгованості по заробітній платі перед позивачем у ПП Явір-2000 немає. За час перебування ОСОБА_1 на посаді охоронника йому був встановлений посадовий оклад 1800 грн. в місяць, а не 2000 грн. в місяць, як вказує позивач. При переведенні на посаду інспектора охорони, посадовий оклад ОСОБА_1 був встановлений в розмірі 1300 грн. в місяць. Як свідчать зарплатні відомості, уся заробітна плата була виплачена позивачеві. Сам по собі наказ про переведення на посаду інспектора охорони №72-К від 31 серпня 2012 року відповідає вимогам трудового законодавства і відсутність підпису позивача на ньому не свідчить про те, що останній не знав про зміну посадового окладу.

Окрім того, позивач, відповідно до наказу ПП Явір-2000 №42 від 23.08.2012 р. перебував у відпустці 14 календарних днів, а при звільненні отримав грошову компенсацію за 5 календарних днів невикористаної відпустки. Тому, підстав для стягнення з відповідача в користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку немає.

Що стосується невчасно виданої трудової книжки позивачу, то представник відповідача вказав, що підстав для стягнення зарплати за час вимушеного прогулу немає, оскільки відділ кадрів ПП Явір-2000 знаходиться в м.Полтава і трудова книжка ОСОБА_1 була надіслана в Рівненське регіональне управління охорони ПП Явір-2000 поштою. ОСОБА_1 вона була видана в день її отримання Рівненським регіональним управлінням охорони ПП Явір-2000.

Оскільки ПП Явір-2000 під час перебування у трудових відносинах з ОСОБА_1 діяло в межах трудового законодавства, заборгованість по заробітній платі та інших платежах перед позивачем відсутня, то і відсутні підстави для стягнення в його користь зарплати за час затримки проведення розрахунку по зарплаті та моральної шкоди.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

З поданої позивачем трудової книжки вбачається, що 27 лютого 2012 року згідно із наказом № 23-К від 27.02.2012 року він був прийнятий на посаду охоронника ПП Явір-2000.

З 01.09.2012 року наказом № 72-К від 31.08.2012 року позивач був переведений з посади охоронника на посаду інспектора охорони ПП Явір-2000.

13.12.2012 року наказом №95/1-К позивач звільнений з займаної посади згідно ст.38 КЗпП України, про що свідчить відповідний запис в трудовій книжці.

Згідно ч.1 ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації допускається тільки за згодою працівника.

Відповідно до ст.103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

В наказі ПП Явір-2000 №23-К від 27.02.1012 року про прийняття на роботу зазначено, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду охоронника з посадовим окладом 1800 грн. на місяць.

Зі змісту наказу ПП Явір-2000 №72-К від 31.08.2012 року вбачається, що позивача переведено з посади охоронника на посаду інспектора охорони з посадовим окладом 1300 грн. в місяць. Підставою винесення даного наказу зазначено заяву ОСОБА_1 від 31.08.2012 року.

В ч.3 ст.32 КЗпП України законодавець визначив, що системи та розміри оплати праці, зокрема, відносяться до істотних умов праці.

Таким чином, при переведенні ОСОБА_1 з посади охоронника з посадовим окладом 1800 грн. на місяць на посаду інспектора охорони з посадовим окладом 1300 грн. в місяць відповідач змінив розмір оплати праці для позивача, про що був зобовязаний довести до відома останнього. Проте, підпис позивача на наказі про переведення №72-К від 31.08.2012 року відсутній.

Про таке порушення з боку роботодавця у своєму листі №16-Ш1193/01-6 від 16 жовтня 2013 року вказала і територіальна Державна інспекція з питань праці у Полтавській області, яка проводила перевірку ПП Явір-2000 на предмет дотримання трудового законодавства під час перебування у трудових відносинах з ОСОБА_1

Про факт не ознайомлення позивача з вказаним наказом не заперечила і представник відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що переведення позивача з посади охоронника на посаду інспектора охорони проведене з порушенням трудового законодавства, а тому вимога ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу ПП Явір-2000 №72-К від 31 серпня 2012 року про переведення підлягає до задоволення.

А тому, є підставною і вимога позивача про стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 01.09.2012 року по 13.12.2012 року. Дана сума складатиме: 500 грн. недоплачена зарплата за вересень 2012 року + 500 грн. недоплачена зарплата за жовтень 2012 року + 500 грн. недоплачена зарплата за листопад 2012 року + 209 грн. 67 коп. недоплачена зарплата за 13 днів грудня 2012 року = 1709 грн. 67 коп.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, абзаців 5-7 п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, власник або уповноважений ним орган зобовязаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї запису про звільнення. При затримці при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що трудова книжка була видана позивачеві 28 грудня 2012 року, при чому суд вважає, що така затримка була допущена з вини роботодавця.

А тому, в користь ОСОБА_1 з ПП Явір-2000 підлягає стягненню зарплата за час вимушеного прогулу в сумі 870 грн. 96 коп. /1800 грн. : 31 день * 15 днів = 870 грн. 96 коп./.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то належні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги звільненим працівником про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до розяснення даного в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24 грудня 1999 року, доведення відсутності вини у невиплаті заробітної плати покладено на роботодавця.

З матеріалів справи не вбачається, що відсутність вини у невиплаті заробітної плати роботодавець намагався доводити. Будь-яких заперечень та доказів з цього приводу відповідачем до справи не подавалось.

На момент предявлення позову заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена.

Таким чином, відповідач зобовязаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати розрахункових за період з 13 грудня 2012 року по 31 травня 2013 року /день подачі позовної заяви/.

Період затримки розрахунку по заробітній платі становить пять місяців та вісімнадцять робочих днів. Розмір заробітної плати за цей період становить: (1800 грн. х 5 місяці) + (95,23 грн. х 18 днів) = 9000 грн. + 1045 грн. 16 коп. = 10045 грн. 16 коп.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то вони також підлягають задоволенню частково.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно розяснень даних в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року розяснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення роботодавцем прав працівника у сфері трудових відносин, який достовірно встановлений судом, зокрема незаконне переведення на іншу посаду, несвоєчасну видачу трудової книжки, невиплату ним належних грошових сум позивачу при звільненні.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з розяснень даних в п.9 згаданої постанови №4, враховує конкретні обставини справи: характер порушення його прав, тяжкість і істотність вимушених змін у житті та вважає співмірним відшкодування у розмірі 500 грн.

Водночас, суд вважає, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до наказу ПП Явір-2000 №42 від 23.08.2012 року позивачеві, на підставі його заяви від 16.08.2012 року, була надана щорічна відпустка на 14 календарних днів з 30.08.2012 року по 12.09.2012 року, за період роботи з 27.02.2012 року по 27.09.2012 року.

Компенсація за 5 календарних днів невикористаної відпустки в сумі 278 грн.65 коп. була сплачена відповідачу згідно відомості на виплату заробітної плати №56.

А тому, покликання позивача на той факт, що він перебував у відпустці 12 календарних днів, і на те, що йому мала бути виплачена грошова компенсація за 9 днів невикористаної відпустки, не відповідає фактичних обставинам справи.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст.10, 60, 81, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.47, 116, 117, 232, 237-1 КЗпП України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ приватного підприємства Явір-2000 №72-К від 31 серпня 2012 року про переведення ОСОБА_1 з посади охоронника на посаду інспектора охорони.

Сягнути з ПП Явір-2000 (м.Полтава, вул.Степана Кондратенка, 6 код ЄДРПОУ 31175036) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоплачену заробітну плату за період з 01.09.2012 р. по 13.12.2012 р. в сумі 1709 грн. 67 коп., заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 870 грн. 96 коп., заробітну плату за час затримки розрахунку в розмірі 10045 грн. 16 коп., моральну шкоду 500 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПП Явір-2000 на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскарженим в апеляційний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Здолбунівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя