Постанова № 35515038, 18.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року 810/5753/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Сукач А.С. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проЗаготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001» Броварської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Заготівельно-виробниче приватне підприємство «Регіон-2001» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Броварської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 25 червня 2013 року №0003452201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на основі помилкових висновків про порушення ПП «Регіон-2001» вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Старун-КП» та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ЗВПП «Регіон-2001» та ТОВ «Старун-КП» та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, актами здачі-прийняття робіт, правовстановлюючими документами на нерухоме майно.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ЗВПП «Регіон-2001», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки.

Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ЗВПП «Регіон-2001» від 5 червня 2013 року № 473/22-1/31463419 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що під час перевірки встановлено, що контрагенти позивача ТОВ «Старун КП» та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» здійснюють діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, фінансово-господарські відносини ТОВ «Старун- КП» та ПП « ТК «Юнітекс-Трейд» здійснювались без наміру створення правових наслідків, саме підприємства не звітують та мають ознаки фіктивності, відтак перевіряючими зроблено висновок про безтоварність операцій позивача з ТОВ «Старун-КП» та ПП «ТК «Юнітекс- Трейд» і, як наслідок, неправомірне формування ЗВПП «Регіон-2001» податкового кредиту.

За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

10 квітня 2001 року Заготівельно-виробниче Приватне підприємство «Регіон-2001» зареєстроване як юридична особа Броварською районною державною адміністрацією Київської області (а.с. 16).

На податковому обліку ЗВПП «Регіон-2001» знаходиться у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 28 травня по 30 травня 2013 року, посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 28 травня 2013 року № 571, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗВПП «Регіон-2001» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Старун-КП» та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» за період з 1 листопада 2010 року по 28 лютого 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 5 червня 2013 року №473/22-1/31463419 (далі - акт перевірки)(а.с. 19-30).

У ході перевірки податкової інспекцією досліджено:

-акт ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 25 грудня 2012 року №2279/2240/37145384. В ході аналізу встановлено, що ТОВ «Сатурн-КП» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та які не мають реального товарного характеру. Окрім того ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва допитана дружина директора ТОВ «Сатурн-КП», яка зазначила, що ОСОБА_2 до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сатурн-КП» не має жодного відношення, первинних документів не підписував та знаходиться за межами території України. У ТОВ «Сатурн-КП» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, тому, згідно з частинами 1, 5 статті 203, частинами 1, 2 статті 215, статті 22 Цивільного кодексу України, угода укладена з ЗВПП «Регіон-2001» має ознаки нікчемності.

-акт ДПІ у Подільському районі міста Києва від 13 грудня 2011 року №501-23-205/37177657. Згаданим актом досліджувались фінансово-господарські операції ПП «ТК «Юнітекс-Трейд», встановлено, що контрагенти-постачальники ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» мають ознаки фіктивності, а господарські операції здійсненні без мети настання реальних юридичних наслідків, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідне для здійснення господарської діяльності, отже ПП « ТК «Юнітекс-Трейд» не мало господарської можливості виконати зобов'язання за договором з ПП «Регіон-2001».

Перевіркою встановлено порушення ЗВПП «Регіон-2001» вимог пункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість та пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 330 524,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року на суму 133000,00 грн., за грудень 2010 року на суму 133760,00 грн., за лютий 2011 року на суму 63764,00 грн.

На основі висновків акту перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийняте спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 червня 2013 року №0003452201, яким ЗВПП «Регіон-2001» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 397215,00 грн., у тому числі 330524,00 грн. за основним платежем та 66691,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 32).

Не погоджуючись з рішенням відповідача позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 29 вересня 2013 року №764/10/10-36-10-01-206/572 податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року №0003452201 було залишене без змін, а скаргу позивача без задоволення(а.с.49-57). Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 15 жовтня 2013 року №13129/6/99-99-10-01-15 рішення Головного управління Міндоходів у Київській області від 29 вересня 2013 року №764/10/10-36-10-01-206/572 за результатом розгляду первинної скарги та спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 71-77).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ЗВПП «Регіон-2001» та ТОВ «Старун-КП» та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до матеріалів справи, між ЗВПП «Регіон-2001» та ТОВ «Сатурн-КП» було укладено договір від 18 жовтня 2010 року №137 в силу умов якого Замовник (ПП «Регіон-2001) доручає а Виконавець (ТОВ «Сатурн-КП») зобов'язується виконати роботи із збирання, сортування відходів з метою подальшої утилізації (а.с. 107-108)

Відповідно до частини 2 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

При цьому, факт виконання робіт, їх прийняття та оплати може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Водночас, згідно Інформаційних листів Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», та № 742/11/13-11 від 02.06.2011, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції); 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів); 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку); 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до умов договору підряду від 18 жовтня 2010 року №137 ТОВ «Сатурн- КП» виконало роботи із збирання, сортування відходів з метою їх подальшої утилізації, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з розрахунком відпрацьованих людино-годин:

-№С-000574 від 17 листопада 2010 року, загальна вартість робіт - 188176,00 грн., у тому числі ПДВ 31362,67 грн., №С-001434 від 29 листопада 2010 року, загальна вартість робіт - 609824,00 грн., у тому числі ПДВ 101637,33 грн., №С-001974 від 14 грудня 2010 року, загальна вартість робіт - 393680,00 грн., у тому числі ПДВ 65613,33 грн., №С-002638 від 29 грудня 2010 року, загальна вартість робіт - 408880,00 грн., у тому числі ПДВ 68146,67 грн. (а.с. 109-112)

Позивачем отримано від ТОВ «Сатурн-КП», податкові накладні: від 29 листопада 2010 року №1434 на суму 609824,00 грн., у тому числі ПДВ 101637,33 грн., від 17 листопада 2010 року №574 на суму 188176,00 грн., у тому числі ПДВ 31362,67 грн., від 14 грудня 2010 року №1974 на суму 393680,00 грн., у тому числі ПДВ 65613,33 грн., від 29 грудня 2010 року №2638 на суму 408880,00 грн., грн., у тому числі ПДВ 68146,67 грн. (а.с. 113-116).

Також між ЗВПП «Регіон-2001» та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» було укладено договір від 5 січня 2011 року №8/11 в силу умов якого Замовник (ПП «Регіон-2001) доручає, а Виконавець (ПП «ТК «Юнітекс-Трейд») зобов'язується виконати роботи із збирання, сортування відходів та їх первинної обробки. Вартість вказаних робіт складає 152,00 грн. за 1 відпрацьовану людино-годину з урахуванням ПДВ (а.с. 117-113)

Виконання робіт з збирання, сортування відходів та їх первинної обробки підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з розрахунком відпрацьованих людино-годин:

-№390 від 28 лютого 2011 року, загальна вартість робіт - 382584,00 грн., у тому числі ПДВ 63764,00 грн. (а.с. 119).

Позивачем отримано від ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» податкову накладну від 28 лютого 2011 року №390 на суму 382584,00 грн., у тому числі ПДВ 63764,00 грн.

У силу вимог частини 3 статті 837 Цивільного кодексу України, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ЗВПП «Регіон-2001» здійснює діяльність з відновлення відсортованих відходів, збирання небезпечних відходів, оброблення та видалення небезпечних відходів, тощо.

Поводження з відходами відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи» - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Відповідно до пункту 27 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.

Судом з'ясовано, що позивачем було отримано у встановленому законом порядку дозволи на здійснення відповідно виду господарської діяльності, що підтверджується Ліцензією Мінохорони навколишнього природного середовища України Серія АВ №361378 (а.с. 138), Дозволом на розміщення відходів у 2010 році від 26 червня 2009 року (а.с. 139), Дозволом на розміщення відходів у 2011 році від 2 серпня 2010 року (а.с. 143), окрім того позивачем отримані ліміти на утворення та розміщення відходів на 2010 та 2011 роки. (а.с. 140-142, 144-146).

У судовому засіданні позивач зазначив, що роботи із збирання і сортування сміття здійснювались на території, з використанням засобів та устаткування позивача. Про наявність у ЗВПП «Регіон-2001» фінансово-господарської можливості організації роботи щодо поводження з відходами свідчить також договір довгострокової оренди земельної ділянки, укладений з Калинівською селищною радою Броварського району Київської області (а.с. 136-137).

Обгрунтовуючи економічну необхідність укладення договорів з ТОВ «Сатурн КП» та ПП «ТК «Юнікс-Трейд» щодо збирання та сортування відходів позивач зазначає, що у зв'язку з великим обсягами надходження відходів та недостатньою чисельністю власних працівників змушений регулярно залучати третіх осіб для підтримання стабільної роботи підприємства та виконання зобов'язань із збирання, сортування упаковці, вивезенню та переробці відходів відповідно до договорів із підприємствами замовниками таких послуг.

В матеріалах справи міститься реєстр квитанцій на розміщення відходів. За даними наведеними у зазначених реєстрах підприємством за листопад 2010 року прийнято з метою утилізації відходів загалом 1246,828 тон (а.с.204-211) за грудень 2010 року 1044,011 тон, (а.с 212-218) та за лютий 2011 року 870,525 тон (а.с. 219-224).

У судовому засіданні позивачем надано для огляду суду оригінали видаткових накладних як підтвердження факту використання у власній господарській діяльності результатів робіт за спірними правочинами з ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» та ТОВ «Сатурн КП». Дослідивши зазначені накладні судом встановлено, що позивачем за період листопад-грудень 2010 року та лютому 2011 року здійснювалась реалізація відходів поліетилену та макулатури підприємствам-контрагентам, що додатково вказує на об'єктивну можливість як позивача так і ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» та ТОВ «Сатурн КП» здійснити дії на виконання договорів, щодо яких податковою інспекцією зроблено висновок про їх нікчемність.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, а відтак і не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ЗВПП «Регіон-2001» та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» та ТОВ «Сатурн КП» відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку , що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів з виконання робіт, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності господарських операцій не надано, належних доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій позивача з ТОВ «Сатурн КП» та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» є висновок податкової про відсутність у згаданих підприємств матеріально-технічної бази (приміщень, транспортних засобів, виробничого та торговельного обладнання тощо), об'єктивно необхідної для провадження господарської діяльності, у перевіреному періоді контрагенти позивача мали взаємовідносини з підприємствами, що належать до категорії «проблемних» платників та мають ознаки фіктивних підприємств.

Також податкова інспекція посилається на свідчення дружини директора ТОВ «Сатурн КП», яка зазначала, що ОСОБА_2 до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сатурн КП» не має жодного відношення, первинних документів не підписував та на момент вчинення спірних господарських операцій знаходився на території Російської Федерації.

Проте суд не бере зазначену обставину до уваги, оскільки платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу. Під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Доказів того, що особа, яка підписала податкові накладні та інші документи від імені ТОВ «Сатурн КП», не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу, податковою інспекцією не надано, як і не надано жодних відомостей, як то довідка з прикордонної служби, що директор ТОВ «Сатурн КП» не міг підписувати документи первинного бухгалтерського обліку у зв'язку із знаходженням за межами території України.

Твердження податкової інспекції про відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставки підрядних в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не може слугувати причиною визнання таких відносин нікчемними, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання договорів підряду; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником. До того ж, податкова інспекція не довела неможливості виконання спірними постачальникоми розглядуваних робіт наявними у нього силами та засобами.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання ЗВПП «Регіон-2001» незаконної податкової вигоди, правовідносини ТОВ «Сатурн КП», ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» з контрагентами не можуть впливати на оцінку податковим органом правовідносин між ТОВ «Сатурн КП», ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» та позивачем.

Натомість первинними документами з виконання робіт, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій з виконання робіт, відповідність дій позивача господарській меті, їх економічна обґрунтованість, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7.3.1. пункту 7.3 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.5. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт і податкових накладних зазначено перелік робіт, що відповідають умовам договору про виконання робіт та видам господарської діяльності позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість та пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сатурн КП» та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» не відповідає дійсним обставинам справи.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 25 червня 2013 року №0003452201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001» (ідентифікаційний код 31463419) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2013 року