Рішення № 35514545, 21.11.2013, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1233/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого суддіТустановського А.О.

при секретаріТарєлкіной Н.М.,

за участю:

представниківОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Покровське" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

В С Т А Н О В И В:

13.08.2013 року позивач звернувся до суду із позовом до ПП «Покровське» про визнання недійсним і розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати і пені у звязку з обчисленням відповідачем розміру орендної плати без врахування індексів інфляції.

В подальшому представник позивача зменшував та збільшував розмір позовних вимог із заборгованості по орендній платі і пені та відмовився від позовної вимоги про визнання договору оренди недійсним. Просив суд розірвати договір оренди землі, укладений 05.01.2008 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ПП «Покровське» та стягнути недоплачену орендну плату на суму 11876,82 грн. і пені на суму 10087,13 грн..

В позові заявник ОСОБА_3 зазначила, що 05.01.2008 року уклала договір оренди землі з відповідачем ПП «Покровське», за яким позивач надала, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку, площею 17,67 га, строком на 10 (десять) років.

Відповідно до п. 9 даного Договору за користування земельною ділянкою орендна плата встановлюється у розмірі 2870,10 грн. у грошовій формі або в натуральній за її собівартістю.

Згідно з п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Натомість позивач зазначив, що за період 2009-2012 років відповідач сплачував їй суму орендної плати без врахування індексації та менше ніж 3% від нормативної грошової оцінки землі, що потягло за собою виникнення заборгованості з орендної плати.

В звязку із зазначеним ОСОБА_3 звернулася до відповідача ПП «Покровське» із заявою про розірвання договору оренди, на що їй було відмовлено з посиланням на відсутність відповідних підстав для розірвання договору.

Вказане спонукало позивачку звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та з тих же підстав. Просив суд розірвати договір оренди землі, укладений 05.01.2008 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ПП «Покровське» та стягнути недоплачену орендну плату на суму 11876,82 грн. і пені на суму 10087,13 грн..

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив повністю.

Суду пояснив, що підстав розірвання договору оренди землі, визначених в Законі України «Про оренду землі» та договорі не має та позивачем жодним чином не доведено порушення ПП «Покровське» своїх обовязків за договором з виплати орендної плати. При цьому, індекси інфляції враховувалися при обчисленні розміру грошової оцінки землі щорічно, а тому виплата орендної плати була здійснена відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Крім того, представник відповідача просить суд відмовити у позові у звязку із спливом строку позовної давності щодо вимог, заявлених за період з 2008 по 06.08.2010 роки з виплати заборгованості з орендної плати та за період з 2008 по 2011 роки зі стягнення пені.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному законодавству на час укладання договору оренди.

Матеріалами справи встановлено, що 05.01.2008 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ПП «Покровське» укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Веселинівському реєстраційному окрузі «Центр ДЗК» 06.04.2009 року. Згідно п. 1 цього Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 17,67 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору 10 (десять) років.

Відповідно до п. 9 даного Договору за користування земельною ділянкою орендна плата встановлюється у розмірі 2870,10 грн. у грошовій формі або в натуральній за її собівартістю.

Згідно з п. п. 10, 12 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації (що сторонами в судовому засіданні не заперечувалося) і має переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації.

Пунктом 5 Договору встановлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки 95669,90 грн..

Пунктом 14 Договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно довідок про взаєморозрахунки за договорами оренди землі (від 05.01.2008 року та від 02.01.2007 року) з ОСОБА_3 за період 2008-2013 роки сплата орендної плати за вирахуванням податку з доходів фізичних осіб здійснювалася своєчасно та в наступних розмірах: 2008 році 1406,73 грн., 2009 році 3240 грн., 2010 році 3240,72 грн., 2011 році 3435 грн., в 2012 році 3432 грн., в серпні 2013 році 3607 грн., що підтверджується відомостями про виплату грошей.

Слід зазначити, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі на суму 11876,82 грн. і пені на суму 10087,13 грн., позивачка посилалася на положення п. п. 19-1, 20 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджену постановою КМУ від 23.03.1995 року № 213, якою визначено, що показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 року, застосовуються із коефіцієнтом 1,756, та загальна нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки визначається сумою добутків площ агровиробничих груп ґрунтів на їх нормативні грошові оцінки. Разом з тим, правовідносини між сторонами урегульовані умовами договору оренди землі, положеннями Земельного кодексу та Законом України «Про оренду землі». Положення вказаної вище Методики не поширюються на спірні правовідносини, оскільки стосуються орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Також, згідно п. 3, 4, 5 ст. 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. А експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. При цьому, грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України. А відтак грошова оцінка земельних ділянок повинна проводитись за методикою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №1531 від 11.10.2002 року «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок». А тому суд переконаний, що розрахунки позивачки та її представника щодо стягнення недоплаченої орендної плати на суму 11876,82 грн. і пені на суму 10087,13 грн. є невірними та останні взагалі не довели існування такої заборгованості.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди з підстав обчисленням відповідачем розміру орендної плати без врахування індексів інфляції, тобто її не збільшення до 3% від проіндексованої вартості земельної ділянки теж не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 36 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умов розірвання договору в односторонньому порядку не має (п. 39 договору).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження обєкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, заявляючи позов, не посилався на невиконання відповідачем обовязків орендаря, які передбачені ст. 25 Закону України «Про оренду землі», а лише посилався на те, що в порушення п. п. 10, 13 договору відповідач обчислював розмір орендної плати без врахування індексації та з 2009 року не переглядав розмір орендної плати, яку безпідставно відмовляється збільшити враховуючи проіндексовану вартість земельної ділянки.

Так, згідно з п. 13 укладеного договору розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, умови договору не зобовязують сторони вносити зміни до договору, зокрема збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, а лише зобовязують за певних обставин переглянути умови договору. Зміна умов договору можлива на вимогу однієї із сторін і за взаємною згодою ( п. 36 договору).

Однак доказів предявлення таких вимог сторонами надано не було й матеріалами справи не це встановлено.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку про відмову в позовних вимогах повністю.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Покровське" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі відмовити повністю.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_4