Ухвала суду № 35514499, 19.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/1714/13 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.

Провадження № 22-ц/783/6310/13 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,

з участю секретаря Мариняк О.І.,

з участю: представників КСП «Гряда» - Гординської І.В., Ільїнської О.Л., представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до КСП «Гряда», третя особа - ОСОБА_6, про стягнення коштів, та за зустрічним позовом КСП «Гряда» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про визнання правочину - договору поруки від 20.12.2011 року недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням суду позов ОСОБА_4 до КСП «Гряда», третя особа - ОСОБА_6, про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з КСП «Гряда» в користь ОСОБА_4 кошти в розмірі 2 500 000 грн. стягнуто з КСП «Гряда» в користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 3 441 грн. У задоволенні зустрічного позову КСП «Гряда» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про визнання правочину - договору поруки від 20.12.2011 року недійсним відмовлено. Скасовано заходи забезпечення первісного позову, вжиті ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 5.06.2013 року.

Рішення суду оскаржило КСП «Гряда». В апеляційній скарзі стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для об»єктивного вирішення справи, неповне дослідження доказів та їх невірну правову оцінку. На думку апелянта, судом не надано правової оцінки жодному доказу КСП «Гряда», в тому числі і договорам поруки, застави корпоративних прав та іпотечному договору, що були подані до зустрічної позовної заяви. Вважає, що порушено принцип рівності та змагальності сторін у цивільному судочинстві. Зазначає, що при розгляді справи КСП «Гряда» представляли рівні за правами посадові особи підприємства, між якими існує конфлікт інтересів. Посилається на те, що рішення суду загрожує праву власності членів КСП «Гряда», зокрема тим добросовісним співвласникам, які для звільнення нерухомого майна КСП «Гряда» від арешту, заборони та інших обтяжень Банку за попередніми кредитними договорами внесли в підприємство інвестиції у сумі 2 200 000 грн., набувши це право власності вже після укладення оспорюваного договору поруки і, не знаючи про існування цього договору. Зазначає, що оспорюваний договір поруки укладений з порушеннями зобов»язань КСП «Гряда», встановлених в іпотечному договорі від 19.07.2007 року, договорі застави корпоративних прав від 21.12.2010 року. Стверджує, що голова правління ОСОБА_2 укладаючи спірний договір діяла протиправно всупереч і на шкоду інтересам підприємства, яке очолює. Зазначає, що суд не залучив до участі у справі всіх співвласників, право власності яких порушено, тобто ні тих членів підприємства, які були співвласниками КСП «Гряда» на момент укладення договору поруки, ні тих, які є співвласниками на момент розгляду справи у суді. Стверджує, що наявність чи відсутність згоди попередніх власників на укладення спірного договору поруки не встановлювалася, а нові власники не надавали своєї згоди, що підтверджується зустрічним позовом. Посилається на те, що пояснення Гординської І.В. та ОСОБА_7, викладені у рішенні у такому змісті та значенні, що не відповідають технічному запису судового процесу. Зазначає, що рішення загальних зборів КСП «Гряда» про надання згоди на укладення договору поруки від 20.12.2011 року не було додане до первісного позову, протокол, на який посилається суд, сторонами не подався. Вважає, що протокол загальних зборів КСП «Гряда» від 20.12.2011 року був вироблений (сфабрикований) за часом вже після подання зустрічного позову. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в первісному позові та задовольнити зустрічний позов, визнавши договір поруки від 20.12.2011 року недійсним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника КСП «Гряда» - Ільїнської О.Л., на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні її доводам, пояснення представника КСП «Гряда» - Гординської І.В., представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Матеріалами справи встановлені наступні обставини.

11 квітня 2011 року ОСОБА_4 (позикодавець) та ОСОБА_7 (позичальник) уклали договір позики, відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 2 500 000 грн., а позичальник зобов»язався повернути суму позики не пізніше 31 листопада 2011 року. (а.с.5)

Відповідно до п.6.1 вказаного договору у випадку несвоєчасного повернення суми позики (частини позики) з урахуванням ст.625 ЦК України позичальник зобов»язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також 12% річних від простроченої суми за весь час просторочення.

Згідно з п.6.2 договору зобов»язання за цим договором можуть забезпечуватися порукою, гарантією, заставою, іншими видами забезпечення виконання зобов»язання. (а.с. 5-зворот)

Додатком до договору позики від 20.12.2011 року п.4.1 договору позики від 11.04.2011 року викладено в наступній редакції : «позичальник зобов»язується повернути позикодавцю суму позики в розмірі 2500000 грн. не пізніше 31 грудня 2012 року». (а.с. 7)

Крім вищезазначеного, додатком до договору передбачено, що п.6.2 договору позики від 11.04.2011 року викладено у наступній редакції: «Зобов»язання за цим договором забезпечуються порукою колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда» (ідентифікаційний код 05521130)». (а.с. 7)

20 грудня 2011 року ОСОБА_4 (кредитор), ОСОБА_7 (боржник) та Колективне сільськогосподарське підприємство «Гряда» (поручитель), від імені якого на підставі статуту діє керівник ОСОБА_2, уклали договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником усіх його зобов»язань перед кредитором, що виникли або виникнуть в майбутньому з договору позики від 11.04.2011 року (основний договір), з врахуванням додатку до договору позики від 20.12.2011 року, укладених між кредитором та боржником. (а.с.8)

Пунктом 2.1 договору встановлено, що у випадку невиконання боржником свої зобов»язань за основним договором кредитор має право вимоги безпосередньо до поручителя, які останній зобов»язаний виконати протягом 10 календарних днів.

Згідно з п.3.1. вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного припинення всіх зобов»язань божника за основним договором або до погашення поручителем зобов»язань боржника в рахунок виконання зобов»язань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої із перерахованих подій, яка настане раніше.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

20 березня 2013 року ОСОБА_4 з метою досудового врегулювання спору та уникнення додаткових витрат, направив ОСОБА_7 та КСП «Гряді» вимогу про повернення боргу, а у випадку відсутності у КСП як поручителя можливості повернути кошти, згідно з п.4.3 договору поруки надати відомості щодо належного нерухомого майна із зазначенням його вартості. (а.с.9)

У відповідь на вимогу керівник КСП «Гряда» повідомила ОСОБА_4 про відсутність можливості погашення боргу та надало відомості про належне поручителю майно із зазначенням його загальної вартості 422 190 грн. (а.с.10)

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 20.07.2012 року КСП «Гряда» є власником будівлі загальною площею 9030, 6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.166)

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.07.2012 року КСП «Гряда» є власником будівлі загальною площею 5246,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.167, 168)

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ст.543 ЦК україни у разі солідарного обов"язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов"язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позичальник порушив умови договору позики щодо повернення останньої, в зв"язку з чим підставною є вимога позикодавця до поручителя за договором позики.

Висновок суду відповідає вищезазначеним встановленим обставинам та положенням закону.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції підставно послався на відсутність правових підстав для задоволення такого з підстав, зазначених в позовній заяві.

Так, згідно з ч.1 ст.203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кожексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями ч.1 ст.215 ЦПК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В зустрічній позовній заяві зазначено, що правочин вчинено представником КСП «Гряда» з порушенням закону та без необхідного обсягу повноважень. Однак, статутом КСП «Гряда» не стверджується відсутність повноважень керівника підприємства на укладення договору поруки та необхідність затвердження такого договору загальними зборами на час укладення спірного договору. Крім того, матеріалами справи не стверджується, що укладеним договором передано в заставу майно підприємства чи іншим шляхом обтяжено частки в статутному фонді або інші майнові права, в тому числі і на час входження КСП «Гряда» в склад учасників (як вкладника) в командитне товариство «Его».

Відповідно до положень ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Оскільки за змістом ст.230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, тобто в даному випадку ОСОБА_4, а останній з відповідним позовом не звертався, судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання позивача за зустрічним позовом на недійсність договору поруки у зв»язку з введенням в оману ОСОБА_4

Згідно з ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За змістом ст.234 ЦК України фіктивний правочин вчиняється його учасниками без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків, тобто "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину його учасники мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені. Причому справжні їх цілі можуть бути як протизаконними так і цілком законними. Водночас фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений (нотаріальне посвідчення, державна реєстрація).

Згідно з роз»ясненнями, які містяться в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Сам по собі факт невиконання учасниками правочину його умов не робить його фіктивним. Позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для виду повинна бути властива діям всіх сторін правочину. Якщо одна сторона діяла «про людське око», а інша мала на меті досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим матеріалами справи стверджується, що позивачем за зустрічним позовом не подано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження відсутності в учасників правочину - договору поруки наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Посилання апелянта на те, що при розгляді справи КСП «Гряда» представляли рівні за правами посадові особи підприємства, між якими існує конфлікт інтересів не приймається до уваги, так як відсутнє представництво або участь у справі на другій стороні, тобто обставини, визначені ст.40 ЦПК України.

Твердження в апеляційній скарзі, що наявність чи відсутність згоди попередніх власників на укладення спірного договору поруки не встановлювалася, а нові власники не надавали своєї згоди, що підтверджується зустрічним позовом, та, що протокол загальних зборів КСП «Гряда» від 20.12.2011 року був вироблений (сфабрикований) за часом вже після подання зустрічного позову є безпідставним, так як вимога в зустрічному позову щодо визнання недійсним протоколу загальних зборів від 2012.2011 року не ставилась.

Також не може прийматись до уваги і твердження, що голова правління ОСОБА_2 укладаючи спірний договір, діяла протиправно всупереч і на шкоду інтересам підприємства, яке очолює, оскільки дана обставина не слугувала підставою позову і не входила до предмету доказування.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом норм матеріального і процесуального права, про неправильність висновків суду, такі не грунтуються на матеріалах справи та спростовуються дослідженими доказами.

В зв"язку з наведеним колегія суддів вважає, що суд, дослідивши докази та давши їм належну оцінку, ухвалив рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, що відповідає вимогам закону.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307 , ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда» відхилити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Ніткевич А.В.