Постанова № 35513464, 27.11.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа №/437/9370/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 року Ленінський районний суду м. Луганська у складі головуючого судді Вінтоняк Н.Д., при секретарі Середа Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася з позовом до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про визнання дій протиправними, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та на теперішній час перебуває на обліку у Департаменті з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, як особа, застрахована у системі соціального загальнообов'язкового страхування. Вона отримує від відповідача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, який складає 130,00 грн. на місяць. Вважає дії відповідача по нарахуванню та виплаті їй вказаної допомоги протиправними, оскільки відповідно до чинного законодавства допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Просила суд визнати дії Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з моменту перебування на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Камянобрідської районної у місті Луганську ради, Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради по день винесення постанови суду з урахуванням проведених виплат.

Позивач в судове засідання не з'явилася, просила суд розглянути справу за її відсутності, підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради надав заперечення, в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 № 107, який набрав чинності з 01.01.2008 року, було внесено зміни до ч. І ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. На підставі вищевикладеного, позивач щомісячно отримувала допомогу у розмірі 130,00 грн., тому просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.07.2013 до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Виконавчу дирекцію Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (а.с. 28).

Представник співвідповідача у судове засідання не зявився, заперечення суду не надав, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 10.07.2013 року до участі у справі у якості третьої особи було залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (а.с. 29).

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, надав суду заперечення, в яких позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі та розглянути справу у відсутність представника Головного управління Державної казначейської сужби України у Луганській області.

Ухвалою суду від 30.08.2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.02.2010 року по 19.12.2012 року включно було залишено без розгляду у звязку з пропуском строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно свідоцтва про народження дитини є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебувала до 1 лютого 2013 року у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримувала грошову допомогу як застрахована особа у розмірі 130,00 грн., виплату якої здійснювало до 31.12.2012 року Управління праці та соціального захисту населення Камянобрідської районної у місті Луганську ради, а з 01.01.2013 року -Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, що підтверджується довідкою відповідача (а.с. 11, 15).

В травні 2013 року позивач зверталася до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради з питання виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, на що отримала відмову відповідача (а.с. 12-14).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця позивачка здійснює підприємницьку діяльність, є фізичною особою-підприємцем з 05.04.2007 (а.с. 16).

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» (далі - Закон № 2240).

Відповідно до ст. 6 Закону № 2240 особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

Згідно інформації, наданої відповідачем, позивач є застрахованою особою у системі загальнообовязкового соціального страхування.

Статтею 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 2 Закону № 2240 страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 4, 5, 29, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

До 1 січня 2008 року дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі Закон № 107-VI) правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообовязкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40 44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI Про Державний бюджет України на 2009 рік та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI Про Державний бюджет України на 2010 рік (далі Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», не встановлювалось на 2011 та на 2012 роки іншій, ніж у Законі № 2240-III розмір допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 «Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» від 27.12.2001 було затверджене саме на виконання Закону № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (п.1), то застосовувати зазначену постанову Кабінету Міністрів України до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування не можливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2012 року.

За приписами частини другої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» також не встановлювався іншій розмір вказаного виду допомоги, ніж у Законі України № 2240.

Прожитковий мінімум (відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум») - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно ст.ст. 12 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає - з 1 січня - 893 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 липня - 917 гривень, з 1 жовтня - 930 гривень, з 1 грудня - 961 гривня., ст. 7. Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» - з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні.

Позивачка отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому від законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Тобто, своїми діями відповідач порушив права позивача на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист, який гарантується державним соціальним забезпеченням, що має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Разом з тим, позивачка просить суд зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з моменту перебування на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Камянобрідської районної у місті Луганську ради, Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради по день винесення постанови суду з урахуванням проведених виплат, але оскільки 30 січня 2013 року Камянобрідською районною у місті Луганську ради було прийнято рішення № 37/6 щодо припинення діяльності Управлінні праці та соціального захисту населення Камянобрідської районної у місті Луганську ради без визначення правонаступника, суд вважає за необхідне зобовязати Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити донарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20.12.2012 року по 31.12.2012 року , оскільки Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на теперішній час є єдиним органом соціального захисту населення, що здійснює функції з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а відтак є єдиним органом, що має можливість відновити порушені права позивачки.

Крім того, позивачка просить суд зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, по день винесення постанови суду з урахуванням проведених виплат, але оскільки 1 лютого 2013 року дитині виповнилося три роки та виплату допомоги було припинено, суд вважає за необхідне зобовязати відповідача - Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити такі дії щодо нарахування та виплати допомоги з 20.12.2012 року по 01.02.2013 року.

Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). За таких обставин, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з місцевого бюджету м. Луганська пропорційно задоволених вимог.

Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням», Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", ст. 22 Конституції України, ст. ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 128, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років.

Зобов'язати Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з 20.12.2012 року по 01.02.2013 року з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з місцевого бюджету м. Луганська на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 34 гривні 41 копійка.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк