Рішення № 35511382, 25.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16045/13 25.11.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ"Амос"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі Київської дирекції залізничних перевезень

про розірвання договору та стягнення 14767,52 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Гринь Ю.П. - представник за довіреністю

від відповідача: Бешенкова Ю.О. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Амос" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі Київської дирекції залізничних перевезень (відповідач) про розірвання Договору № 641707 від 18.08.2013 укладеного між ТОВ "ВКФ "Амос" та ДТГО "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги та зобов'язання ДТГО "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень перерахувати залишок грошової суми в розмірі 14767,52 грн.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем 18.08.2011р. було укладено договір № 6410707 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги предметом якого є надання залізницею позивачу (вантажовласнику за договором) послуг, пов'язаних з перевезенням, та проведенням розрахунків за ці послуги.

Як твердить позивач, договір від 18.08.2011р. № 6410707 було позивачем розірвано шляхом письмового повідомлення відповідача. У зв'язку із розірванням договору в односторонньому порядку позивач, посилаючись на ст.ст. 653, 907, 1212 ЦК України просить в судовому порядку розірвати договір та зобов'язати відповідача повернути залишок невикористаних коштів у розмірі 14757,52 грн., що були сплачені позивачем відповідно до договору від 18.08.2011р. № 6410707.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 року порушено провадження по справі № 910/16045/13, розгляд справи призначено на 30.09.2013 року.

27.09.2013 року від відповідача по справі через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечив та зазначив, що укладеним між сторонами договором не врегульовано обов'язку позивача щодо повернення грошових коштів у випадках, коли їх розмір перевищує вартість наданих послуг або коли послуги не надавалися. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем порушено порядок пред'явлення позовної заяви до суду, так як у відповідності до положень ст. 130 Статуту залізниць України, пред'явленню позову, має обов'язково передувати пред'явлення претензії на розгляд якої у залізниці є двомісячний термін (ч. 2 ст. 136 Статуту) лише після спливу якого може бути подана відповідна позовна заява.

В судовому засіданні 30.09.2013 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 21.10.2013 року.

18.10.2013 року позивачем через відділ діловодства суду подано пояснення на відзив відповідача, в яких позивач вказав, що п. 7.2 укладеного між сторонами договору, кожна сторона має право розірвати договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять днів. Відповідач своїм листом від 11.01.2013р. № МРП-87/29 повідомив про свою згоду на розірвання договору, проте залишок грошових коштів у розмірі 14767,52 грн. позивачу не повернув. Таким чином, позивач, з посиланням на ст. 1212 ЦК України вказує на обов'язок відповідача повернути грошові кошти у розмірі 14767,52 грн. як набуті на підставі, яка згодом відпала. Також позивач вказав на необов'язковість пред'явлення претензії, що регламентовано ч. 2 ст. 222 ГК України та Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О.А. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів від 03.02.2011р. справу № 910/16045/13 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. справу № 910/16045/13 прийнято до провадження суддею Кирилюк Т.Ю., розгляд справи призначено на 25.11.2013р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.10.2013р., приймаючи до уваги, що суддя Грєхова О.А. вийшла з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів від 03.02.2011р. справу № 910/16045/13 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2013р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.11.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.08.2011р. між позивачем - ТОВ "ВКФ "ЕНЕЇДА" та відповідачем - ДТГО "Південно-Західна залізниця" укладено договір №6410707 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги, предметом якого є надання залізницею позивачу (вантажовласнику за договором) послуг, пов'язаних з перевезенням, та проведенням розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 2.2. договору залізниця зобов'язана:

- для централізованих розрахунків відкрити вантажовласнику рахунок №6410707 та присвоїти код - 1693;

- приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати вагони та надавати додаткові послуги , пов'язані з перевезеннями;

- здійснювати безготівкові та готівкові розрахунки з вантажовласником за послуги;

- інформувати вантажовласника, на його вимогу, про залишки коштів на рахунку;

- проводити взаємозвірки з вантажовласником;

- списувати з особового рахунку вантажовласника провізну плату, додаткові збори та інші суми на підставі перевізних документів, накопичувальних карток та ін.

Вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці, одержані кошти залізниця зараховує на особистий рахунок вантажовласника, послуги надаються за умови наявності коштів на особистому рахунку вантажовласника (п. 3.1. договору).

На виконання умов укладеного договору позивач перерахував відповідачу 150000,00 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії банківських виписок: від 22.08.2011р. сплачено 30000,00 грн.; від 29.08.2011р. сплачено 60 000,00 грн.; від 04.09.2011р. сплачено 60 000,00 грн.

Згідно з доданими до матеріалів справи відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток відповідачем було списано з особового рахунку 135 232,48 грн. Таким чином залишок невикористаних коштів, які належать позивачу та знаходяться на особовому рахунку № 6410707 код 1693 становить 14767,52 грн.

Згідно з п. 7.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання та діє три роки. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за 1 місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійсненні всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що кожна сторона вправі розірвати договір до закінчення його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять днів.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.12.2012р. № 77, в якій повідомив про розірвання договору з 01.01.2013р. та просив перерахувати на його рахунок залишок коштів.

Листом від 11.01.2013р. №МРП-87/29 адресованим позивачу, відповідач погодився із розірванням договору, визнав залишок невикористаних коштів та повідомив про неможливість повернути кошти.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

За таких обставин, між позивачем і відповідачем існують зобов'язальні майново-господарські зобов'язання, підставою виникнення яких є укладений між ними 18.08.2011р. Договір № 6410707 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги з Додатком № 1, який є його невід'ємною частиною.

За частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Корисний ефект, заради якого укладається даний вид договорів, не виступає у вигляді певного матеріального результату, а полягає в самому процесі надання послуги.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Виходячи з аналізу наведених норм закону, договір про надання послуг становить певне виключення з загального правила зобов'язального права, яке передбачає неможливість односторонньої відмови від зобов'язань. Зазначений договір може бути розірваний замовником в односторонньому порядку, за певних умов, встановлених законом або договором, та з відповідними наслідками такої односторонньої відмови.

Відповідно до частини 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно до частин 2 та 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що кожна сторона вправі розірвати договір до закінчення його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять днів.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.12.2012р. № 77, в якій повідомив про розірвання договору з 01.01.2013р. та просив перерахувати на його рахунок залишок коштів.

Листом від 11.01.2013р. №МРП-87/29 адресованим позивачу, відповідач погодився із розірванням договору, визнав залишок невикористаних коштів та повідомив про неможливість повернути кошти.

Таким чином судом встановлено, що у відповідності до пункту 7.2 Договору від 18.08.2011р. № 6410707, даний Договір є розірваним з 11.01.2013р. Факт розірвання спірного договору сторонами не заперечується.

Позивач посилаючись на ст. 1212 ЦК України, твердить, що зазначене має наслідком обов'язок відповідача повернути залишок невикористаних коштів у розмірі 14767,52 грн. за Договором в повному обсязі як набуті на підставі, яка згодом відпала.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

- збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого);

- відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого господарського суду України від 12.03.2012р. у справі №9/112.

За таких обставин, враховуючи припинення договірних зобов'язань сторін у зв'язку з достроковим розірванням договору, а також враховуючи, що відповідач є особою, яка набула майно, а саме залишок невикористаних коштів за договором у сумі 14767,52 грн., на підставі, яка згодом відпала у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов'язана повернути потерпілому (позивачу) це майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2013р. у справі №35/5005/2157/2012.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також характер правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 14767,52 грн. невикористаних коштів за договором з підстав ст. 1212 ЦК України підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі Київської дирекції залізничних перевезень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ"Амос" заборгованості у розмірі 14767,52 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ"Амос" (83004, м. Донецьк, вул. Артема, 138 А, код ЄДРПОУ 34899817) 14 767 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 52 коп. боргу, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2013

Суддя О.А. Грєхова