Ухвала суду № 35510962, 17.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Корицька В.О.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"17" жовтня 2013 р. Справа № 295/6827/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "23" липня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання неправомірними дій по поверненню виконавчого листа та скасування постанови ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області в якому просив з урахуванням уточнених позовних вимог визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Житомирській області Паламарчук П.В. щодо повернення виконавчого листа від 13.10.2011 р., виданого згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 06.05.2010 р. по адміністративній справі № 2-А-185/10, та скасувати постанову від 14.02.2013 р. про повернення виконавчого листа від 13.10.2011 р., виданого по адміністративній справі № 2-А-185/10.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 23.07.2013 року позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що враховуючи положення ст. 11 КАС України та рішення Європейського суду з прав людини державний виконавець передчасно виніс постанову про повернення виконавчого документа, адже не вжив всіх можливих вичерпних заходів виконання судового рішення.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В судове засідання сторони не з'явилися. Про розгляд справи повідомлені належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, у відповідності до ст. 197 КАС України.

Розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Судом встановлено, що 14.02.2013 року головним державним виконавцем ВДВС ГУЮ в Житомирській області Паламарчук П.В., керуючись п. 9 ч. 1 ст. 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення стягувачеві виконавчого листа від 13.10.2011 р., виданого згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 06.05.2010 р. по адміністративній справі за № 2-А-185/10 за якою зобов'язано УПСЗН Богунської районної ради м. Житомира здійснити нарахування, Житомирський обласний центр по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат здійснити виплату ОСОБА_4 щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги (5 травня) за 2009 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведених виплат.

Підставою для повернення виконавчого листа в постанові зазначено відсутність відповідного фінансування боржника.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід вказати наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пленум Вищого адміністративного суду України в п. 18 постанови № 3 від 13.12.2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби " (із внесеними змінами і доповненнями) роз'яснив:

"Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження"). Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Тому судам слід ураховувати, що з огляду на зазначені законодавчі приписи виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пенсійних органів та суб'єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги тощо у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення."

Таким чином, Пленум ВАСУ звертає увагу на можливість повернення виконавчих документів стягувачу, проте, лише за умови здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.

Відповідно до підпунктів 1,3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, ним не доведено правомірності винесення постанови про повернення виконавчих документів на підставі статей 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Приписами ст.19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Україною 17.07.1997 року, передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Статтею 46 зазначеної Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно із п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі "Васильєв проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.

Боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу. Відтак, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа стягувачу.

Стосовно доводів відповідача про те, що розрахунок коштів проведено згідно листа Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, а отже і рішення суду по адміністративній справі № 2-А-185/10 частково виконане, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки рішення суду складається як із зобов'язання здійснити нарахування грошової допомоги, так і з зобов'язання провести її виплату , тому проведення розрахунку не є належним виконанням судового рішення.

Щодо посилань відповідача на положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" про те, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейської службою у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разу відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, то колегія суддів зазначає, що в даному випадку судове рішення стосується не стягнення, а зобов'язання нарахувати та виплатити грошові кошти.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від "23" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1,10005

3- відповідачу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області м-н Соборний, 1,м.Житомир,10014