Постанова № 35510340, 22.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2013 р. Справа №801/9939/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача Трутько Д.В., представника відповідача Горбань А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Сімко"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ПП "Сімко" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, уточнивши вимоги якого просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0010312280 про донарахування податку на додану вартість в сумі 7088 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 1772 гривень та №0010312280 про донарахування податку на прибуток в сумі 7442 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 1860,50 гривень, винесені 26.09.2013 року ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Сімко» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Атлантида-2007», ТОВ «ДНС Траст», ТОВ «МС Імперія», ТОВ «Агро Сильвер», ТОВ «Дагита», ТОВ «Гиг Строй», ТОВ «Сатк», ТОВ «Тат Инвест», ТОВ «Будспецтехнологія-2009», ТОВ «Легал-Світ», ТОВ «ПТК Донбас», ТОВ «Арктика», ТОВ «ІГ Каспий Дон» та ТОВ «Фарт ПР» за період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 рік, якою встановлено заниження податку на прибуток на суму 7442 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 7088 грн., внаслідок нікчемності угод, укладених з підприємством ТОВ «ДНС Траст». Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбулись реально, отримання та оплата товару підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, надав заперечення на нього, у якому зазначив, що в ході проведення перевірки не було підтверджено факт відвантаження товарів (здійснення послуг) ТОВ «ДНС Траст» за період серпень-вересень 2012 року на адресу ПП «Сімко», а тому видаткові та податкові накладні складені необґрунтовано.

У зв'язку з цим, у ПП «Сімко» відсутнє право на формування валових витрат по операціях з вищезазначеним підприємством-постачальником. Отже, на підставі вищевикладеного та враховуючи вимоги норм законодавчих актів, первинні документи, виписані від імені ТОВ «ДНС Траст», складені всупереч вимог діючого законодавства України, у зв'язку з чим неможливо підтвердить факт здійснення господарських операцій з позивачем у період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 рік. Таким чином, ПП «Сімко», за рахунок вищезазначеного підприємства формувало валові витрати та податковий кредит, будучи при цьому вигодонабувачем.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та мають бути задоволені з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Сімко» зареєстроване у якості юридичної особи 04.09.2001 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (т.с.1, а.с.25).

Відповідно до Довідки від 09.12.2009 року, ПП «Сімко» взято на облік платників податків у ДПІ в м.Сімферополі 06.09.2001 року (т.с.1, а.с.27).

Відповідно до Свідоцтва №100113711, ПП «Сімко» зареєстроване у якості платника податку на додану вартість у ДПІ в м.Сімферополь з 18.09.2001 року (т.с.1, а.с.28).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: неспеціалізована оптова торгівля; виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; вантажний автомобільний транспорт; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (т.с.1, а.с.26).

На підставі Наказу №598 від 06.09.2013 року, ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Сімко» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Атлантида-2007», ТОВ «ДНС Траст», ТОВ «МС Імперія», ТОВ «Агро Сильвер», ТОВ «Дагита», ТОВ «Гиг Строй», ТОВ «Сатк», ТОВ «Тат Инвест», ТОВ «Будспецтехнологія-2009», ТОВ «Легал-Світ», ТОВ «ПТК Донбас», ТОВ «Арктика», ТОВ «ІГ Каспий Дон» та ТОВ «Фарт ПР» за період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 рік, за результатами якої було складено Акт №855/22.8/31675559 від 19.09.2013 року (т.с.1, а.с.7-20).

В ході проведення цієї перевірки ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим було встановлено, що у перевіряємий період ПП «Сімко» мало взаємовідносини зокрема з ТОВ «ДНС Траст», за рахунок яких позивачем було сформовано валові витрати на суму 35440 грн. та податковий кредит в сумі 7088 грн. Разом з тим, до податкової інспекції надійшов акт від 15.11.2012 року №2940/1542/38264462 «Про проведення невиїзної перевірки ТОВ «ДНС Траст» з питань взаємовідносин з контрагентами за серпень-вересень 2012 року. З висновку цього акту вбачається, що у ТОВ «ДНС Траст» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціям з підприємствами-покупцями та покупцями-продавцями за серпень-вересень 2012 року. Усі операції купівлі-продажу ТОВ «ДНС Траст» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ДНС Траст» до контрагентів, у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням, та відсутністю актів приймання-передачі товару (робіт-послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів (робіт, послуг), а також інших первинних документів .

В ході проведення перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ДНС Траст» контрагентам, що свідчить про те, що правочини між товариством та контрагентами здійснені без мети реального настання правових наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 чт.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Цей факт вбачає проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням та ін.) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ «ДНС Траст» встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України, а тому, сумнівний податковий кредит, отриманий ПП «Сімко» від контрагента-постачальника ТОВ «ДНС Траст» фактично не могло бути використано у власній господарській діяльності та підтверджує факт ухилення від сплати податкових зобов'язань.

Встановивши ці обставини, ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим дійшла висновку про порушення ПП «Сімко»:

- п.14.1.191 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 7442 грн., у тому числі 3 кв.2012 року на 7442 грн.

- п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 7088 грн., у тому числі за серпень 2012 року на суму 3300 грн., за вересень 2012 року на суму 3788 грн.

На підставі цих висновків акту, ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0010302280 від 26.09.2013 року, яким ПП «Сімко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9302,50 грн., з яких 7442 грн. - основний платіж та 1860,50 грн. - штрафні санкції (т.с.1, а.с.7в);

- №0010312280 від 26.09.2013 року, яким ПП «Сімко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8860 грн., з яких 7088 грн. - основний платіж та 1772 грн. - штрафні санкції (т.с.1, а.с.7г).

Таким чином, як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та валових витрат, є їх формування за рахунок угод з контрагентом, господарська діяльність якого на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ТОВ «ДНС Траст», на момент проведення господарських операцій з позивачем, було зареєстровано у якості платника ПДВ, свідоцтво якого було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 07.12.2012 року (т.с.1, а.с.30).

Судом встановлено, що у серпні 2012 року між ПП «Сімко» (покупець) та ТОВ «ДНС Траст» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу господарського товару на суму 19800 грн.

На виконання умов договору ТОВ «ДНС Траст» було поставлено позивачу товар на загальну суму 19800 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3300 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0080102 від 03.08.2012 року (т.с.1, а.с.33).

За фактом поставки товару по вищевказаному договору ТОВ «ДНС Траст» виписало позивачу податкову накладну №102 від 03.08.2012 року на загальну суму 19800 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3300 грн. (т.с.1, а.с.32).

Оплата за поставлений товар була здійснена позивачем у повному обсязі, на суму 19800 грн.(т.с.1, а.с.190, 191).

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ «ДНС Траст» товар у подальшому був реалізований покупцям - ТОВ «Інвестрегіон», Оздоровчо-навчальний центр «Алушта» Московського Авіаційного Інституту, ТОВ «Професіонал», ТОВ «ХИТ-ЮНИТ», ТОВ «Тєфія», ПАТ «Завод Фіолент», СХП «Борис-Агро» та інш., з отриманням матеріальної вигоди від цієї реалізації, що підтверджується документами бухгалтерського обліку, а саме видатковими та податковими накладними, виписаними позивачем на ім'я покупців та виписками з особового рахунку позивача, з яких вбачається перерахунок грошових коштів на його рахунок (т.с.1, а.с.32-148, 210-218).

Судом встановлено, що у вересні 2012 року між ПП «Сімко» (покупець) та ТОВ «ДНС Траст» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу дошки полової на суму 22728,60 грн.

На виконання умов договору ТОВ «ДНС Траст» було поставлено позивачу товар на загальну суму 22728,60 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3788,10 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0092617 від 26.09.2012 року (т.с.1, а.с.36).

За фактом поставки товару по вищевказаному договору ТОВ «ДНС Траст» виписало позивачу податкову накладну №1018 від 26.09.2012 року на загальну суму 22728,60 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3788,10 грн. (т.с.1, а.с.35).

Оплата за поставлений товар була здійснена позивачем у повному обсязі, на суму 22728,60 грн.(т.с.1, а.с.131).

Товар на адресу складу ПП «Сімко» - АР Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки 61 «А», поставлявся постачальниками, найманими продавцем - ТОВ «ДНС Траст».

У судовому засіданні було з'ясовано, що товар (дошка полова) був поставлений на склад позивача та у подальшому використаний для власних потреб, а саме для виробництва піддонів для складу, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281, карткою рахунку: 281, попередньою та остаточною калькуляціями вартості виробництва (т.с.1, а.с.226-229).

Судом також встановлено, що позивач має необхідні виробничі потужності для здійснення власної господарської діяльності, зокрема для зберігання отриманого від контрагентів товару, що підтверджується договором оренди складських приміщень, що знаходяться за адресою: АР Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки 61 «А», укладеного 01.03.2012 року з КТ «Сімферопольське автотранспортне підприємство №14329» (т.с.1, а.с.164).

Судом встановлено, що 04.11.2012 року позивачем до ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року, в якій задекларовані витрати, понесені в наслідок укладених з ТОВ «ДНС Траст» угод (т.с.1, а.с.165-168).

19.09.2012 року позивачем до ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року разом з Додатком №5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 3300 гривень, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «ДНС Траст» (т.с.1, а.с.175-180).

16.10.2012 року позивачем до ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року разом з Додатком №5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 3788 гривень, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «ДНС Траст» (т.с.1, а.с.181-184).

Відповідач вважає ці господарські операції між підприємствами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди шляхом порушення вимог податкового законодавства та ці відносини мали безтоварний характер.

Відповідно до п.14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст.135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п.135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

В судовому засіданні були досліджені всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ «ДНС Траст» товару, його оприбуткування та використання в господарській діяльності підприємства та, відповідно, правомірність віднесення витрат по придбанню цього товару до валових.

Відносно формування позивачем за рахунок цих взаємовідносин податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентом та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно з п.201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів\послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.201 ПК України.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ПП «Сімко», які підтверджують фактичне здійснення ним операції з придбання товарів у ТОВ «ДНС Траст» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведеної операції або висновку про її нездійснення.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на доказ безтоварності та нікчемності угод ПП «Сімко» з його контрагентом - ТОВ «ДНС Траст» на акт від 15.11.2012 року №2940/1542/38264462 «Про проведення невиїзної перевірки ТОВ «ДНС Траст» з питань взаємовідносин з контрагентами за серпень-вересень 2012 року», у якому відображені чисельні порушення Податкового та Господарського кодексів України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів, виходячи з наступного:

Згідно з ч.1 ст.204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку, тощо.

В той же час, відповідно до ст.204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з ТОВ «ДНС Траст» правочинів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Також, згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність вини у формі наміру у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або завідомо припускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Отже, вина юридичної особи у формі наміру повинна бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю, що тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену відповідними статтями Кримінального Кодексу України, а тому такі обставини повинні бути доведені остаточним рішенням по кримінальній справі із встановленням вини фізичної особи у вчиненні таких дій.

Тобто, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути доведені актом «Про проведення невиїзної перевірки ТОВ «ДНС Траст» з питань взаємовідносин з контрагентами за серпень-вересень 2012 року» або іншими документами до винесення обвинувального вироку в кримінальній справі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст.4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп.36.1, 36.5 ст.36; п.38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо заниження податку на прибуток на суму 7442 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 7088 грн., що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Сімко» є обґрунтованими та винесені на підставі Акту перевірки від 19.09.2013 року податкові повідомлення-рішення від 26.09.2013 року №00010302280 та №0010312280 є протиправними та мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст.87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого ним відповідно до ставки, встановленої для оплати вимог майнового характеру у сумі 172,05 грн. із Державного бюджету України.

В судовому засіданні 22.11.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 26.11.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства "Сімко" - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 26.09.2013 року Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим:

- №0010302280 від 26.09.2013 року, яким ПП «Сімко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9302,50 грн., з яких 7442 грн. - основний платіж та 1860,50 грн. - штрафні санкції;

- №0010312280 від 26.09.2013 року, яким ПП «Сімко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8860 грн., з яких 7088 грн. - основний платіж та 1772 грн. - штрафні санкції.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Сімко" судові витрати у сумі 172,05 грн.(сто сімдесят дві гривні п'ять копійок) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.С. Кононова