Рішення № 35509548, 26.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.2013 Справа № 905/6920/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

про стягнення 9971,85грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Іващук П.В. - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Полтава про стягнення заборгованості в сумі 9359,51грн., 3% річних в сумі 612,34грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору суборенди нежитлового приміщення №б/н від 15.07.2010р., з урахуванням укладених до нього додаткових угод відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 9359,51грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 612,34грн.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву від 25.11.2013р., у якому проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що, по-перше позов подано з порушення правил територіальної підсудності, по-друге, сума боргу не підтверджується наданими доказами, у зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та усним клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 15 липня 2010р. був укладений договір суборенди нежитлового приміщення, за умовами якого (п.1.1) Орендодавець зобов'язується надати, а Орендар прийняти у строкове, платне користування частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 7,0кв.м.

Згідно умов п.2.2. договору передача об'єкту оренди оформлюється актом прийому-передачі, який підписується належним чином уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками.

За приписами п.3.3.3. договору Орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розмір орендної плати складає 1000,00грн. в т.ч. ПДВ - 166,67грн., за місяць суборенди за весь об'єкт оренди.

До складу орендної плати входить вартість комунальних послуг, в т.ч. вартість спожитої електроенергії та експлуатаційних послуг, що надаються Орендодавцю третіми особами з метою нормального функціонування приміщення, в якому розташований об'єкт оренди, а також вартість користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди.

Згідно умов п.4.2 договору у триденний термін з моменту підписання договору Орендар перераховує аванс у розмірі двомісячної орендної плати на рахунок Орендодавця. Орендна плата за перший і останній місяць користування об'єктом оренди зараховується з суми перерахованої орендарем згідно п.4.2. договору.

Відповідно до п.4.4. договору всі розрахунки по договору сплачуються щомісячно до 10 числа поточного місяця, шляхом безготівкового перерахування на рахунок орендодавця. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно п.4.11. договору сторони, домовилися, що на момент підписання акту приймання-передачі , буде визначений грошовий еквівалент орендної плати відносно офіційного курсу гривня до євро та орендна плата, починаючи з другого місяця тимчасового користування об'єктом оренди буд індексуватися на коефіцієнт зміни офіційного курсу української гривні до євро на перше число місяця за який сплачується орендна плата. Індексація передбачена цим пунктом договору не буде застосовуватися у разі, коли офіційний курс гривні до євро зміниться менше ніж на 0,5грн. відносно офіційного курсу гривні до євро, зафіксованого на момент підписання акту приймання-передачі.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом одного року з дати підписання акту приймання-передачі, включаючи останній день користування об'єктом оренди. (п.11.4. договору). Договір підписано обома сторонами та скріплено печаткам підприємств.

До укладеного договору 15 липня 2010р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі частини нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 7,00кв.м. Згідно п.5 акту орендна плата складає 1000,00грн., у тому числі ПДВ - 166,67грн. за місяць оренди за весь об'єкт оренди. Акт підписано обома сторонами.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 9359,51грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Тобто відповідно до приписів вищезазначеної норми наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця, в свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.4.1. договору, в якому передбачено, що орендна плата в місяць складає 1000грн. Орендна плата перераховується Суборендатором щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 4.5 договору).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором суборенди №б/н від 15.07.2010р. належним чином не виконав, орендну плату за період дії договору сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 9359,51грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів, платіжних доручень у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за суборенду приміщення в сумі 9359,51грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 612,34грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних в сумі 612,34грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відсутність рахунків не звільняє відповідача від виконання обов'язків по оплаті орендної плати відповідно до умов договору та вимог закону. Зазначена правова в позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. по справі 5004/689/12.

Крім того, нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення позивачеві, чого не вбачається з матеріалів справи.

Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Аналогічна правова позиція про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням висловлена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі №12/75-2167-33/75-4/180 та постанові Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі №36/12.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 25.11.2013р. зазначив, що позивачем при звернені до суду із позовом порушені правила територіальної підсудності, оскільки відповідач знаходиться у м. Полтава, тому спір повинен розглядатися у господарському суді Полтавської області.

Розглянувши дане заперечення відповідача суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки за приписами частини 3 ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду. При порушенні провадження у справі позивачем у позовній заяві було зазначено місце проживання відповідача АДРЕСА_2. та додано до матеріалів позовної заяви свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, з якого вбачається, що місцем проживання фізичної особи-підприємця є АДРЕСА_2. Та вже після прийняття справи до свого провадження у наступному судовому засіданні суду стало відомо з наданого позивачем витягу з ЄДР, що місце проживання відповідача є місто Полтава.

Відтак враховуючи вищевикладене та приписи ч. 3 ст. 17 ГПК України справа розглядається господарським судом Донецької області. Зазначеної правової позиції дотримується Донецькій апеляційний господарський суд, постанова від 30.10.2013р. по справі 905/3094/13.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Відповідно до вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд дійшов ґрунтовного висновку та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.11-16, 202, 232, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 632, 759, 761, 762, 774 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 17, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава про стягнення заборгованості в сумі 9359,51грн., 3% річних в сумі 612,34грн, задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» (83058, м. Донецьк, вул. Арктики, 1-В, код ЄДРПОУ 34604386, п/р 26001962495876 в ПАТ»ПУМБ», м. Донецьку, МФО 334851) заборгованість в сумі 9359,51грн., 3% річних в сумі 612,34грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.11.2013р.

Суддя С.В. Тоцький