Рішення № 35509503, 13.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 912/835/13 13.11.13

За первісним позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»

до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Світловодська міська рада

про визнання недійсними додаткових договорів до кредитного договору

та

за зустрічним позовом Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»

до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»

про стягнення заборгованості в сумі 1 418 831,81 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»: не з'явився.

від Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»: Ткачук Н.Ф., за довіреністю.

від Світловодської міської ради: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Кіровоградської області надійшли позовні вимоги Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» (далі - позивач) до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» в особі Кременчуцької філії (далі - відповідач) про визнання недійсними додаткових договорів до кредитного договору. Разом із позовною заявою представником Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2013 р. було порушено провадження у справі № 912/835/13 та призначено справу до розгляду на 09.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 12.07.2013 р. справу № 912/835/13 передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

18.07.2013 р. до господарського суду міста Києва надійшла справа № 912/835/13 за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» про визнання недійсними додаткових договорів до кредитного договору. За результатами автоматичного розподілу справ вищезазначену справу було передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2013 р. справа № 912/835/13 прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В. та призначена до розгляду на 07.08.2013 р.

05.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача були подані заперечення проти позову про визнання недійсними додаткових договорів до кредитного договору.

06.08.2013 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача були подані заперечення проти заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

07.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про залучення письмових доказів.

07.08.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 07.08.2013 р., приймаючи до уваги те, що суддя Нечай О.В. знаходиться у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011 р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 912/835/13 за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» про визнання недійсними додаткових договорів до кредитного договору передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2013 р. справу № 912/835/13 за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» про визнання недійсними додаткових договорів до кредитного договору було прийнято суддею Гавриловською І.О. до свого провадження, розгляд справи призначено на 04.09.2013р.

07.08.2013 р. до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2007-37С від 24.12.07 р. в сумі 1 418 831,81 грн. (в т.ч.: кредит - 700 000,00 грн., несплачені відсотки за користування коштами - 596 296,42 грн., пеня на прострочені відсотки 29 682,23 грн., пеня на прострочений кредит 54 101,37 грн., штраф на прострочені відсотки - 21 249,79 грн., штраф на прострочений кредит - 17 500,00 грн.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. повернуто зустрічну позовну заяву без розгляду.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 02.09.2013р., у зв'язку з виходом судді Нечая О.В. з відпустки, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 912/835/13 за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» про визнання недійсними додаткових договорів до кредитного договору передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. справу № 912/835/13 за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» про визнання недійсними додаткових договорів до кредитного договору було прийнято суддею Нечаєм О.В. до свого провадження, розгляд справи призначено на 04.09.2013 р.

04.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк» повторно подано зустрічну позовну заяву до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про стягнення заборгованості в розмірі 1 418 831,81 грн.

04.09.2013 р. представники сторін з'явились.

04.09.2013 р. у судовому засіданні суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Світловодську міську раду Кіровоградської області.

Враховуючи необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Світловодську міську раду Кіровоградської області та необхідність витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 02.10.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2013 р. зустрічний позов Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" про стягнення заборгованості в сумі 1 418 831,81 грн. було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

До господарського суду міста Києва надійшов лист з Київського апеляційного господарського суду, з якого вбачається, що до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. у справі № 910/15207/13 про повернення зустрічної позовної заяви Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2007-37С від 24.12.2007 р. в сумі 1 418 831,81 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. провадження у справі № 912/835/13 було зупинено до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. у справі № 910/15207/13 про повернення зустрічної позовної заяви Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2007-37С від 24.12.2007 р. в сумі 1 418 831,81 грн.

25.09.2013 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача за первісним позовом на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р.

27.09.2013 р. до господарського суду міста Києва повернулись з Київського апеляційного господарського суду матеріали справи № 912/835/13.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р. провадження у справі № 912/835/13 було поновлено, розгляд справи призначено на 02.10.2013 р.

01.10.2013 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача за зустрічним позовом на зустрічну позовну заяву.

02.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача за первісним позовом були подані письмові пояснення.

У судове засідання 02.10.2013 р. представник Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» з'явився та подав доповнення до відзиву на зустрічну позовну заяву.

У судове засідання 02.10.2013 р. представник Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 02.10.2013 р. представник третьої особи не з'явився.

Враховуючи те, що представник третьої особи у судове засідання 02.10.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк» вимог ухвали господарського суду міста Києва у справі № 912/835/13 від 06.09.2013 р. та третьою особою вимог ухвали господарського суду міста Києва у справі № 912/835/13 від 04.09.2013 р., а також у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи було відкладено на 30.10.2013 р.

24.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» були подані письмові пояснення на відзив.

У судове засідання 30.10.2013 р. представник Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» з'явився.

У судове засідання 02.10.2013 р. представник Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» з'явився.

У судове засідання 02.10.2013 р. представник третьої особи не з'явився.

Враховуючи те, що представник третьої особи у судове засідання 30.10.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк» вимог ухвали господарського суду міста Києва у справі № 912/835/13 від 06.09.2013 р. та третьою особою вимог ухвали господарського суду міста Києва у справі № 912/835/13 від 04.09.2013 р. розгляд справи було відкладено на 13.11.2013 р.

12.11.2013 р. представником Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» були подані письмові пояснення по суті спору.

13.11.2013 р. представником Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» були подані клопотання про застосування строків позовної давності, про відкладення розгляду справи та про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 13.11.2013 р. представник Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» з'явився, позовні вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві підтримав в повному обсязі, проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечував.

Представники Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» та Світловодської міської ради у судове засідання 13.11.2013 р. не з'явилися.

Розглянувши у судовому засіданні 13.11.2013 р. заяву Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про забезпечення позову, судом було відмовлено у задоволенні зазначеної заяви у зв'язку її необґрунтованістю.

Розглянувши у судовому засіданні 13.11.2013 р. клопотання представника Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про зупинення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, судом було відмовлено у задоволенні вищезазначених клопотань у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника позивача за зустрічним позовом, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області № 588 від 23.11.2007р. (далі - Рішення - 1), у зв'язку з необхідністю поповнення обігових коштів Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал», керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», було надано дозвіл Комунальному підприємству «Світловодський міський водоканал» на отримання кредиту шляхом відкриття кредитної лінії в сумі 350 000,00 грн. під 18,5 % річних терміном на 3 роки в Акціонерному комерційному банку «Східно-Європейський банк» для поповнення обігових коштів (виплата заробітної плати, сплата податків і зборів, оплата енергоносіїв, послуг).

Крім того, зазначеним Рішенням - 1 було доручено директору Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал» Осіпчук Л.Д. підписати кредитний договір, іпотечний договір та договір застави на майно, визначене п. 2 Рішення - 1.

24.12.2007 р. між Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк» (далі - відповідач за первісним позовом, банк) та Комунальним підприємством «Світловодський міський водоканал» (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір № 2007-37С (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в сумі 350 000,00 грн. на поповнення обігових коштів підприємства, строком з 24.12.2007 р. по 22.12.2010 р. зі сплатою відсотків у розмірі 18,5% річних.

Рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області «Про дозвіл на збільшення відкличної відновлювальної кредитної лінії Комунальному підприємству «Світловодський міський водоканал» від 27.05.2008 р. № 877 (далі - Рішення - 2) було надано дозвіл Комунальному підприємству «Світловодський міський водоканал» на збільшення відкличної відновлювальної кредитної лінії в Акціонерному комерційному банку «Східно-Європейський банк», згідно Кредитного договору, з лімітом заборгованості на загальну суму до 700 000,00 грн.

Додатковим договором № 1 до Кредитного договору сторони домовились про те, що на період з 30.05.2008 р. по 22.12.2010 р. ліміт заборгованості по Кредитному договору встановлюється в розмірі 700 000,00 грн. та про те, що з 30.05.2008 р. відсоткова ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 20 % річних.

В подальшому між сторонами Кредитного договору було укладено Додатковий договір № 2 від 01.09.2008 р. до Кредитного договору, яким було збільшено з 01.09.2008 р. відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 23,5 % річних, та Додатковий договір № 3 від 13.02.2009 р. до Кредитного договору, яким, зокрема, було виключено з тексту Кредитного договору пп. 3.2.1. п. 3.2. статті 3 та викладено зазначений пункт у новій редакції, а саме: позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в цьому Кредитному договорі і забезпечити повернення кредиту не пізніше 22.12.2010 р. на рахунок № 20636020488601 та сплату відсотків за користування кредитом на рахунок № 20681020488601 по останній робочий день кожного поточного місяця зі свого поточного рахунку № 26009330104886 в Кременчуцькій філії АКБ «СЄБ» МФО 331630.

Світловодською міською радою Кіровоградської області 27.09.2011 р. було прийнято рішення № 302 про припинення Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал» шляхом приєднання до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград».

З інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вбачається, що Комунальне підприємство «Світловодський міський водоканал» було припинено 01.04.2012 р.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Припинення товариства проводиться призначеною учасниками, судом або уповноваженим органом комісією з припинення товариства (комісією з реорганізації, ліквідаційною комісією) або ліквідатором. Виконання функцій комісії з припинення товариства (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління товариства.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 106 Цивільного кодексу України встановлено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Відповідно до п. 1.2. Статуту Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград», затвердженого розпорядженням Голови Кіровоградської обласної ради № 50 від 24.02.2012 р. та зареєстрованого 01.04.2012 р., Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» є правонаступником прав і обов'язків Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал».

Враховуючи вищевикладене, Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» (далі - позивач за первісним позовом) є правонаступником всіх прав і обов'язків Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал» за Кредитним договором.

Позивач за первісним позовом вважає, що Додаткові договори № 2 від 01.09.2008 р. та № 3 від 13.02.2009 р. до Кредитного договору були укладені з порушеннями норм чинного законодавства у зв'язку з тим, що Світловодською міською радою не було надано відповідного дозволу на укладення зазначених Додаткових договорів, а тому, вищезазначені Додаткові договори були укладені керівником позичальника без відповідних повноважень. Враховуючи дану обставину, зазначені Додаткові договори, на думку позивача за первісним позовом, повинні бути визнані судом недійсними.

Відповідач за первісним позовом, у своїх письмових поясненнях, заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що на його думку, укладені між банком та позичальником Додаткові договори № 2 та № 3 до Кредитного договору відповідають приписам чинного законодавства України.

Суд погоджується з позицією відповідача за первісним позовом, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач за первісним позовом зазначає про те, що керівник позичальника при укладенні оспорюваних Додаткових договорів № 2 та № 3 до Кредитного договору порушив п. 5.1.10 Статуту Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал».

В матеріалах справи наявна копія Статуту Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал» в редакції, затвердженій рішенням Світловодської міської ради № 1013 від 29.06.2005 р., тобто в редакції, чинній на момент укладення Додаткових договорів № 2 та № 3 до Кредитного договору (далі - Статут). Відповідно до п. 5.1.10 Статуту підприємство має право укладати кредитні договори під заставу майна підприємства за згодою Власника у порядку, що визначений чинним законодавством.

Відповідно до преамбули Статуту «Загальні положення» Комунальне підприємство «Світловодський міський водоканал» є власністю територіальної громади міста і підпорядковане Світловодському виконавчому комітету (далі Орган управління) Світловодської міської ради (далі Власник). Комунальне підприємство «Світловодський міський водоканал» створене відповідно до рішення Світловодської міської ради від 27.04.2005 року № 976.

Згідно з п. 6.3. Статуту Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал» директор самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції власника, уповноваженого органу.

Пунктом 6.4. Статуту передбачено, що директор підприємства, зокрема, розпоряджається коштами та майном підприємства відповідно до цього Статуту та чинного законодавства, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки.

Додатковими договорами № 2 та № 3 до Кредитного договору було фактично встановлено іншу відсоткову ставку за користування кредитом, при цьому питання щодо видачі кредиту або передачу майна у заставу даними Додатковими договорами не вирішувалось, а тому дозвіл Світловодської міської ради на укладення зазначених Додаткових договорів не вимагався.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що при укладенні Додаткових договорів № 2 від 01.09.2008 р. та № 3 від 13.02.2009 р. до Кредитного договору керівник Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал» діяв в межах повноважень, наданих йому Статутом та чинним законодавством України, тому правові підстави для визнання зазначених Додаткових договорів відсутні.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає про те, що директор Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал» при укладенні Додаткових договорів №2 від 01.09.2008 р. та № 3 від 13.02.2009 р. до Кредитного договору порушив ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Суд не погоджується з даною позицією позивача за первісним позовом, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Судом встановлено, що Додаткові договори № 2 та № 3 до Кредитного договору не містять жодного положення, яке стосувалось би питання відчуження комунального майна.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11 (далі - Постанова) загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з п. 2.5.1 Постанови визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсними Додаткових договорів № 2 від 01.09.2008 р. та № 3 від 13.02.2009 р. до Кредитного договору не підлягають задоволенню.

У своїй зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом умов Кредитного договору в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами у відповідача за зустрічним позовом існує заборгованість перед позивачем за зустрічним позовом по поверненню кредиту в розмірі 700 000,00 грн. та по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 596 298,42 грн. Враховуючи зазначену заборгованість позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом заборгованість поверненню кредиту в розмірі 700 000,00 грн., несплачені відсотки за користування кредитом в розмірі 596 298,42 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 54 101,37 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 29 682,23 грн., штраф на прострочений кредит в розмірі 17 500,00 грн. та штраф на прострочені відсотки в розмірі 21 249,79 грн.

Як судом було встановлено при розгляді первісного позову, за умовами Кредитного договору банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в сумі 350 000,00 грн. на поповнення обігових коштів підприємства, строком з 24.12.2007 р. по 22.12.2010 р. зі сплатою відсотків у розмірі 18,5% річних.

Додатковими договорами № 1, 2 та 3 до Кредитного договору сторони, зокрема, збільшили кредитний ліміт до 700 000,00 грн. та розмір відсотків за користування кредитними коштами до 23,5 % річних.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідачем за зустрічним позовом було порушено умови вищезазначеного договору в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача за зустрічним позовом також вбачається, що банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав позичальнику кредит у належному розмірі.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем за зустрічним позовом до зустрічної позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача за зустрічним позовом є первинними документами, а, відповідно, і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

З вищезазначених банківських виписок вбачається, що у відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 700 000,00 грн.

Відповідачем за зустрічним позовом не надано суду належних та допустимих доказів на спростування тверджень позивача за зустрічним позовом щодо наявності у відповідача за зустрічним позовом заборгованості перед позивачем за зустрічним позовом по поверненню кредитних коштів.

З огляду на вищенаведене, заборгованість відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом по поверненню кредитних коштів складає 700 000,00 грн., що підтверджується первинними документами, які містяться у матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім заборгованості по поверненню кредиту у відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом існує заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 596 298,42 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за зустрічним позовом не було сплачено на користь позивача за зустрічним позовом відсотки за користування кредитними коштами у розмірі, передбаченому Кредитним договором, з усіма змінами та доповненнями до нього.

Крім того, відповідачем за зустрічним позовом не було надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача за зустрічним позовом щодо наявності у відповідача за зустрічним позовом заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 596 298,42 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 54 101,37 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 29 682,23 грн., штраф на прострочений кредит в розмірі 17 500,00 грн. та штраф на прострочені відсотки в розмірі 21 249,79 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. п. 4.1. та 4.2. Кредитного договору при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню, яка нараховується на суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, за кожен день прострочки. При несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом постачальник сплачує банку штраф в розмірі:

- 2,5 % від простроченої суми, якщо вона перевищує 500 000,00 грн.;

- 5 % від простроченої суми, якщо вона не перевищує 500 000,00 грн.

Відповідач за зустрічним позовом у своєму відзиві на зустрічну позовну заяву та доповненнях до відзиву на зустрічну позовну заяву зазначає про те, що позивачем за зустрічним позовом було порушено вимоги чинного законодавства України в частині нарахування пені в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також щодо одночасного стягнення пені та штрафу за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача за зустрічним позовом, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2013 р. у справі № 2/65 було порушено провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал».

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 06.10.2013 р. у справі № 2/65 було, зокрема, припинено провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал», ухвалено вважати закінченою дію мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника - Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал».

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал» діяв в період з 23.09.2010 р. по 06.10.2011 р.

Проте, з розрахунку, доданого до зустрічного позову, вбачається, що банком не нараховувалась пеня за неналежне виконання позичальником умов Кредитного договору в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому заперечення відповідача за зустрічним позовом в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо одночасного стягнення з боржника пені та штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид відповідальності за невиконання грошового зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем за зустрічним позовом розмірів пені і штрафу та встановлено, що зазначені показники розраховані вірно.

Таким чином, з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 54 101,37 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 29 682,23 грн., штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 17 500,00 грн. та штраф за прострочені відсотки в розмірі 21 249,79 грн.

Крім того, відповідачем за зустрічним позовом було подано суду заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 7.13 Кредитного договору сторони встановили строк позовної давності за цим Кредитним договором - 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Відповідачем за зустрічним позовом у своїй заяві про застосування строків позовної давності не враховано той факт, що перебіг позовної давності зупинявся під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Комунального підприємства «Світловодський міський водоканал» більше ніж на рік, а саме з 23.09.2010 р. по 06.10.2011 р.

З огляду на вищенаведене, позивачем за зустрічним позовом не було пропущено строк позовної давності при зверненні до господарського суду м. Києва із зустрічною позовною заявою.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги щодо визнання Додаткових договорів № 2 від 01.09.2008 р. та № 3 від 13.02.2009 р. до Кредитного договору недійсними не підлягають задоволенню, в свою чергу, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості та штрафних санкцій за Кредитним договором підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» (25009, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, будинок 19 А; ідентифікаційний код: 03346822) на користь Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» (01042, м. Київ, б-р. Дружби народів, будинок 17/5; ідентифікаційний код: 19364130) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 700 000 (сімсот тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 596 298 (п'ятсот дев'яносто шість тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 42 коп., штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 17 500 (сімнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., штраф за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 21 249 (двадцять одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн. 79 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 54 101 (п'ятдесят чотири тисячі сто одна) грн. 37 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 29 682 (двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 28 376 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят шість) грн. 64 коп.

Повне рішення складено 18.11.2013 р.

Суддя О.В. Нечай