Ухвала суду № 35506897, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/64950/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011

у справі № 2а-3776/10/2670

за позовомПредставництва «PPF Investments (Ukraine) Limited»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києвапроскасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Представництво «PPF Investments (Ukraine) Limited» (далі по тексту - позивач, Представництво) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2009 №0000362203/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 685673,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 457115,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 228558,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 11.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 11.09.2009, відповідачем складено акт від 18.09.2009 №557/1-22-30-26599684.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2009 №0000362203/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 685673,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 457115,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 228558,00 грн.

Підставою для визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб слугував висновок податкового органу про порушення позивачем зокрема, п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 4.2, п. 4.3, п. 4.4, пп. 4.6.2 п. 4.6 розділу 4 «Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 31.07.1997 №274, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 457115,00 грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем в період з 01.07.2006 по 11.09.2009 було задекларовано податок на прибуток в розмірі 0,00 грн., у зв'язку з застосуванням ним пільги при оподаткуванні податком на прибуток на підставі міжнародних договорів України.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не є постійним представництвом нерезидента, донарахування йому податку на прибуток на підставі п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є неправомірним, оскільки норми зазначеної статті регулюють оподаткування нерезидента, а відповідачем нараховано податок на прибуток, а не податок на доходи нерезидента.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності визначено як установа або особа, що представляє іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні i має на це належно оформлені відповідні повноваження.

Згідно п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», постійне представництво нерезидента в Україні - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Таким чином, постійні представництва на території України не мають статусу юридичної особи і діють на підставі наданих нерезидентом повноважень. При цьому постійні представництва можуть як здійснювати підприємницьку діяльність на території України, так і виконувати виключно функції, які носять допоміжний та підготовчий характер (зберігання, демонстрація, закупівля або доставка товарів, збирання інформації тощо). Ці умови можна охарактеризувати як ознаки, що дозволяють відносити представництво нерезидента до розряду «непостійних», тобто некомерційних.

Чинне законодавство на момент спірних правовідносин не містило визначення терміна «непостійне представництво», однак його положення вказують, що постійне представництво не виникає, якщо місце діяльності на території України міститься лише для здійснення в інтересах нерезидента будь-яких операцій підготовчого або допоміжного характеру.

Представництва, що не займаються господарською діяльністю, а ведуть виключно «підготовчу і допоміжну діяльність», звільняються від податку на прибуток у випадках, передбачених міжнародними конвенціями про уникнення подвійного оподаткування, ратифікованими Верховною Радою України.

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2006 між Представництвом «PPF Investments (Ukraine) Limited» та ТОВ «Гріффон Капітал» було укладено договір, за умовами якого позивач отримав інформацію для оцінки економічних показників діяльності Білоцерковського цегляного заводу з метою визначення його інвестиційної привабливості. Згідно акту приймання консалтингових послуг від 23.06.2008, позивачем від ТОВ «Ес-Ейч-Ем Сміт Ходкінсон Україна» були отримані послуги з незалежної експертної оцінки офісних приміщень. Крім цього, 14.01.2008 між Представництвом «PPF Investments (Ukraine) Limited», ДП «Агентство нерухомості «Благовіст Подільський» та СПД-ФО ОСОБА_2 було укладено договір про надання посередницьких послуг №0001/С, за умовами якого позивач отримав посередницькі послуги у вигляді надання спеціальної інформації та кваліфікованих консультацій щодо ринку нерухомості.

Відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому, таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, установлені правила інші, ніж передбачені дійсним Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

26.08.1983 набрала чинності Угода між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 (далі по тексту - Угода).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Угоди, доходи, що отримуються в одній Державі, що домовляється, особою з постійним місцем перебування в іншій Державі, що домовляється, тільки якщо вони отримуються через розташоване там постійне представництво і тільки в тій частині, яка відноситься до діяльності цього постійного представництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Угоди, для цілей цієї Угоди термін «постійне представництво» означає агентство, контору чи інше постійне місце діяльності, через яке особа з постійним місцеперебуванням в одній Державі, що домовляється, здійснює діяльність в іншій Державі, що домовляється.

Відповідно до п. «h» ч. 4 ст. 4 Угоди, не дивлячись на положення пунктів 1 та 3, наступні види діяльності не будуть розглядатись як такі, що здійснюються через постійне представництво - здійснення інших видів діяльності, що носять для основної діяльності особи підготовчий або допоміжний характер.

Згідно ст. 17 Закону України «Про міждународні договори в Україні», укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Судами встановлено, що згідно довідки про реєстрацію (Кіпр) за 2006 рік та довідок за 2007-2009 роки, Представництво «PPF Investments (Ukraine) Limited» несе відповідальність за виплати податків на прибуток відповідно до Закону про податок на прибутки Республіки Кіпр.

Відповідно до Порядку звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №470, довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.

Республіка Кіпр входить до переліку країн (станом на 01.05.2005), які приєднались до Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року.

Враховуючи вищезазначене та за встановлених судами обставин щодо наявності у позивача довідки від нерезидента (Представництво «PPF Investments (Ukraine) Limited») про те, що він є резидентом Кіпр, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб є правильним.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров