Ухвала суду № 35506737, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2013 р. м. Київ К/800/41264/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Бабич Т.Г., Зязіна Ю.О.,

відповідача - Алексєєнко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013

у справі № 826/6531/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрансгруп"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0003372208 та №0003382208.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складено акт перевірки від 09.04.2013№ 1504/22.8-17/33260662, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 186.2.1, п. 186.1, п. 186.3, ст. 186, п.187.8 ст. 187, п.194.1 ст. 194, пп. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

З акта перевірки вбачається, що позивач при наданні транспортних послуг виступав експедитором, оскільки здійснював страхування цивільної відповідальності перевізника перед митними органами, тобто, здійснював митне оформлення перевезень. Позивач не відобразив у складі податкового зобов'язання з ПДВ суми послуг щодо здійснених транспортно-експедиторських послуг на території України у розмірі 2 810 168,00 грн.

Крім того, відповідачем зроблено висновок, що договір, укладений з ТОВ «Будівельна компанія «Домік Україна», не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки неможливо провести зустрічну звірку ТОВ «Будівельна компанія «Домік Україна» з ТОВ «Респект-2000».

На підставі акта перевірки, відповідачем 29.04.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003372208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 747 988,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 497184,00 грн.;

- № 0003382208, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85143,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було укладено договір № 61 від 13.01.2011 із ТОВ «Плантон-Україна», договір № 131 від 09.02.2012 із ПП «Ріо-Логістик», договір № 96 від 09.06.2011 із ПП «Авто Сіріус», договір № 50 від 08.12.2010 із ФОП ОСОБА_7, договір № 24 від 01.09.2010 із ТОВ «Компанія «СІТ-релайн», за умовами яких позивач зобов'язувався надати замовникам послуги з міжнародного перевезення вантажу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами згідно вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема це: рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), свідоцтва про реєстрацію та перелік транспортних засобів, які належать позивачу.

Також, на виконання договорів, укладених між ТОВ «ІНТЕРТРАНСГРУП» та ТОВ «Будівельна Компанія «Домік-Україна», останнім для позивача було проведено ремонтні роботи, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, актами введення в експлуатацію основних засобів, інвентаризаційною карткою, актами виконаних робіт. Оплата за виконані роботи здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

На момент здійснення господарських правовідносин, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків (у тому числі, ПДВ).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманих в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Будівельна Компанія «Домік-Україна», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентом, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль