Ухвала суду № 35506579, 12.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2013 р. м. Київ К/800/39879/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2013 року

по справі №2а-1670/7177/12

за позовом Сільськогосподарського кооперативу «Іскра» (надалі - СК «Іскра»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - Кременчуцька ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0004711502/1/3054 від 22.09.2009р. та №0004711502/2/4023 від 17.12.2009р.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього розгляду постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Кременчуцька ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2013р. та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу СК «Іскра» зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідачем заявлено клопотання про здійснення заміни Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну виїзну (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №81/15-322/03772401 від 06.07.2009р., в якому на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень-грудень 2008р. та січень 2009р.

За висновками перевіряючих, дані порушення виникли через використання схеми мінімізації податкових зобов'язань із залученням посередників ПП «Арона-сервіс» та ПП «Авіст», в результаті чого позивач завищив розмір податкового кредиту за березень-грудень 2008р. та січень 2009р. на загальну суму 135125,19грн., з них: по ПП «Арона-сервіс» за період з березня по червень 2008р. на суму 19361,84грн.; по ПП «Авіст» за період із липня по грудень 2008р. та січень 2009р. на суму 115763,35грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2009р. №0003661502/0/2279, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135125,19грн.

В подальшому рішенням Кременчуцької ОДПІ від 18.09.2009р. №31896/10/25-010 скасовано згадане податкове повідомлення-рішення в частині 25863,68грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

22.09.2009р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004711502/1/3054, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 109261,51грн., яке також було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у Полтавській області від 04.12.2009р. за №3064/10/25-017 дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2009р. №0004711502/2/4023, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 109261,51 грн., у тому числі, за штрафними санкціями у розмірі 109261,51грн.

Задовольняючі позовні вимоги та скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія апеляційного суду цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП «Авіст» (Постачальник) укладено договір щодо поставки нафтопродуктів від 05.05.2006р.№ 65.

Згідно умов зазначеного договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар), відповідно до цього договору. Згідно пункту 4.2 зазначеного Договору, Товар поставляється Покупцеві транспортом Покупця.

Крім того, у періоді, охопленому перевіркою, нафтопродукти поставлялись позивачу ПП «Арона Сервіс» відповідно до договору від 21.01.2008р. № б/н.

Відповідно до умов договору, Продавець (ПП «Арона Сервіс») зобов'язується поставити, а Покупець (СК «Іскра») зобов'язується прийняти та оплатити Товар (паливно-мастильні матеріали). Згідно з п.2.2 зазначеного Договору, доставка до місця призначення здійснюється автотранспортом Покупця.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаних договорів позивачем було надано видаткові накладні, податкові накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру, звіти про рух матеріальних цінностей.

За умовами укладених з ПП «Авіст», ПП «Арона Сервіс» договорів доставка товару відбувалася транспортом покупця.

Позивачем з ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання транспортних послуг №11 від 25.01.2007р. строком дії до 31.12.2008р., відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язався надати позивачу транспортні послуги.

В підтвердження оплати отриманих від ФОП ОСОБА_1 транспортних послуг позивачем надано видаткові касові ордери.

За приписами ст. 19 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів.

В підтвердження відповідності транспортного засобу вимогам транспорту, яким перевозяться небезпечні вантажі позивачем надано свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення деяких небезпечних вантажів терміном дії по 24.04.2010р., згідно якого транспортний засіб перевізника ФОП ОСОБА_1 ЗІЛ-130 реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідає умовам, що висуваються при перевезенні небезпечних вантажів.

Згідно зі ст. 20 вказаного Закону перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

За змістом абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

В підтвердження фізичного переміщення товару позивачем надано товарно-транспортні накладні, відповідно до яких дизельне пальне перевозилося на автомобілі ЗІЛ-130 реєстраційний номер НОМЕР_1 водієм ОСОБА_1, вантажовідправниками є ПП «Авіст» та ПП «Арона-Сервіс», пунктом розвантаження є тракторна бригада СК «Іскра».

Згідно довідки СК «Іскра» №38 від 12.03.2010р. позивач має на території господарства дві тракторні бригади та авто гараж з необхідною кількістю техніки та обладнання. Також в господарстві позивача наявні 9 цистерн для зберігання паливно-мастильних матеріалів. Використання дизельного пального підтверджується лімітно-забірними картами.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП «Арона Сервіс» та ПП «Авіст» на момент укладення договорів та складення податкових накладних мали свідоцтво платника податку на додану вартість, які на момент укладення угод, складення податкових накладних та включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту не були анульовані.

З огляду на зазначені норми права та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що податковий кредит позивача по господарським операціям з ПП «Авіст» та ПП «Арона-Сервіс» був сформований на підставі оформлених належним чином податкових накладних, а реальність господарських операції підтверджена наявністю первинних бухгалтерських документів.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність угоди, укладеної між позивачем ПП «Арона Сервіс» та ПП «Авіст», то суд попередньої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що зміст зазначеної угоди не суперечить актам цивільного законодавства. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Слід також зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду попередньої інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби її процесуальним правонаступником Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов