Ухвала суду № 35506522, 12.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/44324/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Гранд-Сервіс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року

по справі №2а-13576/11/2670

за позовом Приватного підприємства "Гранд-Сервіс" (надалі - ПП "Гранд-Сервіс")

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Києва)

про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002022307 від 08.04.2011р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.02.2012р. позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №0002022307 від 08.04.2011р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ПП "Гранд-Сервіс" звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.02.2012р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачем заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва її правонаступником Державною податковою інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва на підставі наказу №480/2307 від 15.03.2011 та згідно із ст.ст.78, 79 ПК України та наказу ДПА України №34 від 25.01.2010 проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ПП «Гранд-Сервіс» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за листопад 2010р., за результатами якої було складено акт №704/2307/30523953 від 31.03.2011р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2010р. та заниження сплати в бюджет податку на додану вартість за листопад 2010р..

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0002022307 від 08.04.2011, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - податок на додану вартість.

Крім того, встановлено, що основними постачальниками товарів (робіт, послуг) ПП «Гранд-Сервіс» були наступні підприємства:

- від ТОВ «Фінансово-правовий союз» згідно рахунку-фактури №46125 від 26.11.2010, податкової накладної №7450 від 26.11.2010 та акту приймання - передачі виконаних робіт №7450 від 26.11.2010 отримано послуги по модернізації інтегрованої комплексної інформаційної системи на загальну суму 1610975,00грн. в т.ч. ПДВ 268495,83грн., згідно податкової накладної №7439 від 23.11.2010 та видаткової накладної №7439 від 23.11.2010 поставлено комплектуючі до обладнання для влаштування кабельного та супутникового телебачення на загальну суму 39731,00грн. в т.ч. ПДВ 6621,83грн., згідно рахунку-фактурі №46129 від 16.11.2010, видаткової накладної №7420 від 16.11.2010 та податкової накладної №7420 від 16.11.2010 поставлено конвертор на загальну суму 32076,00грн. в т.ч. ПДВ 5346,00грн., згідно рахунку-фактури №45548 від 12.11.2010, податкової накладної №7410 від 12.11.2010, та акту приймання-передачі виконаних робіт №7410 від 12.11.2010 надано послуги по обслуговуванню телекомунікаційної мережі, послуги доступу до Інтернету, послуги ремонту мережі на загальну суму 45568,00 грн. в т.ч. ПДВ 7594,67грн., згідно рахунку-фактури №45895 від 01.11.2010, податкової накладної №7388 від 01.11.2010р. та акту приймання-передачі виконаних робіт №7388 від 01.11.2010 поставлено обладнання для влаштування кабельного та супутникового телебачення на загальну суму 347074,00грн. в т.ч. ПДВ 57845,67грн.

- від ТОВ «ЮВАН ТА» згідно податкової накладної №1697 від 01.11.2010 та видаткової накладної №1697 від 01.11.2010 отримано плати, кодеки на загальну суму 18000,00грн. в т.ч. ПДВ 3000,00грн., згідно податкової накладної №1834 від 10.11.2010 та видаткової накладної №1834 від 10.11.2010р. отримано гофрокартон, повітряно - пузирчата плівка, стреч-плівка на загальну суму 97162,00грн. в т.ч. ПДВ 16194,00грн.

- від ТОВ «Ковенант» згідно рахунку-фактури №43152 від 15.11.2010, податкової накладної №5023 від 15.11.2010 та видаткової накладної № 5023 від 15.11.2010 поставлено коробки картонні на загальну суму 12953,65грн. в т.ч. ПДВ 2159,15грн., згідно видаткової накладної №4988 від 10.11.2010 та податкової накладної №4988 від 10.11.2010 поставлено програмне забезпечення на загальну суму 7128000,00грн. в т.ч. ПДВ 1188000,00грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження правомірно формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ТОВ "Фінансово - правовий союз", ТОВ "ЮВАН ТА", та ТОВ "Ковенант надано достатньо первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, зазначено, що право платника податку на додану вартість на відшкодування з бюджету податку, сплаченого постачальниками товарів в ціні придбання, в сумі, що перевищує суму податкового зобов'язання за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів своїх податкових зобов'язань, у випадку невиконання контрагентом свого зобов'язання це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього та зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодуванні та має необхідні документи на підтвердження розміру такого податкового кредиту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що під час розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень надано достатні та належні докази правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин у справі з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Системний аналіз наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє роботи (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Проте, під час розгляду справи ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції так і не було встановлено чи використовувались ПП «Гранд-Сервіс» у власній господарській діяльності отримані товари (роботи, послуги) від основних контрагентів: ТОВ «Фінансово - правовий союз», ТОВ «ЮВАН ТА», та ТОВ «Ковенант».

Крім того, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва в обґрунтування нікчемності укладених спірних угод між позивачем та його контрагентів посилається на те, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу (чисельність працюючих), місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з статті 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Гранд-Сервіс" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 лютого 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов