Ухвала суду № 35506511, 05.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2013 р. м. Київ К/800/33647/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Муравйова О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акціонери»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року

у справі №820/2143/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акціонери» (надалі - ТОВ «Акціонери»)

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі - Харківська ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Харківської ОДПІ №0000102202 та №0000112202 від 28.02.2013р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Акціонери» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013р. та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Акціонери» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за червень 2011р. та податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011р. по операціям з ТОВ «Лінда Стар», за результатами якої складено акт №395/220/32132685 від 15.02.2013р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.138.1, п.138.10.2, п.138.10 ст.138, п.152.1 ст.151 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011р. на суму 12650,00грн. та п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за червень 2011р. на 11000,00грн. та з урахуванням п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету складає 11000,00грн.

На підставі названого акту Харківською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000102202 від 28.02.2013р., відповідно до якого визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11001грн. та №0000112202 від 28.02.2013р., відповідно до якого визначено суму зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 12650,00грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

Так, судами встановлено, що ТОВ «Акціонери» (Покупець) уклало договір купівлі-продажу від 01.06.2011р. за № 2/06 з ТОВ «Лінда Стар» (Продавець). Згідно укладеного договору продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар згідно ціни, вказаної у рахунку-фактурі, який є невід'ємною умовою договору.

На підтвердження виконання договору від 01.06.2011р. за № 2/06 позивачем до матеріалів справи надано рахунок-фактуру № СФ-29/7 від 29.06.2011р. на загальну суму з ПДВ 66000,00 грн., видаткову накладну №РН-29/7 від 29.06.2011р. на загальну суму з ПДВ 66000,00 грн., податкову накладну №477 від 29.06.2011р. на загальну суму з ПДВ 66000,00 грн., виписку із оборотно-сальдової відомості, специфікацію №1 до договору №2/06 від 01.06.2011р..

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №229 від 30.06.2011р. на суму 36000,00 грн.

Відповідно до акту звірки розрахунків від 30.05.2012р. заборгованість ТОВ «Акціонери» за договором № 2/06 від 01.06.2011р. становила 30000,00 грн.

30.05.2013 року між ТОВ «Лінда Стар» (Первісний кредитор), ТОВ «Консалтинг групп» (Новий кредитор) та ТОВ «Акціонери» (Боржник) було укладено договір №30/05 про відступлення права вимоги (цесії). Відповідно до вказаного договору Первісний кредитор відступає Новому кредиторові, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності до Договору № 2/06 від 01.06.2011р. За вказаним договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань визначених у договорі № 2/06 від 01.06.2011р., а саме: 30000,00грн., зі строком погашення вказаної заборгованості до 31.12.2013р. Виконання умов оплати до вказаного договору підтверджується платіжним дорученням №161 від 10.04.2013р. на загальну суму 30000,00грн.

Також позивачем до матеріалів справи було надано до суду договір оренди автомобіля від 05.01.2011р., акт прийому-передачі транспортного засобу від 05.01.2011р., подорожній лист службового автомобіля.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачається, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (до пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України)

Згідно з п. 198.1 цього Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Отже, наведені вище правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість веденні і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом договору купівлі-продажу №2/06 від 01.06.2011р. є поставка товарів і в цьому договорі відсутні погодження на виконання якихось робіт. Також відсутні документи, які б підтвердили виконання робіт, їх вид та перелік.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля затверджено спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Відповідно до п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні та дорожні листи вантажного автомобіля.

При цьому за твердженням позивача придбані ним меблі перевозилися вантажно-пасажирським автомобілем ГАЗ 2705-415 Газель. Проте габарити кузову цього малотоннажного автомобілю не вміщують об'єму всієї кількості придбаних меблів (14 найменувань загальною кількістю 106 предметів), а ні договір купівлі-продажу, на оформлені на його виконання документи не мають відомостей про те, що меблі були в розібраному стані і таким чином перевозилися. Також відсутні відомості про те, що вони були зібрані на підприємстві. Наведене спростовує твердження позивача про доставку товарів в такий спосіб.

Також в залученому до матеріалів справи подорожньому листі на легковий автомобіль від 29.06.11 р. вказано лише про те, що автомобіль ГАЗ2705-415 ХА3502 АМ наданий в розпорядження позивача з 9-00 по 17-30. Даних про маршрут пересування, види робіт та інші відомості, які б дали можливість підтвердити той факт, що у цей день перевозилися меблі від ТОВ «Лінда Стар», цей документ не містить.

Відповідно до приписів п.139.1.5 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 цього Кодексу. В ст. 145 ПК України наведена класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів, методи нарахування амортизації, в п. 145.1 якої міститься класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації. Відповідно цієї класифікації до групи 6 віднесені інструменти, прилади, інвентар (меблі), які підлягають амортизації протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта.

Зважаючи на те, що придбані меблі були оприбутковані на балансовому рахунку 112 «Інші необоротні матеріальні активи», судом попередньої інстанції вірно зазначено, що їх вартість не підлягає включенню до витрат відповідного звітного періоду, оскільки підлягає амортизації, а тому у позивача не було законних підстав формувати витрати при відображенні вартості меблів на балансовому рахунку 112 «Інші необоротні матеріальні активи».

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на включення до складу валових витрат, витрат у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними документами. Приймаючи до уваги, що докази реальності вказаних господарських операцій відсутні, відповідачем доведена правомірність нарахування позивачеві суми зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акціонери» - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ А.О. Рибченко

____ О.В. Муравйов