Ухвала суду № 35506503, 05.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/10553/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Муравйова О.В., Рибченка А.О.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий дім "Кокос Медіа Груп"

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року

по справі №2а-168/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий дім "Кокос Медіа Груп" (надалі - ТОВ "Виробничий дім "Кокос Медіа Груп")

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (надалі - ДПІ у Печерському районі м.Києва)

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У січні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення - рішення №0010802302/0 від 21.12.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.02.2011р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ "Виробничий дім "Кокос Медіа Груп" звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідача зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, 09.12.2010р. за результатами панової виїзної перевірки ТОВ «Видавничий дім «Кокос Медіа Груп»ДПІ у Печерському районі м.Києва було складено акт №1056/23-2/32918229, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 859698, 00 грн., стала надання TOB «ВД «Кокос Медіа Груп» послуг з розміщення рекламних матеріалів пов'язаній особі TOB «Янко» за цінами, нижчими за звичайні ціни, які були встановлені та зазначені в той же час при укладенні договорів з іншими суб'єктами господарювання.

На підставі зазначеного акта 21.12.2010р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0010802302/0, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 752270грн. та штрафні санкції у розмірі 3476135грн.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ст.71 КАС України виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є - предметом купівлі-продажу.

Як стверджує позивача, суди не проаналізували визначення рівня цін у договорах з ТОВ «РІА Янко» та визначення відповідачем звичайної ціни на підставі лише двох актів виконаних робіт з чотирьох і лише з одним контрагентом.

Так, в підтвердження цього позивач вказує на те, що рекламні договори між ТОВ «РІА «ЯНКО» і II АВТ «Баварія» відрізнялись між собою часом розміщення реклами, місцем розміщення на сторінках журналу, тематичною спрямованістю реклами тощо, тобто факторами, які суттєво впливали на вартість рекламних послуг - і таким чином відповідно до положень підпунктів п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ці договори не можуть бути визнані як ідентичні товари, роботи, послуги, не можуть порівнюватись між собою для визначення звичайної ціни.

Крім того, під час розгляду справи судами попередніх інстанції не досліджувалось та відповідно не надавалось належної правової оцінки договорам на розміщення рекламних матеріалів з іншими контрагентами-непов'язаними особами, зокрема з ТОВ «Компанія «Едельвейс», ТОВ «Тиждень моди», ТОВ «АКТА», ПзІК «СВАКО», які містяться в матеріалах справи.

Також судам попередніх інстанції слід врахувати ухвалу Вищого адміністративного суду України 26.09.2012р., якою касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 у справі №2а-169/11/2670 - без змін.

Отже, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. (ч.3 ст.71 КАС України).

У ч.ч.4 та 5 ст.11 КАС України регламентовано, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий дім "Кокос Медіа Груп" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Муравйов

____ А.О. Рибченко