Ухвала суду № 35506368, 06.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/7544/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Дзюба О.В.,

за участю:

представника позивача - Харченка О.М.,

представника відповідача - Гришка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року

у справі № 2а-2948/10/2370

за позовом Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»

до Державної податкової інспекції у місті Черкаси (правонаступником якої є Державна податкова інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкаси (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008601502/0 від 08 червня 2010 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 08 червня 2010 року № 0008601502/0 про визначення ПП «ТД Поляков» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 818300,00 грн. Та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40915,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ТД Поляков» судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ПП «ТД Поляков», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Черкаси, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про заміну ДПІ у м. Черкаси її правонаступником - ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області, яка була утворена на виконання постанови Кабінету Міністів України від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 751723 від 12 червня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ДПІ у м. Черкаси її правонаступником - ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

16 квітня 2010 року ПП «ТД Поляков» подало до ДПІ у м. Черкаси податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, у якій задекларувало такі показники: усього податкових зобов'язань - 4366365,00 грн. (рядок 9); придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів ї метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою - 3568885,00 грн. (рядок 10.1); коригування податкового кредиту - 788729,00 грн. (рядок 16), у тому числі згідно з пунктом 4.5 статті 4 Закону - 788729,00 грн. (рядок 16.2); усього податкового кредиту - 4356614,00 грн. (рядок 17); різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду склала позитивне значення - 9751,00 грн. (рядок 18.1); сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду - 9747,00 грн. (рядок 27).

ДПІ у м. Черкаси провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року ПП «ТД Поляков», за результатами якої був складений акт від 02 червня 2010 року № 3547/15-2/32268131.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у тому, що розмір податку, зазначеного платником у декларації, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки згідно додатку 1 до декларації «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість» до складу податкового кредиту звітного податкового періоду включені суми податку на додану вартість попередніх періодів - лютого 2010 року, січня 2010 року, грудня 2009 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість до сплати в бюджет на 818300,00 грн. Згідно підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до платника податку підлягають застосуванню штрафні санкції у розмірі 5% від суми заниження податкового зобов'язання у сумі 40915,00 грн.

08 червня 2010 року ДПІ у м. Черкаси на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008601502/0, яким згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «ТД Поляков» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 859215,00 грн., з яких: 818300,00 грн. - за основним платежем, 40915,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що показники рядка 16 декларації відповідають показникам додатка 1 до декларації, тоді як, що помилкове заповнення позивачем рядка 16.2 замість рядка 16.4 декларації не впливає на задекларовану суму податкового кредиту та, як наслідок, не призводить до заниження чи завищення податкового зобов'язання, з урахуванням того, що наявність у позивача права на податковий кредит за спірними податковими накладними у сумі 818300,00 грн. органом державної податкової служби не заперечувалось.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з урахуванням визначеної ПП «ТД Поляков» підстави для коригування податкового кредиту (пункт 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»), позивачем не було виконано обов'язку по заповненню всіх граф розрахунку, а саме - не заповнив колонку 8 «підстава для коригування податкового кредиту з податку на додану вартість рядок 16». Також суд виходив з того, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду (березня 2010 року) суми податку на додану вартість попередніх податкових періодів (грудня 2009 року, січня - лютого 2010 року), тоді як він повинен був відкоригувати відповідні звітні періоди, оскільки такі коригування призведуть до змін розміру сплати податку на додану вартість до бюджету саме у відповідних звітних періодах.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданих ПП «ТД Поляков» спірних податкових накладних (т.1 арк. справи 75-129) позивач має право на податковий кредит у сумі 818300,00 грн. З урахуванням коригування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними і отриманими у березні 2010 року (рядки 1-111 додатка 1) (т.1 арк. справи 35 (зворотна сторона) - 39), загальна сума коригування податкового кредиту за березень 2010 року складала 788729,00 грн., що знайшло своє відображення у рядку 16 декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року.

При цьому, право на податковий кредит за податковою накладною № 3356 від 25 грудня 2009 року на суму 16078,33 грн. виникло у позивача у грудні 2009 року. Право на податковий кредит за податковими накладними № 5 від 14 січня 2010 року у сумі 746,43 грн., № СВ-0000909 від 28 січня 2010 року на суму 148,80 грн., № 113308 від 31 січня 2010 року на суму 135,76 грн. та № 186 від 31 січня 2010 року на суму 717,56 грн. виникло у січні 2010 року. Право на податковий кредит за іншими податковими накладними виникло у лютому 2010 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наявність у позивача права на податковий кредит за спірними податковими накладними на загальну суму 818300,00 грн. відповідачем не заперечувалось.

Разом з цим, фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивач неправомірно відобразив у рядку 16.2 декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року суму податкового кредиту за відсутності підстав, визначених пунктом 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Реалізація вказаного права здійснюється шляхом подання платником податків податкових декларацій у порядку, визначеному статтею 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) був затверджений Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до розділу II «Податковий кредит» (рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Згідно положень пункту 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), коригування податкового кредиту відображається у рядку 16. При заповненні цього рядка (крім рядка 16.5) обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних. У рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації. У рядку 16.2 відображається збільшення або зменшення податкового кредиту, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». У рядку 16.3 відображається коригування, пов'язане з використанням раніше придбаних товарів (послуг), основних фондів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів (послуг) або переробними підприємствами готової продукції, а частково для інших. У рядку 16.4 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкового кредиту. У рядку 16.5 податкової декларації з податку на додану вартість та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) відображається сума сформованого згідно з підпунктом 8 1.15.1 пункту 8 1.15 статті 8 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, коригування податкового кредиту звітного періоду за рахунок податкового кредиту попередніх періодів повинно бути відображене у рядку 16.4 декларації.

При цьому, як правомірно встановлено судом першої інстанції, показник рядка 16.4 декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року відповідає показнику рядка 16 цієї декларації та, як наслідок, не впливає на задекларовану позивачем суму податкового кредиту і не призводить до заниження чи завищення податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність зменшення позивачу податкового кредиту та, відповідно, нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2010 року за результатами камеральної перевірки.

Також, суд першої інстанції правомірно відхилив як безпідставні посилання органу державної податкової служби про необхідність позивача відобразити суму коригування податкового кредиту у рядку 16.1 податкової декларації, оскільки суми податкового кредиту за вказаними у розрахунку податковими накладними (т.1 арк. справи 43) не декларувалися позивачем у складі податкового кредиту попередніх періодів (грудня 2009 року, січня - лютого 2010 року), що не заперечувалось органом державної податкової служби, а отже відсутні підстави для відображення вказаної суми як самостійно виявленої помилки у показниках раніше поданої податкової декларації.

З огляду на неправомірність збільшення позивачу суми, що за результатами звітного податкового періоду підлягає сплаті до бюджету, на 818300,00 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40915,00 грн. також є неправомірним.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року скасувати, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна