Ухвала суду № 35506114, 05.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/15043/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Муравйова О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 червня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року

по справі №2а-15324/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Продексперс-центр" (надалі - ТОВ "Торговий Дім "Продексперс-центр")

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (надалі - ДПІ у Печерському районі м.Києва)

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва та скасування податкового повідомлення рішення №0007302307/0 від 27.09.10 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.06.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012р., позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №0007302307/0 від 27.09.10р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Печерському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Продекспрес-центр» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «СЕЙМ ТРЕЙД» за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. та ТОВ «ДЕЙЛІ ФРУТ» за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт від 30.08.2010р. №610/23-7/34691353, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту позивача із ПДВ на суму 3156421,00грн. у тому числі по періодах та контрагентах: за січень 2010р. суму ПДВ у розмірі 811888,05грн., лютий 2010р. суму ПДВ в розмірі 348968,63грн., березень 2010р. суму ПДВ у розмірі 704691,76грн., квітень 2010р. суму ПДВ в розмірі 314318,96грн., травень 2010р. суму ПДВ в розмірі 349974,18грн., червень 2010р. суму ПДВ в розмірі 390875,51грн. по взаємовідносинах з ПП «СЕЙМ ТРЕЙД» всього у сумі 2920717,09грн., а також за червень 2010р. суму ПДВ у розмірі 235703,87грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ДЕЙЛІ ФРУТ».

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007302307/0 від 27.09.10р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у сумі 4734631,00грн., з яких: 3156421,00грн. основний платіж, 1578210,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, зокрема, виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на спірну суму за відповідними договорами купівлі-продажу товарів, на підставі належно оформлених його контрагентами податкових накладних та інших первинних документів.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновками судів передчасними з огляду на таке.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпункт 7.4.5 пунктом 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару або здійснення робіт (послуг).

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

ДПІ у Печерському районі м. Києва в обґрунтування свої вимог вказує на те, що укладені між позивачем та ПП «СЕЙМ ТРЕЙД», ТОВ «ДЕЙЛІ ФРУТ» договори купівлі-продажу товарів носять безтоварний характер, оскільки зазначених підприємств відсутні трудові ресурси, виробничі обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, відсутні дані щодо загальної чисельності працюючих. Стосовно ПП «СЕЙМ ТРЕЙД», то остання податкова звітність по податку на додану вартість подана за березень 2010р., декларація з податку на додану вартість за січень - березень2010р. мають статус: не дійсна; за квітень - червень 2010р. - не подані. ТОВ «ДЕЙЛІ ФРУТ» декларація з податку на додану вартість за червень 2010р. не подана.

Отже, поставка товару належним чином судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не з'ясовано, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.03.2012р. №204/12.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Муравйов

____ А.О. Рибченко