Ухвала суду № 35506107, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Моріон»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2010 року

у справі №2а-2953/10/0570

за позовом Прокурора Ворошиловського району міста Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Моріон»

про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Прокурор Ворошиловського району міста Донецька звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Моріон» (далі - відповідач) про стягнення з останнього заборгованості у сумі 17589,59 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Виробнича фірма «Моріон» кошти в рахунок погашення заборгованості в розмірі 17589,59 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Виробнича фірма «Моріон», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Виробнича фірма «Моріон» з питань дотримання вимог валютного законодавства по контактах: № SAL-1 від 28 липня 2008 року з Seasons Apparel Limited та № PJM-1 від 15 травня 2008 року з Polaris Jewellery Manufaktured Limited, Гонконг за період з 15 травня 2008 року по 16 березня 2009 року, за результатами якої був складений акт від 30 липня 2009 року № 1227-22-0-31906831.

За висновками акта перевірки, відповідачем були порушені вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні зазначених зовнішньоекономічних контрактів.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що на виконання умов імпортного контракту № SAL-1 від 28 липня 2008 року відповідач згідно платіжного доручення № 154 від 15 вересня 2008 року здійснив на користь Seasons Apparel Limited передплату у сумі 5527,00 дол. США (26817,00 грн.), яку нерезидентом було повернуто із порушенням законодавчо встановлених строків, а саме на 2 дні (з 15 березня 2009 року по 16 березня 2009 року). Також в акті перевірки було вказано, що на виконання умов імпортного контракту № PJM-1 від 15 травня 2008 року відповідач згідно платіжного доручення б/н від 20 серпня 2008 року здійснив на користь Polaris Jewellery Manufaktured Limited передплату у сумі 53600,00 дол. США (259616,96 грн.), тоді як товар на адресу відповідача згідно вантажної митної декларації № 700000002/8/001485 від 02 березня 2009 року був відвантажений порушенням законодавчо встановлених строків, а саме на 14 днів (з 17 лютого 2009 року по 02 березня 2009 року).

10 серпня 2009 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0000422240, яким згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосувала до ТОВ «Виробнича фірма «Моріон» штрафні (фінансові) санкції у сумі 17589,59 грн.

У зв'язку з несплатою визначених вказаним рішенням штрафних (фінансових) санкцій, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька були сформовані та надіслані ТОВ «Виробнича фірма «Моріон» перша та друга податкові вимоги № 1/159 від 02 жовтня 2009 року і № 2/1747 від 09 листопада 2009 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Виробнича фірма «Моріон» у встановлений законодавством строк штрафні (фінансові) санкції у сумі 17589,59 грн. до бюджету не сплатило, з урахуванням того, що рішення про застосування таких штрафних (фінансових) санкцій від 10 серпня 2009 року № 0000422240 суб'єктом господарювання не оскаржувалося.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належить, зокрема, імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

За змістом абзацу 14 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та абзацу 2 підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, колегія суддів вказує, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією для застосування положень статей 2, 4 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажна митна декларація № 700000002/8/001485 від 02 березня 2009 року містить штамп Східної митниці «Під митним контролем» із зазначенням дати - 27 лютого 2009 року.

За змістом частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, мають бути здійснені в строк, що не перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій положення вказаних вище правових норм застосовані не були, обставини справи щодо дати перетину митного кордону України товаром згідно контракту № PJM-1 від 15 травня 2008 року, обставини справи щодо кількості днів прострочення термінів надходження товару за вказаним контрактом (відсутності прострочення термінів надходження товару), встановлені не були, тоді як зазначені обставини є предметом доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом. Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо дати повернення Seasons Apparel Limited здійсненої відповідачем передплати на виконання контракту № SAL-1 від 28 липня 2008 року.

Згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, судам слід врахувати, що неправомірність застосування до суб'єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій, передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є підставою для відмови у задоволенні позову (повністю чи частково) про стягнення санкцій, встановлених у таких рішеннях.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Моріон» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна