Ухвала суду № 35506019, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року

у справі № 2-а-41280/09/2070

за позовом Харківської обласної кредитної спілки «Слобожанська»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Харківська обласна кредитна спілка «Слобожанська» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002841702/0 від 19 червня 2009 року, № 0002841702/1 від 14 липня 2009 року, № 0002841702/2 від 21 серпня 2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002841702/0 від 19 червня 2009 року, № 0002841702/1 від 14 липня 2009 року, №0002841702/2 від 21 серпня 2009 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ХОКС «Слобожанська», посилаючись на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова провела виїзну планову перевірку ХОКС «Слобожанська» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт від 09 червня 2009 року № 3917/22-0/24337738.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпунктів 8.1.2, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 17413,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що позивач неправомірно не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб із процентів на пайові внески, виплачених членам кредитної спілки, а саме: у 2006 році - у сумі 55569,62 грн., у 2007 році - у сумі 61660,40 грн., у 2008 році - 6266,26 грн.

19 червня 2009 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002841702/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ХОКС «Слобожанська» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 52239,12 грн., у тому числі: 17413,04 грн. - за основним платежем, 34826,08 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в апеляційному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002841702/1 від 14 липня 2009 року, № 0002841702/2 від 21 серпня 2009 року на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що проценти, виплачені членам кредитної спілки на пайові внески, не є процентами у тому розумінні, в якому це значення вжито у пункті 7.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відтак такі проценти мають оподатковуватися за правилами, наведеними у підпункті 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 названого Закону, тобто за ставкою, установленою у пункті 7.1 статті 7 цього Закону. Також суд виходив з того, що з огляду на приписи підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» обов'язок позивача як податкового агента щодо нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб у вигляді процентів на їх пайові внески, виникне лише з 01 січня 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про кредитні спілки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

За змістом статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Частиною 1 статті 23 Закону України Закону України «Про кредитні спілки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті

Згідно з підпунктом підпункт «в» підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону: іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам.

Пунктом 7.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено ставку податку на рівні 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Отже, з правового змісту наведених законодавчих норм вбачається, що дохід, нарахований членам кредитної спілки у вигляді процентів на їх пайові внески, має оподатковуватись за ставкою 5 відсотків, а не за ставкою 13 відсотків у 2006 році та 15 відсотків у 2007 - 2008 роках.

Разом з цим, згідно з підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.

Тобто приписи Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких має здійснюватися нарахування та сплата податків кредитною спілкою як податковим агентом у випадку виплати процентів по вкладам (внескам) до кредитної спілки фізичним особам, які внесли такі вклади (внески), вступають в законну силу лише з 01 січня 2010 року. Відповідно, донарахування податковим органом позивачу податку з доходів фізичних осіб на суми, виплачені у перевіреному періоді, правомірно визнано судами попередніх інстанцій незаконним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна