Рішення № 35505994, 05.11.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16450/13-ц

Провадження № 2/161/4685/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

при секретарі - Фурман Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відділ державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції про визнання правочину удаваним, визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відділ державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції про визнання правочину удаваним, визнання права власності на автомобіль, звільнення майна з-під арешту.

Свій позов мотивує тим, що 01 вересня 2012 року він придбав у ОСОБА_2 автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі LP1013, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Купівлю-продаж вказаного автомобіля було оформлено шляхом видачі ОСОБА_1 довіреності від 01 вересня 2012 року з правом розпоряджатися від імені ОСОБА_2 автомобілем, а також передачею самого автомобіля, ключів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. За придбаний автомобіль 01 вересня 2012 року позивач сплатив відповідачу ОСОБА_2 45000,00 гривень, що підтверджується розпискою. Вказує, що з 01 вересня 2012 року автомобіль перебуває в його користуванні та розпорядженні, усі витрати по утриманню автомобіля несе сам позивач. Однак, в липні 2013 року ОСОБА_1 стало відомо, що відділом державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції на вказаний автомобіль накладено арешт. Зазначає, що право власності на даний автомобіль перейшло до нього з моменту укладання договору купівлі-продажу, вказаний автомобіль повністю перебував у його користуванні та розпорядженні, усі витрати по утриманню автомобіля ніс позивач.

Просить визнати видачу довіреності від 01 вересня 2012 року удаваним правочином, визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі LP1013, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також зняти арешт з вказаного автомобіля.

Позивач подав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позову не заперечує.

Представник відділу Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Статтею 328 цього кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Судом встановлено, що 01 вересня 2012 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі LP1013, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, за який повністю розрахувався згідно розписки про отримання коштів (а.с.10).

Даний правочин вони оформили довіреністю, яка посвідчена приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3 01 вересня 2012 року, згідно якої ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_4 та ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися з правами продажу, обміну, оренди, застави, страхування на умовах та за ціною, визначених на їх розсуд, із сплатою усіх встановлених законодавством платежів, належним йому автомобілем марки MERCEDES-BENZ, моделі LP1013, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.6).

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги вимоги ч.5 ст. 203 ЦК України, згідно якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, суд приходить до висновку, що видача ОСОБА_1 довіреності ОСОБА_2 на експлуатацію та розпорядження вказаним автомобілем, в силу ч.1 ст. 235 цього кодексу, є удаваним правочином, оскільки такий правочин вчинено відповідачем за згодою позивача для приховання правочину купівлі-продажу, який вони насправді вчинили.

За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст. 235 ЦК України, відносини між позивачем та відповідачем щодо вказаного автомобіля, мали б встановлюватись за правилам, які встановлені для договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655 ЦК України).

Судом встановлено, що правочин купівлі-продажу автомобіля від 01 вересня 2012 року, який уклали між собою позивач та відповідач, містить усі істотні умови, що визначені законом (ст. 638 ч.1 ЦК України) та є необхідними для правочинів даного виду.

Також судом встановлено, що відбулося повне виконання цього правочину, оскільки ОСОБА_2 на підставі довіреності, передав ОСОБА_1 у власність автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі LP1013, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, а останній повністю сплатив обумовлену вартість цього автомобіля.

Як вбачається зі змісту ч.2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Матеріалами справи, а також фактичними діями сторін, підтверджується, що вони домовились щодо усіх істотних умов договору, вчинили дії щодо передачі предмету договору, а тому суд вважає, що сторони фактично уклали договір купівлі-продажу спірного автомобіля і він є дійсним.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо ж договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Законодавство не встановлює вимоги про нотаріальне посвідчення чи державну реєстрацію договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного між двома фізичними особами.

Таким чином, сторонами дотримано вимоги законодавства щодо порядку вчинення договору купівлі-продажу автомобіля.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на все рухоме майно відповідача ОСОБА_2 накладено арешт згідно постанови про арешт майна боржника №34339323 від 05 вересня 2012 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Мігальчуком В.С..

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про дорожній рух», призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски підлягають державній реєстрації та обліку.

Державну реєстрацію й облік здійснюють органи Державтоінспекції МВС України у порядку, визначеному Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою КМУ від 07.09.98 р. №1388.

Проте, державна реєстрація транспортних засобів не є державною реєстрацією прав власності на транспортний засіб у законодавчому розумінні цього поняття і не впливає на момент переходу права власності на транспортний засіб з таких підстав.

Законодавство не містить жодної вказівки власне на «реєстрацію прав власності на транспортні засоби», а лише говорить про державну реєстрацію самих транспортних засобів. Цивільний кодекс України передбачає реєстрацію прав лише на нерухоме майно і з цим фактом пов'язує перехід права власності на нього. Крім того, ані Закон про дорожній рух, ані Правила не пов'язують правову природу реєстрації транспортних засобів з переходом права власності на них.

Метою реєстрації транспортних засобів органами Державної автомобільної інспекції МВС України є контроль за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та запобігання протиправним діям щодо них.

Таким чином, перехід права власності на автомобіль за договором купівлі-продажу відбувається у момент передачі автомобіля, якщо сторонами договору не передбачено інший порядок переходу права власності.

З врахуванням викладеного, проаналізувавши зібрані та досліджені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слід визнати видачу доручення від 01 вересня 2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3, згідно якої ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_4 та ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися автомобілем марки MERCEDES-BENZ, моделі LP1013, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 удаваним правочином, визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі LP1013, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та звільнити його з-під арешту накладеного відділом Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі Конституції України, ст.ст. 328, 334 ЦК України, Закону України «Про дорожній рух», Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати видачу доручення від 01 вересня 2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3, згідно якої ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_4 та ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися автомобілем марки MERCEDES-BENZ, моделі LP1013, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 удаваним правочином.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі LP1013, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Звільнити з-під арешту, накладеного відділом державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі LP1013, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Черняк В.В.