Рішення № 35505897, 20.11.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4650/13-ц

Провадження № 2/265/2310/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

при секретарі Скоробогатько Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», 3-і особи: Відділення виконавчої дирекції в місті Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Маріупольське міське управління Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області, ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення та повідомлення про професійне захворювання; за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», Відділення виконавчої дирекції в місті Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, 3-і особи: Державна установа «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», Маріупольське міське управління Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області, про встановлення факту професійного захворювання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок втрати здоров'я на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «МК «Азовсталь» звернулось до суду з позовом до відповідача про визнання недійсними рішення від 11 січня 2012 року та повідомлення про професійне захворювання № 30 від 18 січня 2012 року, виданих Державною установою «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» про встановлення ОСОБА_2 професійного захворювання. В обґрунтування позову представники позивача зазначали, що 26 січня 2012 року на адресу МК «Азовсталь» від відповідача надійшло повідомлення про професійне захворювання № 30 від 18 січня 2012 року за формою П-3 про встановлення ОСОБА_2 професійного захворювання: пневмоконіоз (t/q) 1/1, ЛН І (один) ст. за рестрективним типом - захворювання професійне, встановлене вперше. Підставою для складення даного повідомлення було рішення відповідача про встановлення діагнозу професійного захворювання ОСОБА_2, на підставі якого було складено останнє повідомлення за формою П-3 від 18 січня 2012 року. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. Відповідно до вимог норм «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, при одержанні повідомлення про професійне захворювання утворюється комісія з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання та складається акт форми П-4. Підставою для розслідування причин виникнення професійного захворювання та складання акту є повідомлення про професійне захворювання форми П-3. Позивач не згоден з діагнозом, вказаним у рішенні та повідомленні відповідача про професійне захворювання за № 30 від 18 січня 2012 року про встановлення ОСОБА_2 професійного захворювання, вважає його не обґрунтованим та встановленим без урахування конкретних даних медичного обстеження ОСОБА_2 лікарсько-консультаційною комісією поліклініки № 1 міської лікарні № 4 м. Маріуполя, пульмонологічного відділення міської лікарні № 9 м. Донецька, а також об'єктивних даних, вказаних в інформаційній довідці про умови праці ОСОБА_2 Представник позивача вказував, що в порушення вимог п. 68 вказаного Порядку рішення про встановлення діагнозу про професійне захворювання було прийняте відповідачем без повідомлення та участі в роботі комісії представників позивача, профспілкової організації, представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Маріуполі, Маріупольської міської санітарно-епідеміологічної станції. Позивач вважає, що дії відповідача щодо неправомірного прийняття рішення та направлення повідомлення про встановлення профзахворювання ОСОБА_2 порушили права МК «Азовсталь», як роботодавця, в частині необґрунтованого встановлення факту професійного захворювання, що свідчить про неналежний стан охорони праці позивача та настання негативних правових наслідків у вигляді прийняття до обліку в порядку ст. 22 Закону України «Про охорону праці» професійного захворювання, яке в дійсності не є таким. У зв'язку з чим позивач вважає, що рішення та повідомлення відповідача про встановлення ОСОБА_2 професійного захворюванню є протиправними та підлягають скасуванню. У зв'язку з тим, що функціональні порушення після зупинення їхнього впливу носять зворотній характер, то вони не можуть бути хронічними та їх неможливо класифікувати як професійне захворювання. Медичні установи також не виявляли у ОСОБА_2 ознак наявності професійного захворювання. При цьому представник позивача посилався на те, що в анамнезі ОСОБА_2 зазначено: перенесена пневмонія, 20-річний стажу курця, а також умови праці ОСОБА_2 (незначне перевищення ПДК з пилу, марганцю та заліза), а також відсутність раніше зареєстрованих професійних захворювань на дільниці, де працював ОСОБА_2 При цьому органами державної санітарно-епідеміологічної служби жодних документів, що стосуються даного професійного захворювання, не видавались. На підставі викладеного, позивач вважає, що відповідачем незаконно встановлено професійне захворювання ОСОБА_2, оскільки воно не відповідає медичним дослідженням, встановленим раніше висновкам та об'єктивним даним. З огляду на перелічене представник позивача просив суд визнати недійсними рішення від 11 січня 2012 року та повідомлення про встановлення професійного захворювання від 18 січня 2012 року, виданих клінікою професійних захворювань державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» про встановлення ОСОБА_2 професійного захворювання.

ОСОБА_2 27 серпня 2013 року, заперечуючи проти позову МК «Азовсталь», звернувся до суду із позовом до ПАТ «МК «Азовсталь» та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з вимогами про встановлення факту професійного захворювання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок втрати здоров'я на виробництві. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він працював електрозварювальником ручної зварки на Жданівському коксохімічному заводі, продовживши працювати на тій же посаді на МК «Азовсталь» у тих же умовах виробництва. В 2011 році в нього виявили професійне захворювання. Однак МК «Азовсталь» проігнорував факт виявленого професійного захворювання, звільнивши ОСОБА_2 з комбінату. З того часу позивач не працює, не отримує пенсію, не отримує жодного допомоги. Вказаними діями позивачу було завдано моральних страждань, позивач змушений був нести додаткові витрати на обстеження в місті Донецьку та місті Києві, тому МК «Азовсталь» повинен йому відшкодувати моральну шкоду в розмірі 25000 грн., витрати, пов'язані з поїздками ОСОБА_2 до міста Донецьк та міста Київ, витрати, пов'язані з оплатою рентгенівських знімків, оплатою послуг нотаріуса, відправкою поштової кореспонденції на загальну суму 2036,13 грн., які просив стягнути з обох відповідачів солідарно. В свою чергу вважав необхідним також стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань компенсацію внаслідок професійного захворювання одноразово з індексацією виплат та стягнення інфляційних сум, та проводити регресні виплати внаслідок втрати здоров'я на виробництві. Просив також визнати факт отримання ним професійного захворювання в період роботи у шкідливих умовах на МК «Азовсталь».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 2 вересня 2013 року було об'єднано в одне провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», 3-і особи: Відділення виконавчої дирекції в місті Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Маріупольське міське управління Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області, ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення та повідомлення про професійне захворювання зі справою за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», Відділення виконавчої дирекції в місті Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, 3-і особи: Державна установа «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», Маріупольське міське управління Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області, про встановлення факту професійного захворювання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок втрати здоров'я на виробництві (т. 1, а. с. 108).

Представники позивача, які діяли на підставі довіреності, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в судовому засіданні повністю підтримали заявлені позовні вимоги МК «Азовсталь», надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. При цьому додавали, що працівники Донецького обласного центру Судово-медичної експертизи, якими було надано висновок, яким спростовано рішення відповідача про встановлення ОСОБА_2 професійного захворювання, мали компетенцію на надання такого висновку, тому підстав сумніватися у спеціальних знаннях останніх не приходиться. Вказували, що показаннями свідків було підтверджено відсутність будь-яких скарг або клінічних показників, які б свідчили про розвиток у ОСОБА_2 професійного захворювання, оскільки для виникнення останнього потрібен значний проміжок часу. Натомість діагноз ОСОБА_2 носить зворотній характер. Додавали, що усі стандарти по належним умовам праці на підприємстві виконуються. Також посилались на те, що ОСОБА_2 не довів свій позов жодними доказами в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, бо визнання професійного захворювання у ОСОБА_2 було помилковим. Таким чином підстав для відшкодування йому шкоди немає. Натомість ОСОБА_2 страждав пневмонією, хронічним бронхітом, має стаж курця, що свідчить про наявність постпневмонічного синдрому - пневмосклерозу, а не про наявність професійного захворювання.

Представники відповідача, Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» (далі за текстом - Інститут медицини праці), будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до суду не з'явились, надавши суду заяву з проханням розглянути вказаний спір у відсутність представника відповідача.

За письмовими запереченнями, наданими представником відповідача, вбачається, що представники відповідача не погоджуються з пред'явленим позовом МК «Азовсталь», вважаючи його необґрунтованим. Вказував, що на підставі п. 68 Порядку встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, розслідування причин та облік випадків хронічних професійних захворювань, в спірних випадках остаточне рішення щодо встановлення діагнозу професійного захворювання приймається центральною лікарсько-експертною комісією державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України». При цьому за п. 70 вказаного Порядку спеціалізованими профпатологічними лікувально-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається повідомлення про професійне захворювання за формою П-3, яке надсилається керівникові підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, робочому органові виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, а також профпатологу, який направив хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу. На підставі переліченого Центральна лікарська експертна комісія (ЦЛЕК) своїм медичним висновком № 1/24 від 11 січня 2012 року встановила ОСОБА_2 діагноз: пневмоконіоз (t/q, 1/1), ЛН 1(один) ст. за рестрективним типом - захворювання професійне. При встановленні зв'язку захворювання з умовами праці ЦЛЕК не порушила Порядок та Процедуру встановлення зв'язку захворювання з умовами праці. Так процедура встановлення зв'язку захворювання з умовами праці передбачає прийняття рішення експертною комісією про зв'язок захворювання з умовами праці на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей про визначення стажу роботи в умовах дії виробничих факторів; про початок та динаміку розвитку захворювання; у медичному висновку головного спеціаліста з професійної патології Автономної Республіки Крим, області, м. Києва і Севастополя; про санітарно-гігієнічну характеристику умов праці, що складається фахівцями установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство та інші. Так ОСОБА_2 перебував на стаціонарному обстеженні в «Інституті медицини праці НАМН України» з 22 грудня 2011 року по 12 січня 2012 року, тому підставою для встановлення професійної етіології послужили: клініко-рентгенологічні дані, динаміка та перебіг захворювання, професійний маршрут (23 роки стажу в умовах підвищених рівнів пилу та компонентів зварювального аерозолю). Спростовував доводи представників позивача щодо обов'язкової участі фахівці відповідного закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичного закладу, спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, спеціалістів підприємства, відповідної профспілки, осіб з питань охорони праці, оскільки на засіданні лікарсько-експертної комісії можуть право брати участь вказані вище фахівці, але їх участь не є обов'язковою, та не заважає винесенню рішенню ЦЛЕК, яке встановила, що ОСОБА_2 працював в шкідливих умовах праці більш ніж 20 років з перевищенням допустимих параметрів, що не може носити зворотний характер. Не встановлення діагнозу пневмоконіозу експертною комісією Донецької клінічної обласної лікарні професійних захворювань не свідчить про відсутність професійного захворювання, бо рішення регіональних експертних комісій оскаржуються саме до Інституту медицини праці Національної Академії медичних наук України, рішення якого носить вирішальний характер. Таким чином вважає, що відсутні правові підстави для визнання неправомірним та скасування висновку про встановлення професійного діагнозу ОСОБА_2: пневмоконіозу. Додавав також, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування повідомлення за формою П-3 про професійне захворювання ОСОБА_2 не ґрунтується на законі, бо відповідач діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до діючих правових актів, бо наявність професійного захворювання у хворого зобов'язує клініку до складання повідомлення за формою П-3, яке є підставою для проведення розслідування та складання акту розслідування причин професійного захворювання і є підставою для розгляду Фондом питання про призначення чи відмови у призначенні страхових виплат хворому. На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

ОСОБА_2 у судовому засіданні вказував, що його звільнили з комбінату незаконно, бо запропонували перейти на іншу роботу після виявлення у нього захворювання, однак належної роботи йому не було запропоновано, тому його звільнили за станом здоров'я. Вважає рішення ЦЛЕК міста Києва законним, таким, що відповідає обставинам його стану здоров'я, бо кожен рік проходив лікування на комбінаті. При цьому не заперечував, що він не звертався до лікаря жодного разу за час його роботи на комбінаті з приводу наявності захворювання. Посилався, що в нього була задишка ще в червні - серпні 2010 року, однак після проходження обстеження йому вказали, що в нього немає ознак професійного захворювання. В подальшому він проходив обстеження у пульмонолога, після чого йому видали направлення до Донецького обласного центру професійних захворювань, де також нічого не виявили. Лише після звернень зі скаргами до Міністерства охорони здоров'я йому надали направлення до ЦЛЕК в м. Києві, де після проведення обстеження в нього вперше виявили професійне захворювання. Вказував також, що у теперішній час він не проходить лікування у спеціалізованого лікаря, лікується у терапевта. При цьому повністю підтримав позицію представників Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України».

Представники Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі за текстом - Фонд), які діють на підставі довіреності, Бобровська Н. Є. та Морозова Ю. А., в судовому засіданні підтримуючи позов МК «Азовсталь», заперечували проти задоволення вимог ОСОБА_2, вказуючи, що відсутні об'єктивні данні про можливість виникнення професійного захворювання у ОСОБА_2, тому підстав для задоволення його вимог немає. Додавали, що соціальні виплати проводити ОСОБА_2 можливо лише після засідання МСЕК, а не після встановлення професійного захворювання, та безстроково ці виплати не проводяться. Також посилались на те, що при вирішення питання про наявність професійного захворювання або про його відсутність у ОСОБА_2, на засіданні ЦЛЕК представниками Фонду соціального страхування не було підписано протокол про прийняте рішення про наявність у ОСОБА_2 професійного захворювання. Додавали, що ОСОБА_2 не було доведено правомірність рішення про встановлення йому професійного захворювання.

Представник Маріупольського міського управління Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області (далі за текстом - Держсанепідслужба), який дії на підставі довіреності, Шамрай М. І., в судовому засіданні підтримував позовні вимоги МК «Азовсталь», вказуючи, що професійне захворювання має виражений період розвитку, чого у ОСОБА_2, який не звертався до лікарів до 2011 року, не спостерігалось. При цьому умови праці на виробництві не могли привести до розвитку професійного захворювання у ОСОБА_2, бо могли лише привести до обратимих процесів розвитку хвороби, що не може свідчити про професійне захворювання.

Вислухавши учасників процесу, що з'явились, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов ПАТ «МК «Азовсталь» підлягає задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2 січня 1989 року по 9 вересня 2011 року працював електрозварником ручної зварки у вуглепідготовчому цеху, останнім часом на ПАТ «МК «Азовсталь», про що свідчать записи, зроблені у трудовій книжці ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 53).

У період з 22 грудня 2011 року по 12 січня 2012 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному обстеженні в Клініці професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» (т. 5, а. с. 15-17).

На засідання Центральної лікарсько-експертної комісії Клініки професійних захворювань Державної установи «Інституту медицини праці Національної Академії медичних наук України» було прийнято рішення про встановлення ОСОБА_2 остаточного клінічного діагнозу: пневмоконіоз (t/q) 1/1, ЛН І (один) ст. за рестрективним типом, - захворювання професійне, встановлене вперше, яке оформлено протоколом засідання ЦЛЕК від 11 січня 2012 року № 1/24 (т. 1, а. с. 14).

До ПАТ «МК «Азовсталь» 20 січня 2012 року було направлено повідомлення про професійне захворювання ОСОБА_2 за формою П-3, реєстр № 30 від 18 січня 2012 року, яке отримано позивачем 31 січня 2012 року (т. 1, а. с. 15).

На підставі висновку ЦЛЕК Інституту медицини праці від 11 січня 2012 року в подальшому був оформлений медичний висновок від 1 лютого 2012 року про виявлене вперше професійне захворювання у ОСОБА_2 (т. 5, а. с. 14).

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року, яка набрала чинності з 1 січня 2012 року, «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», був затверджений «Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» (далі за текстом - Порядок), яким визначається порядок встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, розслідування причин та облік випадків хронічних професійних захворювань (п. п. 62-85 Порядку).

Згідно до п. 63 Порядку до хронічного професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, пов'язаних з роботою. До хронічного професійного захворювання належить також захворювання, що виникло після багатократного та/або тривалого впливу шкідливих виробничих факторів. Хронічне професійне захворювання не завжди супроводжується втратою працездатності.

Згідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, затверджується Кабінетом Міністрів України.

На підставі п. 64 Порядку віднесення захворювання до професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 14 та переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року № 1662.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року № 1662 був затверджений «Перелік професійних захворювань», за яким до професійних захворювань, викликаних впливом промислових аерозолів, віднесено пневмоконіоз.

Відповідно до п. 67 Порядку спеціалізовані профпатологічні лікувально-профілактичні заклади проводять амбулаторне та/або стаціонарне обстеження хворих і встановлюють діагноз професійного захворювання. При цьому діагноз профзахворювання може бути змінений або відмінений спеціалізованим профпатологічним лікувально-профілактичним закладом, який його встановив раніше, на підставі результатів додатково поданих відомостей або проведених досліджень та повторної експертизи. Відповідальність за встановлення або відміну діагнозу професійного захворювання покладається на керівників таких закладів та голів лікарсько-експертних комісій. Рішення про підтвердження або відміну раніше встановленого діагнозу професійного захворювання оформляється висновком лікарсько-експертної комісії.

На підставі п. 68 Порядку в спірних випадках остаточне рішення щодо встановлення діагнозу професійного захворювання приймається центральною лікарсько-експертною комісією Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», у роботі якої мають право брати участь фахівці відповідного закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичного закладу, спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, спеціалісти (представники) підприємства, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві відсутня), представники вищого органу профспілки. Оскарження рішення зазначеної комісії у разі незгоди хворого або роботодавця здійснюється у судовому порядку.

Згідно до п. 69 Порядку за наявності ознак стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання лікувально-профілактичний заклад, що надає медичну допомогу працівникам підприємства, на якому працює хворий, або лікувально-профілактичний заклад за місцем його проживання направляє хворого на медико-соціальну експертну комісію для встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності.

Пунктами 70-73 вказаного Порядку передбачено надіслання повідомлення про професійне захворювання.

Так за п. 70 Порядку спеціалізованими профпатологічними лікувально-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається повідомлення про професійне захворювання за формою П-3, яке протягом 3 днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, робочому органові виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, а також профпатологу, який направив хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу. В разі коли хворий працював на кількох підприємствах, де були умови для розвитку професійного захворювання, або за кількома професіями, під час роботи за якими були умови для розвитку професійного захворювання, повідомлення за формою П-3 надсилається на останнє підприємство, де він працював за професією, під час роботи за якою були умови для розвитку професійного захворювання.

Вказаним Порядком також передбачено Порядок розслідування обставин і причин виникнення професійних захворювань (п. п. 74-85) та Процедура оформлення акта проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (п. п. 86-88).

З аналізу наведених вище положень Порядку вбачається, що у роботі Центральної лікарсько-експертної комісії державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» при прийнятті остаточного рішення щодо встановлення діагнозу професійного захворювання можуть брати участь представники закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичного закладу, спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, спеціалісти підприємства, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, представники вищого органу профспілки.

Однак суд звертає увагу на те, що представниками відповідача, Інституту медицини праці, не було надано суду відомостей про сповіщення про засідання ЦЛЕК Інституту медицини праці, що відбулось 11 січня 2012 року, саме представників зацікавлених осіб: державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичного закладу, спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, спеціалістів підприємства, первинної організації відповідної профспілки або уповноваженої найманими працівниками особу з питань охорони праці.

Тому з огляду на наведене суд приймає до уваги доводи представника МК «Азовсталь» на те, що на засіданні ЦЛЕК Інституту медицини праці не було заслухано думку представників перелічених зацікавлених осіб, особливо з огляду на те, що раніше ознак наявності такого захворювання, як пневмоконіоз не було виявлено у ОСОБА_2 лікарськими закладами нижчих рівнів.

При цьому допитана у судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_8, пояснювала, що працює в цеху, де працював ОСОБА_2, якого знає тривалий проміжок часу. З 2008 року працювала інженером по охороні праці, тому контролювала застосування в тому числі ОСОБА_2 засобів захисту на підприємстві від дій шкідливих речовин. Підтверджувала, що усі необхідні засоби індивідуального захисту він отримував в цеху при проведенні робіт. При цьому додавала, що усі вимоги по техніці безпеки праці виконувались ОСОБА_2 Працював ОСОБА_2 як у приміщенні, так й на вулиці. В приміщенні, де працював ОСОБА_2 були необхідні витяжки шкідливих речовин. Роботи приладів вентиляція та умов праці в цеху перевіряє лабораторія на підприємстві, яка не виявляла порушень в роботі цих приладів. Перевірку проводила також служба охорони праці. Внаслідок захворювання легень не зміг працювати на своїй посаді ОСОБА_2, тому йому було запропоновано перейти на більш легку працю на комбінаті, однак той від усіх пропозицій відмовився.

Допитаний в якості свідка, ОСОБА_9, вказував, що він працює завідуючим у поліклініці № 1 Маріупольської міської лікарні № 4. Пояснював, що в 2007 році спостерігався в поліклініці ОСОБА_2, який працював на комбінаті «Азовсталь». Кожного року проводиться огляд працівників комбінату. При цьому при проведенні щорічних оглядів жодних зауважень від ОСОБА_2 не надходило. В 2010 році було виявлено уплотнення коренів легень ОСОБА_2, внаслідок чого той був направлений на обстеження до міського пульмонолога, який однак не виявив ознак професійного захворювання у ОСОБА_2 Однак ОСОБА_2 не погодився із цим, тому пройшов курс обстеження у Донецькому центрі професійних захворювань, засідання якої також не виявила ознак професійного захворювання. Натомість ОСОБА_2 було встановлено діагноз: бронхіт. Однак внаслідок проведеного обстеження ОСОБА_2 в Києві було вперше встановлено професійне захворювання: пневмоконіоз. Свідок не погоджується із цим висновком, бо вважає, що для такого рішення не має достатніх клінічних даних, що було безпосередньо підтверджено висновком експертної комісії Донецького обласного СМЕ, які пов'язали зміни у легенях ОСОБА_2 із раніше перенесеною хворобою на пневмонію. Зауважував також, що виявлені порушення у легенях ОСОБА_2 мали локальних характер, тому є обратимими. Натомість при пневмоконіозі ураження легень утворюють мережу порушень коренів, чого у ОСОБА_2 не спостерігалось.

Вказані доводи свідка також підтверджується протоколом засідання ЛКК № 53 від 15 липня 2011 року, в якому ОСОБА_9 приймав участь (т. 1, а. с. 32).

За Інформаційною довідкою про умови праці ОСОБА_2, що була складена Маріупольською міською СЕС від 8 листопада 2011 року, вбачається, що в ній відображено професійний маршрут та відомості про трудову діяльність ОСОБА_2 Вказані в довідці основні виробничі фактори (зварювальний аерозоль, мікроклімат), а також супровідні (шум, інфрачервоне опромінення, важкість та напруженість праці) відносяться до 3 класу 1 ступеня шкідливих та небезпечних умов праці. В інформаційній картці зазначено, що середня кількість концентрації пилу вуглецю та зварювального аерозолю перевищують допустимі норми (ПДК) у 1,1-1,5 рази, тобто не є значним. При цьому, з метою профілактики професійної патології ОСОБА_2 був забезпечений засобами індивідуального захисту - респіраторами - по 20 штук щоденно з коефіцієнтом захисту до 50 ПДК (т. 1, а. с. 18-19).

При цьому згідно висновку, що містяться в Інформаційній довідці, умови праці електрозварника ручної зварки по дії запиленості повітря робочої зони пилом вуглецю, зварювального аерозолю, загазованості марганцем та оксидом заліза, шуму та зниженої температури повітря відносяться до 3 класу 1 ступеня, інфрачервоного випромінювання - до 3 класу 2 ступеня за Гігієнічною класифікацією праці, затвердженої наказом МОЗ України № 528 від 27 грудня 2001 року; за показниками тяжкості праці вимушеній робочій позі умови праці відносяться до 3 класу 1 ступеню, а по напруженості праці - до 3 класу 2 ступеню.

Під час проходження періодичного медичного огляду в 2008 році будь-яких скарг від ОСОБА_2 не надходило (т. 1, а. с. 33).

Внаслідок проведеного медичного обстеження 27 жовтня 2010 року пульмонологом у ОСОБА_2 було встановлено діагноз: пневмосклероз та рекомендовано консультація в профпатолога (т. 1, а. с. 34).

Відповідно до консультації профпатолога міста Маріуполя від 4 лютого 2011 року ОСОБА_2 було зроблено висновок, на підставі поставленого діагнозу: постпневмонічний пневмосклероз, а також з урахуванням стажу курця, про відсутність підстав для направлення ОСОБА_2 до клініки профзахворювань в місті Донецьку (т. 1, а. с. 35).

За протоколом засідання Донецької ДОКТМО підозр на професійний характер захворювання у ОСОБА_2 не було виявлено. Натомість виявлено хронічний бронхіт в стадії загострення, пневмосклероз в прикореневих відділах ЛН (0) (т. 1, а. с. 30-31).

Вказані висновки Обласної клінічної лікарні профзахворювань від 30 листопада 2011 року № 2485 були викладені у медичному висновку ЛЕК (т. 3, а. с. 122).

Також у зазначеному протоколі засідання Донецької ДОКТМО мається посилання на те, що при проведенні обстеження з 15 листопада 2010 року по 24 листопада 2010 року ОСОБА_2 у пульмонологічному відділенні міської лікарні № 9 останньому було встановлено діагноз: постпневмонічний пневмосклероз ЛН 1 ст. (т. 3, а. с. 137).

При вирішенні вказаного спору суд бере до уваги також висновки Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи № 770 від 5 березня 2013 року, надані на підставі ухвали суду для перевірки доводів МК «Азовсталь» щодо необґрунтованості встановлення ОСОБА_2 представниками відповідача професійного захворювання: пневмоконіоз 1/1, ЛН І (один) ст. за рестрективним типом (т. 3, а. с. 167-168).

Згідно до вказаного експертного висновку комісії експертів за наслідками вивчення медичних документів ОСОБА_2, його огляду, зроблені висновки, що вказані в представленій інформаційній довідці Маріупольської міської санітарно - епідеміологічної станції, умови праці громадянина ОСОБА_2 по основним виробничим чинникам, по зварювальному аерозолю відносяться до 3 класу 1 ступеню. Проте, концентрація шкідливих речовин мінімально перевищує допустиму норму, що може викликати тільки зворотні зміни з боку легень. Водночас, враховуючи динаміку клінічних даних, які описані в представлених медичних документах ОСОБА_2 (амбулаторна картка, історії хвороби МЛ № 9 м. Маріуполя, ДОКТМО, ОКПЗ), даних додаткових методів обстеження (СКТ, рентгенографія, ФЗД в динаміці), огляду в комісії з урахуванням проведених контрольних досліджень ФЗД і рентгенографії органів грудної клітки, судово-медична експертна комісія дійшла висновку, що у ОСОБА_2 немає даних за пневмоконіоз, оскільки виявлений у нього пневмосклероз є наслідком перенесеної пневмонії, а наявний хронічний бронхіт не можна віднести до категорії професійних захворювань за наступних причин:

- невираженість клініко-функціональних проявів з боку органів дихання в період ремісії та при огляді в комісії (функції дихання в нормі);

- перенесені пневмонії в анамнезі, після яких виявлені склеротичні зміни в легенях при рентгенодослідженні, а також відсутність даних в амбулаторній карті за фактом звернень з приводу бронхіту до перенесеної пневмонії;

- результати СКТ органів грудної порожнини в динаміці говорять про постпневмонічний характер склеротичних змін в легенях (прикореневий пневмосклероз не є характерним для пневмоконіозу).

На підставі переліченого експерта комісія не знайшла підстав для віднесення патології у ОСОБА_2 бронхо-легеневої системи до категорії професійних захворювань (т. 3, а. с. 171-176).

Суд при цьому відхиляє доводи представників Інституту медицини праці щодо того, що члени експертної комісії Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи не мали відповідних професійних знань та спеціальних навичок для проведення дослідження та надання висновку від 5 березня 2013 року, оскільки підстав не довіряти висновкам експертної комісії в суду немає, бо до членів комісії входили: за посадою завідуючий відділом комісійних судмедекспертиз, експерт вищої категорії - Рудомьоткін А. С.; директор Донецького науково-дослідницького інституту медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості, професор - Валуцина В. М., а також експерт - Мінченко Є. Б.

При цьому жодних доказів, які б спростовували належну кваліфікацію перелічених експертів для проведення у комісії названого дослідження, суду представниками відповідача не було надано.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, які подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином протягом вирішення наявного спору представники Інституту медицини праці не надали суду доказів, які б спростовували висновки експертного дослідження від 5 березня 2013 року Донецького обласного СМЕ, клопотань про призначення відповідних експертних досліджень для перевірки доводів сторін суду також не заявлялось учасниками цивільного процесу.

На підставі переліченого суд приходить до висновку, що експертним дослідженням Донецького обласного СМЕ спростовуються доводи представників відповідача щодо обґрунтувань наявності у ОСОБА_2 професійного захворювання, що приведені ЦЛЕК у протоколі засідання комісії 11 січня 2012 року.

Враховуючи встановлені у справі обставини суд приходить до висновку, що відповідачем, Інститутом медицини праці, без достатнього обґрунтування прийнято рішення про встановлення професійного захворювання ОСОБА_2, яке оформлено протоколом № 1/24 від 11 січня 2012 року, на підставі якого було направлено повідомлення № 30 від 18 січня 2012 року за формою П-3 про встановлення ОСОБА_2 професійного захворювання, оскільки раніше жодною медичною установою не було виявлено ознак у ОСОБА_2 професійного захворювання.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «МК «Азовсталь» про визнання недійсними рішення про встановлення професійного захворювання ОСОБА_2, оформлене протоколом № 1/24 від 11 січня 2012 року, а також повідомлення № 30 від 18 січня 2012 року, видане представниками відповідача про встановлення ОСОБА_2 професійного захворювання, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 суд прийшов до наступного.

Згідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» медико-соціальною експертизою є визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи. За ч. 8 вказаного Закону рішення МСЕК є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.

Таким чином, право на отримання ОСОБА_2 страхових виплат настає із дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідно до виписки з акту огляду Донецького обласного МСЕК відносно ОСОБА_2 було встановлено 1 липня 2013 року 10 відсотків втрати працездатності останнього без визначення ОСОБА_2 групи інвалідності (т. 1, а. с. 83).

Внаслідок того, що розглядом справи за позовом МК «Азовсталь» не було підтверджено факт професійного захворювання у ОСОБА_2, яке до того ж було встановлено Інститутом медицини праці ОСОБА_2 протягом тривалого часу після звільнення ОСОБА_2 з роботи у шкідливих умовах праці на комбінаті «Азовсталь», суд вважає, що вимоги позивача щодо встановлення факту набуття ним професійного захворювання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок втрати здоров'я на виробництві, не ґрунтуються на законі, та є такими, що не знайшли свого підтвердження при вирішенні спору в суді.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, заявлених до МК «Азовсталь» та Фонду соціального страхування, про відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 грн., витрат, пов'язаних з поїздками до м. Донецька, м. Києва, витрат, пов'язаних з проведенням рентгенівських знімків, оплатою послуг нотаріуса, відправкою поштової кореспонденції на загальну суму в розмірі 2036,13 грн., а також про стягнення з Фонду соціального страхування компенсації внаслідок професійного захворювання та регресних виплат з проведенням індексації цих виплат та стягнення інфляційних сум - необхідно відмовити.

Згідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, до яких згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України відноситься судовий збір.

Таким чином суд вважає за необхідне в рахунок відшкодування судових витрат стягнути з відповідача на користь МК «Азовсталь» документально підтверджені витрати по сплаті судового збору на загальну суму 229,40 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», 3-і особи: Відділення виконавчої дирекції в місті Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Маріупольське міське управління Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області, ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення та повідомлення про професійне захворювання - задовольнити.

Визнати рішення про встановлення діагнозу професійного захворювання ОСОБА_2, оформлене протоколом № 1/24 від 11 січня 2012 року засідання Центральної лікарсько-експертної комісії Клініки професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», - недійсним.

Визнати повідомлення № 30 від 18 січня 2012 року про професійне захворювання ОСОБА_2 - недійсним.

В задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», Відділення виконавчої дирекції в місті Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, 3-і особи: Державна установа «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», Маріупольське міське управління Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області, про встановлення факту професійного захворювання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок втрати здоров'я на виробництві - відмовити.

Стягнути з Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», розташованої в місті Києві по вулиці Саксаганського 75, на користь Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», ЄДРПОУ: 00191158, розташованого в місті Маріуполі по вулиці Лепорського 1, судові витрати в розмірі 229,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя