Постанова № 35505745, 26.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 905/4419/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р.та ухвалугосподарського суду Донецької області від 05.09.2013р. про повернення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105"у справі№ 905/4419/13 господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом Фаворит груп"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105"простягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних нарахувань,

За участю представників:

- позивача: Ніколаєв О.О., дов. б/н від 10.06.2013р.;

- відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом Фаворит груп" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" про стягнення заборгованості за договором поставки від 11.08.2011р. №1108-У на суму 1131094,2грн., 3% річних на суму 52340,22грн., інфляційних нарахувань на суму 2262,19грн. Даний позов прийнятий до провадження, про що судом першої інстанції прийнято ухвалу від 20.06.2013р про порушення провадження у справі №905/4419/13.

Поряд з цим, 05.09.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" подано до господарського суду Донецької області зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом Фаворит груп" про визнання недійсним договору поставки від 11.08.2011р. №1108-У.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у справі №905/4419/13 (суддя Бокова Ю.В.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Бойченка К.І., суддів Черноти Л.Ф., Шевкової Т.А.), зустрічну позовну заяву повернуто скаржнику на підставі п.п.3, 4, 6 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у справі №905/4419/13.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Ухвала господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у справі №905/4419/13, залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р., мотивована тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" до зустрічної позовної заяви не додано доказів сплати судового збору, доказів надіслання копії позовної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дом Фаворит груп", та без надання документів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що відносини щодо сплати судового збору регулюються спеціальним законом - Законом України "Про судовий збір", стаття 4 якого не встановлює розміру ставки судового збору за подання до господарського суду саме зустрічної позовної заяви, у зв'язку з чим, на думку заявника, підстави для сплати судового збору за подання вказаної заяви до суду відсутні.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на таке.

За змістом ч.5 ст.22 та ч.1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

Частиною 2 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Отже, подання зустрічного позову здійснюється з урахуванням вимог ст.ст.54 - 58 розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального Кодексу України позовна заява повинна містити в тому числі зазначення доказів, що підтверджують позов.

Згідно з п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Недодержання цих вимог тягне за собою наслідки, передбачені ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, звертаючись до суду із зустрічним позовом, скаржник не надав належних доказів у розумінні ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказів сплати судового збору та доказів надсилання позивачу у даній справі копії зустрічної позовної заяви листом з описом вкладення.

Відповідно до п.п.3, 4, 6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини; не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відтак, у зв'язку з ненаданням скаржником при зверненні до суду із зустрічним позовом доказів надсилання його копії іншій стороні у справі та доказів сплати судового збору, та доказів, які підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення вказаного позову без розгляду на підставі п.п.3, 4, 6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про те, діюче законодавства прямо не передбачає необхідність сплати судового збору за подачу зустрічних позовних заяв, судом касаційної інстанції відхиляються, як такі, що не відповідають вимогам діючого законодавства з наступних підстав.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. (ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.5 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції з зустрічної позовної заяви, вона містить вимоги немайнового характеру.

Згідно з пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно ст.5 Закону України "Про судовий збір" скаржник не підпадає під перелік осіб, що звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п.1 ч.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки судами попередніх інстанцій не було допущено порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених актів, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарських судів, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р., якою залишено без змін ухвалу господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у справі №905/4419/13.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. у справі №905/4419/13 -без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко