ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2013 року Справа № 910/2264/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКота О.В.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Дзюба І.М. - за дов. від 08.04.2013р. № 13/753від відповідача:Денисова Н.О. - за дов. від 19.12.2012р. № ГО-12/265від третьої особи-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особи-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р.у справі№ 910/2264/13 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"доПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"треті особи без самостійних вимог на предмет спору1. фізична особа-підприємець ОСОБА_6 2. ОСОБА_7провідшкодування шкоди в порядку регресу.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування 18 884,71 грн. шкоди в порядку регресу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2013р. (суддя Самсін Р.І.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 9 916,62 грн. страхової виплати в порядку регресу.
Рішення місцевого суду обґрунтовано приписами статті 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статей 22, 29,
37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з огляду на те, що до позивача після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, у розмірі 9 916,62 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. (головуючий суддя Кондес Л.О., судді Ропій Л.М., Сітайло Л.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2013р. скасовано, у позові відмовлено повністю.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з відсутності підстав для виплати страхового відшкодування з огляду на примітку, яка міститься у пункті 8 полісу № ВС/2403031 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з якою дія цього полісу поширюється на водіїв, водійський стаж яких більше десяти років. У свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, водійський стаж водія ОСОБА_7, який керував застрахованим автомобілем під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, є меншим за десять років. Окрім цього при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено перебування водія ОСОБА_7 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_6, яка є власником застрахованого за полісом № ВС/2403031 автомобіля.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статті 1187 Цивільного кодексу України, статей 3, 21, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 105 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що відповідність водійського стажу ОСОБА_7 умовам полісу № ВС/2403031 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а перебування цього водія у трудових відносинах з власником застрахованого за цим полісом автомобіля не визначено обов'язковою умовою виплати страхового відшкодування за цим полісом.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.07.2009р. між ЗАТ "СК "Провідна" (страховик), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_8 (страхувальник) укладено договір № 06/0621504/2003/09 добровільного комплексного страхування (добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності наземних транспортних засобів), у відповідності до умов якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобіля марки "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
26.06.2010р. на автодорозі "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ" сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_8, та автомобіля марки "Mercedes", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 01.09.2010р. у справі № 3-1099/2010 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення вказаною особою Правил дорожнього руху.
На підставі заяви ОСОБА_8 від 09.06.2010р. про виплату страхового відшкодування, звіту ПП "Автоексперт" № 210 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Toyota" (д.р.н. НОМЕР_1), страхового акта від 16.09.2010р. № 12001/06/1330/494/97 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 19 394,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.09.2010р. № 0049964.
Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля "Mercedes" (д.р.н. НОМЕР_2) ПП ОСОБА_6 застраховано у відповідача на підставі полісу № ВЕ/5156210.
Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою від 25.07.2012р. № 03-17/10464 на суму 19 394,71 грн. У листі від 27.09.2012р. № 9774 відповідач повідомив позивача про те, що остаточне рішення стосовно виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання відповіді за запитом про надання документів, які підтверджують трудові відносини водія ОСОБА_7 з ФОП ОСОБА_6
В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Окрім цього відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Пунктом 37.4. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент настання страхового випадку) передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
У відповідності до пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на час подання позову та прийняття рішення у даній справі) виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
За приписами статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Отже, умовою для здійснення виплати страхового відшкодування, у випадку заподіяння третім особам майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є наявність укладеного між власником транспортного засобу та страховиком відповідного договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності цього власника.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, укладений між відповідачем та власником автомобіля "Mercedes" (д.р.н. НОМЕР_2) ПП ОСОБА_6 поліс № ВЕ/5156210 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності належить до договору третього типу.
Відповідно до пункту 15.3. статті 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).
Відповідно до примітки полісу № ВЕ/5156210 дія цього полісу поширюється на водіїв забезпеченого транспортного засобу, водійський стаж яких більше десяти років.
Апеляційний суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів з'ясував, що водійський стаж водія автомобіля "Mercedes" (д.р.н. НОМЕР_2) ОСОБА_7 на час скоєння ДТП становив менше десяти років, що позивачем не спростовано належним чином.
Вказане свідчить про те, що поліс № ВЕ/5156210 не поширює свою дію на спірні правовідносини, а тому у відповідача відсутній обов'язок виплатити страхове відшкодування за цим полісом позивачеві.
Враховуючи викладене і зважаючи на встановлені апеляційним судом обставини, касаційна інстанція погоджується з обґрунтованим висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому слід зазначити, що невстановлення судом апеляційної інстанції факту перебування водія ОСОБА_7 у трудових відносинах з ПП ОСОБА_6, яка є власником автомобіля "Mercedes" (д.р.н. НОМЕР_2), не звільняє останню від цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу, з огляду на приписи частини 2 статті 1187 та частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, а також у зв'язку з тим, що із встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається, що ОСОБА_7 неправомірно заволодів цим автомобілем.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. у справі № 910/2264/13 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді: О.А. Кролевець
О.В. Попікова
Судове рішення № 35505703, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 25.11.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/2264/13. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: