Ухвала суду № 35505678, 25.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 листопада 2013 року Справа № 920/100/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргуарбітражного керуючого Пересадька Романа Івановича, м. Сумина постановувід 15.04.2013 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 920/100/13 господарського суду Сумської областіза заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумахдо боржникафізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Сумипровизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Пересадько Р.І.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2013 року, що прийнята у справі № 920/100/13 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - Боржник, Підприємець) за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - Кредитор, Фонд) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство), за результатами розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого Пересадька Романа Івановича на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року скаргу було задоволено частково: вказану постанову апеляційного суду скасовано, а п. 6 ухвали господарського суду Сумської області від 07.03.2013 року у цій справі змінено із викладенням в редакції, відповідно до якої затверджені у справі витрати на оплату послуг ліквідатора та ліквідаційні витрати були покладені і на ініціюючого кредитора, і на Боржника в рівних частинах; місцевому ж господарському суду доручено видати відповідні накази.

Таке рішення касаційним судом було прийнято, у зв'язку із тим, що на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, касаційний суд дійшов висновку щодо неналежної поведінки (неналежного користування як Фондом, так і Боржником під час провадження у даній справі своїми правами), що призвело до винесення постанови про визнання Підприємця банкрутом, призначення ліквідатора, понесення ним витрат у справі та нарахування йому передбаченої законодавством оплати послуг (ч. 14 ст. 31 Закону про банкрутство).

В касаційній же скарзі, заявник просив скасувати зазначену постанову апеляційного суду, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Отже, касаційні вимоги були задоволені лише в частині цих вимог.

08.11.2013 року до Вищого господарського суду України звернувся заявник касаційної скарги - арбітражний керуючий Пересадько Р.І. із заявою про винесення, в порядку норм ст. 88 ГПК України, додаткової постанови у вказаній справі, якою вирішити у справі питання про розподіл судових витрат із покладенням в рівних долях і на ініціюючого кредитора, і на Боржника витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарг - по 286 грн. 75 коп.

Отже, заявник просить здійснити розподіл судових витрат за подання касаційної скарги у повному в розмірі, що був сплачений при зверненні із касаційною скаргою, - 573 грн. 50 коп.

Відповідно до положень п. 2 ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Виходячи з приписів ст. 49 ГПК України господарський суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті.

Поряд з цим, як вже було зазначено вище, під час здійснення касаційного провадження у справі про банкрутство (провадження, у якому нормами п. 2 ч. 2 ст. 4 Законом України "Про судовий збір" передбачені спеціальні (фіксовані) ставки судового збору, тобто розмір яких визначений та обраховується незалежно від предмету спору - оспорюваних сум в касаційному порядку), касаційна скарга була задоволена частково. У зв'язку із викладеним, визначити у грошовому еквіваленті задоволену частину скарги неможливо.

За таких обставин та виходячи із вказаного порядку вирішення питання про розподіл судових витрат у господарській справі, заява арбітражного керуючого Пересадька Романа Івановича про винесення додаткової постанови та покладення на ініціюючого кредитора та Боржника в рівних частинах витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ст.ст. 49, 86, 88, 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити арбітражному керуючому Пересадьку Роману Івановичу в задоволенні заяви про винесення додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі № 920/100/13.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич