Рішення № 35505479, 22.11.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 р. Справа № 909/1235/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Тузін Г. П., за участю представника позивача Гладкої А. О., представника відповідача Шкурашівського І. Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс-Плаза" про стягнення з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 2 101 571 грн 69 коп. заборгованості за договором поставки.

ТОВ "Акрополіс-Плаза" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 2 101 571 грн 69 коп. заборгованості за договором поставки, з яких 1 970 037 грн 92 коп. - основний борг, 107 893 грн 31 коп. - пеня, 23 640 грн 46 коп. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань, згідно з умовами укладеного між сторонами договору поставки, відповідач в повному обсязі не оплатив прийнятий від позивача за відповідними видатковими накладними та актами прийому-передачі товар на загальну суму 1 970 037 грн 92 коп. У зв'язку із несплатою цієї заборгованості, позивач також нарахував відповідачу 107 893 грн 31 коп. пені та 23 640 грн 46 коп. 3% річних.

01 листопада 2013 р., суд порушив провадження у справі № 909/1235/13 та призначив її до розгляду в засіданні на 12 листопада 2013 р.

12 листопада 2013 р., розгляд справи суд відкладав на 22 листопада 2013 р.

Представник відповідача відзиву на позов не підготував, однак, в засіданні зазначив, що відповідач позов проти позову заперечує, оскільки вважає, що позов заявлений безпідставно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

25 лютого 2013 р., між ТОВ "Акрополіс-Плаза" (постачальник) та Івано-Франківським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (покупець) був укладений договір поставки № 15/1 (а. с. 13).

Згідно з п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця товари, вказані в Специфікаціях, що є невід'ємними додатками до цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до розділу 2 Договору, поставка товару здійснюється на умовах та в строк, визначений в Специфікації; право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання видаткової накладної, яка надається покупцю на підставі наданої ним довіреності; передача товару засвідчується відповідним актом, що підписується представниками сторін; одночасно з видатковою накладною постачальник зобов'язується передати покупцю документи, що стосуються товару, а саме: податкову накладну, рахунок-фактуру; датою поставки товару є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 4.3 Договору, покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Строки та порядок розрахунків за кожну партію товару визначаються в Специфікації.

Як встановлено у Специфікаціях, покупець здійснює оплату за товар протягом 90 днів з моменту його поставки.

Відповідно до п. 9.1 Договору, цей договір набуває чинності (є укладеним) з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2013 р. У випадку, якщо після закінчення терміну дії Договору не будуть проведені остаточні взаєморозрахунки між сторонами, дія Договору продовжується до моменту повного виконання зобов'язань.

Згідно з п. 6.1 Договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством.

Так, 28 лютого та 11 березня 2013 р., на виконання своїх договірних зобов'язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12 596 750 грн, що підтверджується даними видаткових та податкових накладних, актів прийому-передачі товару (а. с. 20-22, 27-29).

Однак, в порушення узятих на себе договірних зобов'язань, відповідач оплатив поставлений йому позивачем товар лише частково, зокрема, на суму 10 596 750 грн, що підтверджується даними наявних у справі банківських виписок, а також довідкою ПАТ "ЗЛАТОБАНК" про надходження грошових коштів (а. с. 32-41, 85).

04 червня 2013 р., позивач направив відповідачу акт звірки взаємних розрахунків, який відповідач підписав та повернув факсимільним зв'язком (а. с. 48).

10 червня та 29 серпня 2013 р., ТОВ "Акрополіс-Плаза" направляло відповідачу претензію та досудову вимогу про сплату заборгованості (а. с. 51, 55).

08 липня 2013 р., позивач отримав від відповідача відповідь на претензію (а. с. 53), із змісту якої вбачається, що відповідач не заперечує ні факту наявності між сторонами договору поставки № 15/1, ні факту отримання за цим договором товару. Проте, відповідач вказує на відсутність у нього Специфікацій № 1 та № 2.

10 липня 2013 р., ТОВ "Акрополіс-Плаза" надіслало Івано-Франківському обласному державному об'єднанню спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Специфікації № 1 та № 2, а також ще один примірник акту звірки взаємних розрахунків (а. с. 54-56).

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями, викладеними у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як визначено у ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов'язання позивач поставив відповідачу товар, який останній оплатив лише частково.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що в результаті неповної оплати отриманого від позивача товару відповідач порушив укладений між сторонами договір поставки, що спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем на суму 1 970 037 грн 92 коп., отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, на підставі положень ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3 % річних на суму 23 640 грн 46 коп. за 146 днів прострочки з 30 травня по 22 жовтня 2013 р. Зазначена вимога позивача підлягає частковому задоволенню, зокрема, на суму 21 697 грн 40 коп. з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у своєму позові ТОВ "Акрополіс-Плаза" зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 1 970 037 грн 92 коп. є залишковою заборгованістю за Специфікацією № 2, що підтверджується доданими до позовної заяви документами.

Перевіривши матеріали справи, суд встановив, що останній день проведення відповідачем оплати товару за Специфікацією № 2 припадав 09 червня 2013 р. (вихідний день).

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, останнім днем оплати товару за Специфікацією № 2 слід вважати 10 червня 2013 р. Отже, право нарахування відповідачу 3 % річних виникло у позивача 11 червня 2013 р. й кількість днів прострочки становить 134 дні, а сума яка підлягає стягненню відповідно - 21 697 грн 40 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 107 893 грн 31 коп. пені, нарахованої згідно з ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Із змісту укладеного між сторонами договору вбачається відсутність положень про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань у вигляді сплати пені.

Як видно з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2003 р. було порушено провадження у справі про банкрутство щодо відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Так, згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 784-ХІV від 30 червня 1999 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до абзаців 3 і 4 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18 грудня 2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство", згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За змістом статті 12 Закону, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Крім того, за вимогами положень ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" № 01-06/249 від 15 березня 2011 р., застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір.

Тому, для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 231 ГК України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Враховуючи наведене в сукупності, вимога позивача про стягнення з відповідача 107 893 грн 31 коп. пені задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 42/563 від 06 грудня 2010 р., № 06/113-38 від 20 грудня 2010 р. та постанові Вищого господарського суду України по справі № 910/2318/13 від 13 листопада 2013 р.

Судовий збір, згідно з вимогами ст. 49 ГПК України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково;

з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (76003, м. Івано-Франківськ, вул. Княгинин, буд 44; ідентифікаційний код 00375409) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс-Плаза" (73000, м. Херсон, Комсомольський район, вул. Домобудівна, буд 11; ідентифікаційний код 33929610) стягнути 1 970 037 (один мільйон дев'ятсот сімдесят тисяч тридцять сім) грн 92 коп. основного боргу, 21 697 (двадцять одну тисячу шістсот дев'яносто сім) грн 40 коп. 3 % річних;

з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (76003, м. Івано-Франківськ, вул. Княгинин, буд 44; ідентифікаційний код 00375409) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс-Плаза" (73000, м. Херсон, Комсомольський район, вул. Домобудівна, буд 11; ідентифікаційний код 33929610) стягнути 39 834 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн 70 коп. сплаченого судового збору;

в решті позову - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ткаченко І. В.

Повне рішення складено 26.11.13

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ 26.11.13

82