Постанова № 35505212, 26.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.11.2013 р. справа №905/6640/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: не прибуввід відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької областівід07.11.2013р. по справі№905/6640/13 (суддя Осадча А.М.)за позовомВідкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК-7», м.Пустомити Львівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецькпростягнення 61349,24грн.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Львівська ПМК-7», м. Пустомити Львівської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк про стягнення 61349,24грн., у тому числі, основного боргу в сумі 58 224,27грн., 3% річних в сумі 3 124,97грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.11.2013р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" на користь відкритого акціонерного товариства "Львівська ПМК-7" основний борг в сумі 58 224,27грн., 3% річних в сумі 3115,40грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1718,78грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та відмовити повністю у задоволені позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що господарським судом не прийнято до уваги, що позивачем не було пред'явлено відповідачу вимогу про сплату 61349,24грн. (основного боргу в сумі 58 224,27грн., 3% річних в сумі 3115,40грн.), відповідно до приписів статей 530 та 625 Цивільного кодексу України, тому вважає, що у відповідача не виникло обов'язку по сплаті визначеної позивачем суми. Зазначає, що господарським судом не була дана належна оцінка положенням статті 625 Господарського кодексу України.

Сторони у судове засідання не прибули, причини невиконання вимог ухвали суду не повідомили.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 18.11.2013р. сторін повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" (Замовник) та відкритим акціонерним товариством "Львівська ПМК-7" (Виконавець) укладений договір №2010/08-08, за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати послуги за допомогою транспортних засобів та спеціальної техніки згідно Додатку №1 до договору, за адресою: м. Львів, Будівельний майданчик стадіону до Євро 2012 (пункт 1.1. договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що вартість однієї години роботи вказана в калькуляції, яка є невід'ємним додатком до даного договору.

В матеріалах справи наявна копія Додатку №1 до договору, що містить перелік техніки, її характеристику та вартість послуг за виконання робіт погодинно, що відповідає також вартості, зазначеній в калькуляції, яка теж погоджена сторонами у справі.

Пунктами 4.2.1, 4.2.2 договору Замовник взяв на себе зобов'язання в кінці кожного дня підписувати змінний рапорт, в якому вказується кількість фактично відпрацьованих годин за добу. В кінці кожного місяця підписувати акт виконаних робіт за даний період згідно даних, які вказані у змінних рапортах.

У 3 розділі договору сторони домовились щодо порядку приймання-передачі наданих послуг та передбачили, що технічний прийом робіт здійснюється шляхом складання акту виконаних робіт відповідно до пунктів 1.1, 2.3, 2.4 договору та Додатку№1 до даного договору.

При цьому, п.2.3, п.2.4 договору передбачено, що кожен робочий день між Замовником та Виконавцем підписується змінний рапорт, в якому вказується фактична кількість відпрацьованих годин за добу. Акт виконаних робіт підписується в кінці кожного календарного місяця.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками підприємств без складання протоколу розбіжностей.

Термін дії договору встановлено сторонами у розділі 6, зокрема, договір діє з моменту підписання до повного виконання взаємних зобов'язань сторін.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором про надання послуг, відносини за яким регулюються умовами спірного договору та главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

На виконання умов договору товариством з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" та відкритим акціонерним товариством "Львівська ПМК-7" підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000499 від 21.10.2011р. на суму 317712,16грн., №ОУ-0000556 від 22.11.2011р. на суму 239218,56грн., №ОУ - 0000498 від 21.10.2011р. на суму 73555,38грн., №ОУ-0000555 від 22.11.2011р. на суму 58275,76грн. Загалом вартість наданих послуг за переліченими актами становить 688761,86грн. Перелік техніки, якою надавались послуги повністю відповідає Додатку №1 до договору. Вищезазначені акти містять посилання на договір №2010/08-08 від 02.08.2010р., що також свідчить про надання послуг за цим договором. Акти підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств без заперечень стосовно обсягу наданих послуг.

Отже, позивачем були виконані прийняті на себе зобов'язання щодо надання послуг за допомогою транспортних засобів та спеціальної техніки за договором №2010/08-08 від 02.08.2010р.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.5. договору оплата за послуги здійснюється платіжним дорученням Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця в безготівковій формі. Повну вартість робіт Замовник сплачує на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Отже, кінцевим строком оплати наданих послуг за актами №ОУ-0000499 від 21.10.2011р. на суму 317712,16грн., №ОУ-0000498 від 21.10.2011р. на суму 73555,38грн. є 28.10.2011р. включно; за актами №ОУ-0000556 від 22.11.2011р. на суму 239218,56грн., №ОУ-0000555 від 22.11.2011р. на суму 58275,76грн. - 29.11.2011р. включно.

Проте, відповідач за надані послуги розрахувався лише частково, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 58 224,27грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами звірки розрахунків сторін, які підписані та скріплені печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що претензією №33 від 07.03.2012р. позивач звертався до відповідача з проханням щодо оплати заборгованості в сумі 582 242,75грн. за надані послуги згідно договору №2010/08-08 від 02.08.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що після отримання претензії відповідач частково сплатив заборгованість, а саме, згідно банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, 20.03.2012р. відповідач сплатив за послуги техніки згідно договору №2010/08-08 від 02.08.2010р. 465 794,20грн., 23.05.2012р. - 58224,28грн. відповідно.

В той же час, доказів сплати іншої частини заборгованості в сумі 58 224,27грн. відповідач не надав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №2010/08-08 від 02.08.2010р. в частині надання послуг, строк виконання зобов'язання відповідача настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості наданих послуг. Проте, ним порушені взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості наданих послуг у встановленому договором порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 58 224,27грн.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% у розмірі 3115,40 грн.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про можливість нарахування 3% річних лише після отримання вимоги з посиланням на статті 530 та 625 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, дана норма права визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Неможливість виконання такого зобов'язання не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

За приписами цієї норми боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Ця норма також передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Отже, у даному випадку мова йде про форму цивільно-правової відповідальності та стягнення 3% річних не є зобов'язанням в розумінні Цивільного кодексу України, для сплати якої визначено момент оплати, оскільки 3% річних нараховуються при наявності прострочення виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора.

При цьому зазначена стаття не кореспондується з приписами статті 530 Цивільного кодексу України, в якій визначено строк (термін) виконання зобов'язання.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування позивачем 3% річних колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2013р. у справі №905/6640/13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2013р. по справі №905/6640/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2013р. по справі №905/6640/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСДО