Постанова № 35505182, 19.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа№ 910/8659/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Гомон О.О. - представник за дов. 220/1017/д від 12.12.2012 р.;

від відповідача: Сабадашова С.С. - представник за дов. 08-0/07-117 від 07.09.2012 р.;

від третьої особи: не з'явились;

від прокуратури: Стригун М.А. - представник за наказом № 47 о/с від 10.07.2013 р.

розглянув апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р.

у справі № 910/8659/13 (суддя: Котков О.В.)

За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

про стягнення грошових коштів у розмірі 235 620,00 грн.,

В судовому засіданні 19.11.2013 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (далі - ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (далі - третя особа, ТОВ "Золотий Екватор") про стягнення заборгованості в розмірі 235620,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. (повний текст складено 12.08.2013 р.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" на користь Міністерства оборони України суму основного боргу - 235 620,00 грн., а також 4 712,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Золотий Екватор" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення було прийнято судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, місцевим судом не враховано, що відповідач не гарантував оплату коштів по банківській гарантії в частині ненадання третьою особою документації, передбаченої умовами договору, а також безпідставно не зупинено провадження по справі до вирішення пов'язаною з нею іншою справою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 р., апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.11.2013р.

Публічне акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" також звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. по даній справі.

Зазначена апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясував обставин, що мають значення для вирішення справи, а також припустився помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема, на думку апелянта, місцевий суд не перевірив доводи відповідача щодо відсутності умов настання відповідальності за банківською гарантією і не застосував норми матеріального права щодо права відмови від виконання банківської гарантії відповідачем, а саме ч. 1 ст. 565 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 р., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" та призначено до розгляду на 05.11.2013р.

У судовому засіданні 05.11.2013р. було оголошено перерву до 19.11.2013р.

14.11.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представниками позивача та відповідача були подані додаткові пояснення з посиланням на докази по справі, які були залучені судом апеляційної інстанції до матеріалів справи та дослідженні у судовому засіданні 19.11.2013р.

У судовому засіданні 19.11.2013 р. представник відповідача надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, наполягав на тому, що місцевим судом не надано належної оцінки доказам по справі, а також обставинам, з якими законодавство пов'язує забезпечення вимог банківською гарантією, та настання відповідальності гаранта за банківською гарантією.

Представники позивача та прокуратури у судовому засіданні 19.11.2013 р. проти задоволення апеляційних скарг заперечували, зазначили, що вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, стверджували, що відповідач безпідставно відмовився від сплати грошових коштів, оскільки третьою особою порушені умови договору щодо строків поставки продукції, після чого, у ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" виникло зобов'язання по виплаті суми банківської гарантії.

Представник третьої особи у судове засідання 19.11.2013 р. не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника третьої особи на повідомленні про час та місце слухання даної справи, яке було підписано ним у судовому засіданні 05.11.2013 р. (а/с 198).

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні в матеріалах справи копії документів засвідчені позивачем частково з недотриманням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, але при дослідженні в судових засіданнях витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, а тому в силу ст. ст. 32-34, 36 ГПК України, п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. наявні в матеріалах справи копії документів є належними доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно з'ясовано судом першої інстанції, 27 листопада 2012 року між позивачем (замовник, одержувач за умовами договору) та третьою особою (постачальник за умовами договору) (разом - сторони) було укладено договір про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/12/25 (далі - договір, а/с 26-36), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується постачити у 2012 році для потреб Міністерства оборони України продукти нафтоперероблення рідкі (продукція або товар за умовами договору) згідно специфікацій, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеними специфікаціями.

21.11.2012 року ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" видано банківську гарантію № 06/01/154/1468 (далі - банківська гарантія, а/с 25). За умовами даного правочину, позивач є бенефіціаром, відповідач виступає гарантом, а третя особа є принципалом. Відповідно до умов банківської гарантії, гарант зобов'язується безумовно та безвідклично виплатити бенефіціару суму в українських гривнях, що не перевищує 235620,00 грн. у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом своїх зобов'язань за вищезазначеним договором про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення, щодо номенклатури, кількості, якості та строків постачання товару.

Також положеннями банківської гарантії передбачено, що гарант зобов'язується виплатити бенефіціару будь-яку суму, що не перевищує гарантовану суму, протягом 30 банківських днів після отримання від бенефіціара письмової вимоги з посиланням на банівську гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплено відбитком печатки бенефіціара, за умови, що у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена бенефіціару у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) принципалом своїх зобов'язань за договором. Такі письмові вимоги бенефіціара повинні бути надані гаранту не пізніше 01.02.2013 р. включно. Зобов'язання гаранта обмежуються загальною сумою, що не перевищує гарантовану суму та закінчується повністю та автоматично 01.02.2013 р.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що пунктом 5.5. договору передбачено, що договір вважається виконаним, при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу, а зі змісту умов специфікації № 1 слідує, що загальна кількість продукції становить - 1 409,082 тонн на суму 20 121 690,96 грн. Строк постачання - до 20.12.2012р. (а/с 26). Вказані обставини не заперечувались учасниками апеляційного провадження в суді апеляційної інстанції.

Також місцевим судом вірно встановлено, що кількість товару в розмірі 1409,082 тонн постачальник поставив на користь замовника у період з 21.12.2012р. по 30.12.2012р., що підтверджується складеними між позивачем та третьою особою актами приймання №№: 23, 22, 218, 1440, 945, 26, 27,15, 17/17, 18/18, 1, 245, 657 та 658 (а/с 40-56), тобто з порушенням строків даної поставки, визначених у договорі та відповідних специфікаціях.

Факт порушення строків поставки за договором третьою особою також встановлений у рішенні Господарського суду Волинської області від 11.09.2013 р. по справі № 903/486/13 за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 р.), що приймається судом апеляційної інстанції в якості доказу в розумінні статей 34, 36 ГПК України та досліджується у відповідності до статті 43 ГПК України.

Згідно зі статтею 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як визначають пункти 6.3.1., 6.3.2., 6.3.4. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором; продукцію, якість якої відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору; а також надати продукцію для приймання одержувачу замовника разом з усім документами, необхідними для того, щоб прийняти продукцію на умовах договору.

Пункт 4.2. договору встановлює, що постачальник зобов'язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію; акт прийому (форма № 4); видаткову накладну; повідомлення (форма № 280); копію паспорту якості на відвантажену продукцію; акт прийому-передачі.

З наведеного вбачається, що належне виконання третьою особою договірних зобов'язань можливе лише при виконання у сукупності (в строк до 20.12.2012р.) усіх трьох вищезазначених умов договору (дотримання термінів поставки, поставки продукції, яка відповідає погодженим сторонами нормам якості, надання відповідної документації для прийняття продукції). Невиконання третьою особою хоча б однієї з наведених умов договору поставки, є підставою для твердження про неповне та несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, належне виконання яких, забезпечується банківською гарантією (а саме щодо номенклатури, кількості, якості та строків постачання товару).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками апеляційного провадження, 08 та 15 січня 2013 року бенефіціар направляв на адресу гаранта дві вимоги №№: 286/8/54 та 286/8/140 (а/с 21-24), про перерахування гарантованої суми за банківською гарантією. У даних вимогах бенефіціаром зазначені факти неналежного виконання постачальником зобов'язань за договором поставки (зокрема, щодо невиконання третьою особою умов по своєчасному наданню документації, передбаченої п.п. 4.2.1.-4.2.6. договору, надання якої, безпосередньо пов'язано з належним виконанням договірних зобов'язань щодо кількості, якості та строків постачання товару). Направлення позивачем на адресу відповідача вказаних вимог рекомендованими листами та отримання їх останнім підтверджується повідомленнями про вручення №№: 0103312811395 та 0311312705317 (а/с 22, 24).

Відповідно до частини 1 статті 568 ЦК України, зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

На письмові вимоги позивача у листі № 08-0/01-99 від 30.01.2013р. (а/с 117-118) гарант повідомив бенефіціара, що зазначені вимоги по виплаті грошових коштів через невиконанням принципалом договірних зобов'язань, не відповідають умовам банківської гарантії, оскільки не є гарантійним випадком. Крім того, у листі № 08-0/01-210/1 від 19.02.2013 р. (а/с 119-120) гарант зазначив, що у зв'язку з відсутністю зразків підписів уповноважених осіб бенефіціара, гарант позбавлений можливості перевірити справжність підписів на вимозі, як того виконає чинне законодавство. Такої саме позиції стосовно невідповідності письмових вимог бенефіціара положенням чинного законодавства дотримувались представники відповідача та третьої особи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача про те, що дана банківська гарантія є безумовною. А також посилання на пункт 2 розділу 1 постанови Правління національного банку України від 15.12.2004 N 639 (далі - Постанова НБУ) про те, що за безумовною гарантією банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Крім того, відповідно до пункту 1 глави 5 Постанови НБУ, у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар має подати до банку-гаранта (резидента) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено). Вимога та інші обумовлені в гарантії документи мають бути подані до банку-гаранта (резидента) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Згідно пункту 1 глави 4 Постанови НБУ, банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, має переконатися в достовірності цієї вимоги. У разі отримання вимоги від бенефіціара банк-гарант (резидент) повинен перевірити справжність підписів на вимозі або в разі отримання повідомлення від іншого банку про виставлення бенефіціаром вимоги перевірити ключі, підписи, формат SWIFT. У разі потреби банк-гарант (резидент) надсилає запит до банку бенефіціара або іншого банку, через який було передано вимогу, для уточнення достовірності цієї вимоги/повідомлення.

З огляду на наведені норми законодавства, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянтів про неможливість гаранта перевірити правомочність надісланих позивачем вимог через відсутність зразків підписів уповноважених осіб бенефіціара, оскільки Постановою НБУ гаранту надане право звернутися з запитом до бенефіціара для уточнення достовірності цієї вимоги/повідомлення. Тому формалізованість підходу відповідача до оцінки доказів правомірності підписання вищезазначених вимог не є підставою для відмови в позові з огляду на вищевикладене.

Крім того, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянтів стосовно того, що невиконання постачальником договірних обов'язків по своєчасному наданню документації, необхідної для прийняття товару, не є гарантійним випадком, відповідно до якого, у гаранта виникає обов'язок виплатити визначену у банківській гарантії суму на користь бенефіціара.

Як було встановлено вище, невід'ємною складовою належного виконання третьої особи договірних зобов'язань по своєчасному постачанню продукції (що є гарантійним випадком відповідно до умов банківської гарантії) є надання документації, передбаченої п.п. 4.2.1.-4.2.6. договору, без наявності якої, неможливо прийняти замовником товар та перевірити його кількість і якість. Саме на відсутність даної документації посилався позивач при пред'явленні письмових вимог гаранту.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про відповідність двох письмових вимог бенефіціара вимогам законодавства, а відтак належну реалізацію позивачем права на отримання суми банківської гарантії за порушення зобов'язання постачальника щодо своєчасної поставки продукції (яке підтверджено матеріалами справи та не спростовано апелянтами). Направлення бенефіціаром обґрунтованих письмових вимог гаранту у встановлений в банківській гарантії строк, а також отримання даних вимог відповідачем, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Крім того, як видно з наданого сторонами листування, листом № 286/8/537 від 05.02.2013 р. позивач надав відповідь на запит відповідача стосовно повноважень особи, якою було підписано вимоги, а також додатково надав належним чином засвідчену копію довіреності № 220/24/9, видану Міністерством оборони України 09.01.2013 р.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії (ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України).

Як було вищезазначено, факт здійснення третьою особою поставки продукції з простроченням строків, встановлених у договорі, підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання продукції №№: 23, 22, 218, 1440, 945, 26, 27,15, 17/17, 18/18, 1, 245, 657 та 658 (оригінали яких досліджувалися судом апеляційної інстанції в судовому засіданні). Підписання даних актів не заперечується сторонами договору, їх дійсність не оспорюються жодною із сторін договору, а відтак суд приймає дані докази як належні в розумінні статей 33, 34 ГПК України. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано що рішенням Господарського суду Волинської області від 11.09.2013 р. по справі № 903/486/13 за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 р.) також встановлений факт неналежного виконання постачальником договірних зобов'язань по своєчасній поставці продукції. Доводи відповідача по справі про відсутність у деяких із зазначених актів посилання на договір поставки, приймаються судом апеляційної інстанції, проте дана обставина не спростовує факту невиконання постачальником зобов'язань у встановлений в договорі строк, а відтак, не є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та правомірність стягнення не виплаченої гарантованої суми у розмірі 235 620,00 грн., зважаючи на те, що відповідно до умов банківської гарантії, гарант зобов'язується безумовно та безвідклично виплатити бенефіціару будь - яку суму, що не перевищує гарантовану суму, протягом 30 (тридцяти) банківських днів після отримання від бенефіціара письмової вимоги про сплату гарантованої суми за неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань, а також враховуючи, що факт неналежного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань перед замовником за договором щодо номенклатури та строків постачання товару підтверджений належними доказами, які містяться в матеріалах справи та не спростований доводами апеляційних скарг.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати покладаються на апелянтів в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. у справі № 910/8659/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. у справі № 910/8659/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8659/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 26.11.2013р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

І.А. Іоннікова