Рішення № 35505151, 21.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р.Справа № 922/4164/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева" (м.Харків) до Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш" (м.Харків) про витребування майна за участю представників:

позивача - Луценко О.І. (довіреність №16/823 від 07 серпня 2013 року)

відповідача - Прокопченко К.А. (довіреність №б/н від 05 вересня 2012 року)

Теплова М.П. (довіреність №643 від 13 вересня 2013 року)

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2013 року Позивач, Державне підприємство "Завод ім.В.О. Малишева", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш" (Відповідача) передати безпідставно набуте майно, а саме, два пристосування для збирання-зварювання (індекс АДР 0854-4568, індекс АДР 0854), шаблон для розмітки №1, шаблон для розмітки №2, пристосування для збирання-зварювання (індекс АДР 0851-4214), пристосування для установки патрубка (індекс 09692-2830) та шаблон для установки ребер. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору №282ДП, укладеного між сторонами 02 квітня 2010 року. Крім того, Позивач просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 жовтня 2013 року.

29 жовтня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№40021), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з Позивачем, але у зв'язку із неналежним виконанням Позивачем умов спірного договору щодо оплати, виготовленого Відповідачем товару, на суму 198239,56 гривень, та у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року по справі №5023/10655/11 про визнання банкрутом Державне підприємство "Завод ім.В.О. Малишева", Відповідача було визнано конкурсним кредитором та включено до реєстру вимог кредиторів четвертої черги, останній застосував притримання спірного майна Позивача до виконання ним зобов'язання з оплати продукції, в порядку ст.594 Цивільного кодексу України. З урахуванням викладеного, просив суд відмовити повністю у задоволенні позову. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

У відкритому судовому засіданні 29 жовтня 2013 року було оголошено перерву до 14 листопада 2013 року.

14 листопада 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх.№42347), на підтвердження своєї правової позиції, в яких зазначив, що ним було передано спірне майно Відповідачу, відповідно до умов спірного договору (п.1.3), а саме, у тимчасове користування. Крім того вказав, що погашення заборгованості перед Відповідачем за спірним договором інакше, ніж в ході процедури, передбаченої Законом України №2343-Xll, суперечить законодавству. Судом було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.

У відкритому судовому засіданні 14 листопада 2013 року було оголошено перерву до 21 листопада 2013 року.

20 листопада 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду уточнення (вх.№43069) до позовної заяви, в яких зазначив про описку у позовній заяві, та просив суд вважати вірним індекс пристосування для установки патрубка "Р9692-2830" замість "09692-2830". Судом було прийнято до розгляду відповідне уточнення та продовжено розгляд справи з урахуванням прийнятих уточнень.

21 листопада 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№43334) видаткову накладну №016696 від 07 травня 2010 року, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 21 листопада 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 21 листопада 2013 року проти позовних вимог заперечував. Зазначав про їх необґрунтованість та безпідставність, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

02 квітня 2010 року між Державним підприємством "Завод ім.В.О. Малишева" (Позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Харківхолодмаш" (Відповідачем) було укладено договір № №282ДП. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, виконавець (Відповідач) зобов'язався виготовити з матеріалів замовника (Позивача) і поставити, а замовник, в свою чергу, прийняти та оплатити деталі та вузли (продукцію).

У разі необхідності за заявкою виконавця, замовник передає виконавцю у тимчасове користування оснастку та інструмент (п.1.3 договору).

На виконання умов спірного договору, Позивач передав Відповідачу технологічну оснастку та інструмент, а саме, два пристосування для збирання-зварювання (індекс АДР 0854-4568, індекс АДР 0854-4588), шаблон для розмітки №1, шаблон для розмітки №2, пристосування для збирання-зварювання (індекс АДР 0851-4214), пристосування для установки патрубка (індекс Р9692-2830) та шаблон для установки ребер, для цілей, передбачених договором. Даний факт підтверджується видатковою накладною №016696 від 07 травня 2010 року на суму 58214,00 гривень (а.с.19-20). Крім того, у відповідній видатковій накладній було зазначено, що обладнання надається у тимчасове користування з поверненням до 31 грудня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач виконав повністю умови договору в частині виготовлення та поставки продукції, але не повернув оснастку та інструмент, передбачені п.1.3 договору. Позивач, в свою чергу, повністю не виконав умови договору щодо оплати отриманої продукції. Даний факт було встановлено також у рішенні господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2012 року по справі №5023/4178/12.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач тричі звертався до Відповідача про повернення оснастки та інструменту, що підтверджується листом №642/30 від 10 квітня 2012 року (а.с.20), листом №999/30 від 30 липня 2012 року (а.с.21) та листом №б/н від б/д (а.с.23), направленими на адресу Відповідача.

Відповідач, в свою чергу, у відповідь на вищевказані листи зазначив про відмову в поверненні спірного обладнання, посилаючись на факт притримання та гарантував його повернення після повного виконання Позивачем умов спірного договору щодо оплати продукції (а.с.22).

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 594 Цивільного кодексу України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Із змісту вищевказаної статті (594 ЦК) можна дійти висновку, що, за загальним правилом, кредитор набуває право на притримання лише тієї речі, якою він володіє правомірно і яка належить боржникові за невиконаним ним зобов'язанням, а не за іншим зобов'язанням, з яким така річ не пов'язана.

Предмет договору це те, з приводу чого укладається договір, і що не відбулося ще, але передбачається, предмет договору уявляє з себе правову мету договору. Отже, предмет договору завжди є індивідуалізуючою його ознакою.

Предмет спірного договору складали зобов'язання щодо виготовлення та поставки товару з боку Відповідача, та зобов'язання щодо оплати відповідного товару з боку Позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту спірного договору, надання Позивачем у тимчасове користування Відповідача спірного обладнання не є предметом відповідного договору, а є за своєю правовою природою додатковою умовою, яка не носить обов'язкового характеру. Виходячи з цього, повернення спірного обладнання Відповідачем не базується на договірних зобов'язаннях сторін, а отже виступає окремим додатковим зобов'язанням Відповідача повернути спірне обладнання після виконання своїх обов'язків, покладених на нього умовами договору. Правовою підставою відповідного повернення обладнання є п.1.3 договору та видаткова накладна №016696 від 07 травня 2010 року, якою передбачено строк такого повернення, а саме до 31 грудня 2010 року.

До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї (ч.1 ст.596 ЦК України).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статті 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Під незаконним володінням слід розуміти всяке фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави, або правова підстава якого відпала, або правова підстава якого недійсна.

Незаконним володільцем вважається будь-яка особа, яка заволоділа чужим майном за відсутності правової підстави для цього - закону, договору, адміністративного акта або якщо така підстава раніше існувала, але згодом відпала.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Захист власності", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За приписами ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що Відповідач володіє спірним обладнанням без достатньої правової підстави, яке належить Позивачу на праві власності, а тому вважає за необхідне витребувати відповідне обладнання у Відповідача.

Щодо посилань Відповідача на факт знаходження Позивача у процедурі банкрутства, суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року у справі №5023/10655/11 повністю визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш", як конкурсного кредитора в сумі 1791105,12 гривень основного боргу та включено останнього до реєстру вимог кредиторів четвертої черги.

Як слушно зазначає сам Відповідач, з урахуванням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та приписів ст.ст.591, 597 Цивільного кодексу України, такий вид забезпечення виконання зобов'язання як притримання, жодним чином не впливає на черговість задоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства та не надає останньому підстав для задоволення своїх вимог поза процедурою банкрутства, а тому посилання на правовий статус Позивача не має жодного відношення до предмету даного позову.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, зазначає наступне. Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про державний бюджет на 2013 рік", на 2013 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня -1147,00 гривень.

Враховуючи викладене, сума мінімального судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1720,50 гривень, а немайнового характеру 1147,00 гривень.

Отже, суд, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір у розмірі 1720,50 гривень покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.ст.41, 129 Конституції України, ст.ст.387, 400, 526, 591, 594, 597, 596, 599, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 14307966, п/р №260013015063 у АКБ "Золоті ворота", МФО 351931) безпідставно набуті два пристосування для збирання-зварювання (індекс АДР 0854-4568, індекс АДР 0854-4588), шаблон для розмітки №1, шаблон для розмітки №2, пристосування для збирання-зварювання (індекс АДР 0851-4214), пристосування для установки патрубка (індекс Р9692-2830) та шаблон для установки ребер.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Харківхолодмаш" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 14307966, п/р №260013015063 у АКБ "Золоті ворота", МФО 351931) передати Державному підприємству "Завод ім.В.О. Малишева" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, р/р №26002000113470 у філії "УкрексімБанк" у м.Харкові, МФО 351618) безпідставно набуті два пристосування для збирання-зварювання (індекс АДР 0854-4568, індекс АДР 0854-4588), шаблон для розмітки №1, шаблон для розмітки №2, пристосування для збирання-зварювання (індекс АДР 0851-4214), пристосування для установки патрубка (індекс Р9692-2830) та шаблон для установки ребер.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 14307966, п/р №260013015063 у АКБ "Золоті ворота", МФО 351931) на користь Державного підприємства "Завод ім.В.О.Малишева" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, р/р №26002000113470 у філії "УкрексімБанк" у м.Харкові, МФО 351618) 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 листопада 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/4164/13