Ухвала суду № 35503187, 26.11.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1007/7397/2012

Провадження № 1/361/59/13

26.11.2013

У ХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013р. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі колегії суддів: головуючої судді Лопатинської С.П.

суддів Маценко Н.П.

ОСОБА_1

при секретарі Поліщук С.Г., Духно О.В., Німчук О., Левченко О.

з участю прокурорів Горбань В., Брагіна І.С.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого адвоката ОСОБА_3

захисників адвоката ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого,маючого 2-х малолітніх дітей, прац. виконавчим директором ПП «ЛОРА-93», зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4 б. 22/1 кв. 287, жит. ІНФОРМАЦІЯ_5 б. 106 кв. 13,раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч. 3, 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, маючого н/ літню дитину, прац. виконавчим директором ТОВ «Пласт Комплект» і менеджером з персоналу ТОВ «Полімер-Системс», зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_8 б. 11-а кв. 142,жит. ІНФОРМАЦІЯ_9 б. 5 кв. 177, згідно зі ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 органами досудового слідства обвинувачуються в тому, що: ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на початку березня 2010 року в невстановленому слідством місці, переслідуючи корисливу мету, вступили у попередню злочинну змову щодо захоплення як заручника ОСОБА_2 з метою подальшого одержання від родичів останнього грошових коштів за його звільнення. Для полегшення вчинення злочину та подавлення в разі необхідності волі потерпілого, ОСОБА_8 за домовленістю з ОСОБА_6 у невстановленому місці незаконно придбав у ОСОБА_7 пістолет-кулемет «зразок 26», № She 119220, калібру 7,62 мм (ТТ) та бойові припаси до нього калібром 7,62 мм у кількості не менше 24 штук які ОСОБА_7 в січні 2010 року незаконно придбав у раніше знайомого ОСОБА_9 біля магазину «Фуршет» по вул. Вершигори, 1 в м. Києві та незаконно зберігав у невстановленому слідством місці. Готуючись до вчинення злочинів, 10.03.2010 року, близько 20 години, ОСОБА_6 для уточнення місця проживання ОСОБА_2 зі своїм знайомим ОСОБА_10, що не був обізнаний про протиправні наміри вищевказаних осіб, автомобілем НОМЕР_1, який власник ОСОБА_11 надав ОСОБА_6 у користування, не знаючи про його готування до незаконних дій, прибув у с. Зазим»я Броварського району Київської області, де встановив місцезнаходження домоволодіння потерпілого. 11.03.2010 року, близько 17 години 55 хвилин, ОСОБА_6 з ОСОБА_8 автомобілем НОМЕР_1 прибули до ділянки № 14 по вул. Садовій, 10-а в СТ «Десенка» с. Зазим»я Броварського району Київської області, де стали очікувати ОСОБА_2 для реалізації злочинного умислу, направленого на його захоплення й тримання як заручника з метою спонукання родичів до виплати грошових коштів за його звільнення. Близько 18 години 11.03.2010 року, коли ОСОБА_2 на власному автомобілі НОМЕР_2 заїхав у гараж на території домоволодіння та знаходився позаду транспортного засобу, ОСОБА_8 з ОСОБА_6 у заздалегідь приготовлених останнім шапках з прорізами для очей непомітно проникли до гаража, де вчинили напад на потерпілого, в ході якого ОСОБА_8 для подавлення волі до опору здійснив у напрямку ОСОБА_2Б постріл з пістолета-кулемета «зразок 26», № She 119220, калібру 7,62 мм (ТТ), заподіявши йому вогнепальне поранення верхньої третини правої голені, яке, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 58/Е від 14.05.2010 року, відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_8, погрожуючи ОСОБА_2 фізичною розправою та застосуванням вогнепальної зброї, змусили його сісти на переднє пасажирське сидіння власного автомобіля марки «Volvo XС-90» і передати їм ключі від транспортного засобу й мобільний телефон, тобто під час нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров»я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства, незаконно заволоділи мобільним телефоном марки «NOKIAN79», ІМЕІ 356387029187276 з сім-картою оператора мобільного зв»язку ЗАТ «Український мобільний зв»язок» з номером 050-311-11-65, вартістю, згідно з висновком експерта № 1-27 тв від 12.08.2010 року, 2 295 грн. Потім ОСОБА_8, розташовуючись на задньому сидінні автомобіля зі зброєю в руках для подальшого залякування ОСОБА_2, надів йому свою в»язану шапку, натягнувши її на обличчя, що унеможливлювало спостереження потерпілим маршрутів пересування, а ОСОБА_6, займаючи місце водія, за допомогою наданих власником ключів завів двигун транспортного засобу і залишив територію домоволодіння, таким чином незаконно заволодівши належним ОСОБА_2 автомобілем марки «Volvo XС-90», д/н АА 9643 ЕС, вартістю 318 510 грн. 51 коп. Від»їхавши до території с. Погреби Броварського району Київської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, погрожуючи заручнику вбивством, висунули вимогу передачі їм грошових коштів у розмірі 500 000 доларів США, як умову його звільнення. ОСОБА_2, маючи вогнепальне поранення та побоюючись за своє життя, погодився щодо передачі злочинцям за своє звільнення 150 000 доларів США в строк до 06 години 12.03.2010 року, після чого за вказівками та під контролем ОСОБА_6 і ОСОБА_8 в телефонному режимі наказав дружині ОСОБА_12, яка використовувала номер 050-311-16-61, до вищевказаного часу зібрати 150 000 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 1 197 360 грн., повідомивши вигадані обставини стосовно необхідності їх термінового використання. Усвідомлюючи тяжкість спричиненого ОСОБА_2 вогнепального поранення, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 для надання потерпілому кваліфікованої медичної допомоги з метою збереження його життя до одержання викупу, вирішили знайти лікаря, що не викриє їх злочинних дій. 11.03.2010 року, близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_6, використовуючи свої мобільні телефони з абонентськими номерами 097-422-69-87 та 098-397-71-67 зв»язався з ОСОБА_7 який користувався номерами 067-508-55-50 і 097-555-65-26, та попросив його приїхати на допомогу. 11.03.2010 року, близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_6 при в»їзді до с. Погреби Броварського району Київської області, звідки разом з останнім власним автомобілем НОМЕР_3, прибув до місця, де на них очікував ОСОБА_8, що залишився утримувати як заручника ОСОБА_2 Дізнавшись про скоєне, ОСОБА_13 вступив у злочинну змову з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 і приєднався до вчинення ними протиправних дій, зокрема 11.03.2010 року, близько 23 години 50 хвилин, переслідуючи мету отримання грошових коштів за звільнення заручника, в аптеці № 1 ТОВ «Фалбі», розташованій по вул. Сабурова, 13 в м. Києві, придбав лікарські засоби й автомобілем НОМЕР_3, з метою надання невідкладної медичної допомоги привіз до місцезнаходження пораненого ОСОБА_2 знайомого лікаря ОСОБА_14 Після надання ОСОБА_14, якому не було відомо про наміри співучасників злочину, медичної допомоги потерпілому, ОСОБА_7 відвіз його до ГВМКЦ «ГВКГ» МО України, розташованого по вул. Госпітальній, 18 в м. Києві. В свою чергу ОСОБА_6, з метою приховання засобів та знарядь злочинів, перегнав автомобіль НОМЕР_1, в багажному відділенні якого знаходилися пістолет-кулемет «зразок 26», № She 119220, калібру 7,62 мм (ТТ) та маска, що використовувалися в ході протиправних дій, на вул. Приозерну в м. Києві, звідки з ОСОБА_7 автомобілем останнього прибув до місця утримування ОСОБА_8 як заручника ОСОБА_2 У період часу з 02 години до 05 години 30 хвилин 12.03.2010 року ОСОБА_2, виконуючи вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з огляду на реальність їх погроз та використовуючи власний телефон марки «NOKIAN 79» з абонентським номером 050-311-11-65, неодноразово повідомляв дружині ОСОБА_12 про необхідність зібрання до 06 години 12.03.2010 року 150 000 доларів США, за якими прибуде кур»єр. В цей же проміжок часу ОСОБА_7 перебував поблизу місця тримання ОСОБА_2, очікуючи від ОСОБА_6 і ОСОБА_8 подальших вказівок. Близько 05 години 30 хвилин 12.03.2010 року ОСОБА_12 в телефонному режимі повідомила своєму чоловікові ОСОБА_2 щодо наявності 150 000 доларів США для передачі, після чого ОСОБА_7 під час слідування власним автомобілем з ОСОБА_6 до м. Києва на прохання останнього біля автодороги в напрямку с. Зазим»я Броварського району Київській області викинув належний потерпілому мобільний телефон марки «NOKIA N 79» ІМЕІ 356387029187276 з абонентським номером 050-311-11-65 з метою унеможливлення їх викриття у вчиненні злочинів. У подальшому, для приховання слідів злочину, ОСОБА_7 надав ОСОБА_6 іншу пару взуття, а рукавиці та взуття, що були на тому під час захоплення ОСОБА_2, сховав за місцем проживання знайомої ОСОБА_15 - в квартирі АДРЕСА_1. Крім того, 12.03.2010 року, близько 08 години 50 хвилин, ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, з метою заміни засобів мобільного зв»язку для унеможливлення встановлення їх місцезнаходження під час контактів з ОСОБА_12, за надані ОСОБА_6 кошти в магазині ТОВ «Євросеть ЦТ», розташованому по проспекту Маяковського, 43/2 в м. Києві, придбав два мобільних телефони марки «Nokia 1202». В період з 07 години 40 хвилин до 10 години 12.03.2010 року ОСОБА_6, представляючись не своїм ім»ям, домовлявся про зустріч з ОСОБА_12 для отримання від неї коштів у розмірі 150 000 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 197 360 грн., після чого спільно з ОСОБА_7 автомобілем марки «DAEWOO Lanos» вони прибули на вул. Центральну в с. Зазим»я Броварського району Київської області, де були затримані працівниками міліції. ОСОБА_8, що залишався незаконно утримувати як заручника ОСОБА_2, близько 12 години 30 хвилин 12.03.2010 року з місця вчинення злочину зник, після чого поранений потерпілий власним автомобілем дістався місця проживання.

Ці діяння ОСОБА_6 кваліфіковані як злочини,передбачені ст.ст. 289 ч. 3, 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України,ОСОБА_7 - ст.ст. 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 заявив клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута судом, оскільки в ході судового розгляду були встановлені переконливі підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, окремий розгляд справи щодо яких неможливий, вбачаються підстави для збільшення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обсягу обвинувачення, як слідує з матеріалів справи та зібраних доказів, є всі підстави вважати, що злочин було вчинено організованою групою осіб, 07.11.13р. працівниками ГУ МВС України в Київській області був затриманий ОСОБА_8 в порядку ст.. 208 КПК України( в ред.. 2012р.), йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ст.. ст.. 289 ч.3, 147ч.1,189 ч.3, 187ч.3 та 28 ч.2, 263ч.1 КК України, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва 08.11.13р. ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,вважає, що дії ОСОБА_8 та ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за сукупністю ч.2 ст. 146 та ч.2 ст.147 КК України.(Письмове клопотання та доповнення до клопотання додаються).

Вислухавши думки прокурора Брагіна І.С., представника потерпілого адвоката ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, які підтримали заявлене клопотання; захисника ОСОБА_5, яка залишила дане клопотання на розсуд суду, підсудного ОСОБА_6, який підтримав думку свого захисника, підсудного ОСОБА_7, який заперечував проти повернення справи на додаткове розслідування, суд приходить висновку, що клопотання потерпілого обґрунтоване і підлягає задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до ст. 22 КПК України ( в редакції 1960 року) суд, прокурор і слідчий зобов»язані вжити всіх заходів для повного, всебічного та об»єктивного дослідження обставин справи. Вказані вимоги закону при розслідуванні кримінальної справи не виконані, обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи слідчим в ОВС СВ УБОЗ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_16 до уваги прийняті не були, а ігнорування уповноваженою особою достатніх, узгоджених між собою, логічно обґрунтованих та переконливих доказів організованої участі в захопленні заручника, крім ОСОБА_6 і ОСОБА_8, інших осіб, потягло пред»явлення ОСОБА_6 неконкретного обвинувачення.

Допитаний в ході судового розгляду підсудний ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих злочинах не визнав та показав, що в 2004 році познайомився з ОСОБА_8 співмешканцем матері, військовим офіцером, викладачем рукопашного бою, через нього з 2004-2005 р.р. знав ОСОБА_10, з яким ОСОБА_8 з матір»ю певний час разом орендували житло, періодично зустрічався з ним в більярдному клубі «Ярослав» у м. Києві, в 2006 році через ОСОБА_8 познайомився з ОСОБА_7 і з того часу приятелював з ним, з 2008 року дружив з ОСОБА_11 В 2009 році ОСОБА_8 заборгував кошти значній кількості людей, через ОСОБА_10 позичив у когось 5 000 доларів США, уникав зустрічей, постійно змінював номери мобільного телефону. Саме з питання повернення ОСОБА_8 боргу йому 10.03.2010 року зателефонував ОСОБА_10 і запропонував зустрітися, спілкуючись в автомобілі, вони разом заїхали в с. Погреби Броварського району Київської області, де він передав прайс-листи на цемент знайомому ОСОБА_17, адреси проживання якого не знає, потім підвіз ОСОБА_10 до місця проживання. Того ж вечора він зустрівся з ОСОБА_8 на автозаправочній станції в с. Погреби Броварського району Київської області, за результатом спілкування з останнім по телефону запевнив ОСОБА_10 у якнайшвидшому поверненні боргу. Оскільки ОСОБА_11 пошкодив його автомобіль марки «Mersedes S-500», приблизно за тиждень до 11.03.2010 року він взяв у користування належний останньому автомобіль НОМЕР_1, на якому постійно пересувався. Приблизно о 16 17 годині 11.03.2010 року ОСОБА_8 попросив підвезти його на нетривалий час у справах, в районі масиву «Троєщина» в автомобіль підсів раніше незнайомий чоловік зростом приблизно 180 см, віком старше 40 років, міцної статури, який представився «Віталієм», вказаних осіб він відвіз у с. Погреби Броварського району Київської області та пообіцяв зачекати. Приблизно через 20-30 хвилин ОСОБА_8 по телефону попросив його приїхати на поле, пояснивши маршрут слідування, коли він приблизно через 15-20 хвилин дістався вказаного місця, ОСОБА_8 і «Віталій» повідомили, що відбулося кульове поранення в ногу і попросили знайти лікаря, подробиць не розповідали. Згадавши, що у ОСОБА_7 є знайомі лікарі у військовому госпіталі, де йому особисто неодноразово надавали кваліфіковану допомогу, він зателефонував приятелю і попросив під»їхати до стели на в»їзді в с. Погреби, звідти вони разом автомобілем ОСОБА_7 марки «DAEWOO Lanos» приїхали до ОСОБА_8, який повідомив про вогнепальне поранення людини і необхідність надання їй адекватної медичної допомоги на місці. Після отримання від нього грошей на поточні витрати, ОСОБА_7 поїхав у м. Київ за лікарем, а він пішки пішов до стели за автомобілем марки «Skoda Superb», на якому повернувся до ОСОБА_8 Коли ОСОБА_7 привіз лікаря, він з ОСОБА_14 уперше підійшов до автомобіля марки «Volvo XС-90», на розкладеному передньому пасажирському сидінні якого лежав чоловік з натягнутою на обличчя шапкою. На прохання лікаря відвезти пораненого в світле місце для надання допомоги, вони переїхали в район ТЕЦ, де ОСОБА_14 обробив і перев»язав потерпілому рану, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 поруч не було. Потім з пораненим залишався ОСОБА_8, ОСОБА_7 уїхав з лікарем, а його попросив відвезти «Віталій», який на полі пересів до іншого транспортного засобу, забувши в багажному відділенні автомобіля марки «Skoda Superb» спортивну сумку, в якій пізніше працівниками міліції був виявлений пістолет-кулемет «зразок 26», № She 119220 з глушником. Оскільки він залишив автомобіль на житловому масиві «Оболонь», а ОСОБА_8 просив приїхати, його відвіз ОСОБА_7, дорогою наполягаючи на госпіталізації пораненого, з цього приводу у них відбувся конфлікт з ОСОБА_8, який говорив, що необхідно дочекатися «Віталія». За вказівкою ОСОБА_8 він відвіз потерпілого в с. Літки Броварського району Київської області, ОСОБА_8 з ОСОБА_7 їхали позаду, потім він пересів в автомобіль марки «DAEWOO Lanos», випадково разом зі своїми забравши з автомобіля марки «Volvo XС-90» належний ОСОБА_2 телефон марки «NOKIAN 79». Тільки коли дорогою до м. Києва на вказаний телефон зателефонувала жінка, повідомивши, що її чоловіка викрали й необхідно кудись під»їхати та забрати цінну річ, зрозумів, що ОСОБА_8 з «Віталієм» тримають людину в заручниках, вимагаючи за це викуп, тому порадив викликати міліцію та не давати нікому грошей. З приводу вчинення злочину по телефону посварився зі співмешканцем матері, потім на його прохання ОСОБА_18 залишив телефон марки «NOKIAN 79» в бетонній трубі. Проїжджаючи через житловий масив «Троєщина», попросив ОСОБА_7 надати йому сухе взуття, свої мокрі кросівки і рукавиці залишив за місцем проживання останнього. В цей період декілька разів спілкувався з дружиною потерпілого, яка телефонувала йому на мобільний телефон, плакала, переживала, просила зустрітися. Усвідомлюючи, що відбулося, він не хотів «засвічувати» свій мобільний телефон, тому з ОСОБА_18 заїхав до магазину в м. Києві, де той за надані ним кошти придбав два мобільних телефона, переставив в один із них карточку та зателефонував жінці. Співчуваючи ОСОБА_12 і бажаючи заспокоїти її, вранці 12.03.2010 року зустрівся з дружиною ОСОБА_2 в обумовленому місці, куди його також привіз ОСОБА_7, там у власному автомобілі жінка намагалась всунути йому якийсь пакет, у цей час він був затриманий працівники міліції. Вказав, що потерпілий оговорює його стосовно участі в тяжких злочинах та наявні в матеріалах справи його показання не відповідають дійсності, були підписані під фізичним та психологічним тиском працівників правоохоронних органів, які понад добу застосовували фізичну силу.

Допитаний судом підсудний ОСОБА_7 визнав свою вину за ст.ст. 263 ч. 1, 189 КК України, оскільки дійсно придбав зброю у ОСОБА_9 і продав її ОСОБА_8, 12.03.2010 року на власному автомобілі підвозив до дружини ОСОБА_2 ОСОБА_6 за грошима, які той вимагав, на прохання останнього викинув належний потерпілому мобільний телефон. Показав, що в 2006 році познайомився з ОСОБА_8, через останнього почав приятелювати з сином його співмешканки ОСОБА_6 Восени 2009 року випадково зустрів ОСОБА_8, який поцікавився можливістю дістати нарізну зброю. В другій декаді січня 2010 року знайомий ОСОБА_19 попросив віддати кошти в сумі 2 000 доларів США, які він йому заборгував, раніше незнайомому ОСОБА_9, при передачі тому 700 доларів США останній показав наявну при ньому зброю, повідомивши, що продає її. Він зателефонував ОСОБА_8, який виявив зацікавленість у пістолеті-кулеметі вартістю 3 000 доларів США, за придбану для нього вогнепальну зброю той повністю розрахувався, з цих грошей віддав ОСОБА_9 2 300 доларів США, злочин вчинив наприкінці січня 2010 року. 11.03.2010 року протягом дня зі співмешканкою ОСОБА_20 перебував в орендованій квартирі по вул. Маяковського в м. Києві, неодноразово зідзвонювався з ОСОБА_6, який обіцяв заїхати в гості. О 19 годині 58 хвилин 11.03.2010 року ОСОБА_6 у телефонному режимі попросив терміново приїхати до стели на в»їзді в с. Погреби Броварського району Київської області, власним автомобілем НОМЕР_3, враховуючи відстань, прибув туди швидко, але на місці довго очікував ОСОБА_6, періодично йому телефонуючи. Під»їхавши на належному ОСОБА_11 автомобілі марки «Skoda Superb», ОСОБА_6 пересів у його транспортний засіб і вони приїхали в поле, за вказівкою останнього зупинились на відстані 20-25 м позаду автомобіля з увімкненими габаритними вогнями, звідти підійшов засмучений ОСОБА_8 та повідомив, що з проданого ним пістолета-кулемета набоєм калібром 7,62 мм він поранив людину, темна кров з ноги якого залила весь килимок, попросив привезти лікаря. Не будучи обізнаним, що ОСОБА_6 і ОСОБА_8 тримають пораненого чоловіка як заручника, однак розуміючи, що вони вчинили злочин, тому не можуть звернутися до лікувального закладу, при цьому злякавшись, що буде викритий у продажі вогнепальної зброї, він по телефону з»ясував у хірурга ОСОБА_14, де той знаходиться, та поїхав за ним у військовий госпіталь, попередньо отримавши від ОСОБА_6 близько 2 000 грн. на витрати. Лікарю він повідомив, що люди постріляли один одного і потрібно надати допомогу на місці. В ході слідування вони в аптеці придбали необхідні медикамети й перев»язочний матеріал. Поки в лісосмузі неподалік ТЕЦ поблизу с. Погреби Броварського району Київської області ОСОБА_14 у присутності ОСОБА_6 надавав кваліфіковану допомогу пораненому, він з ОСОБА_8 з»їздив на житловий масив «Троєщина» в м. Києві за сигаретами, потім відвіз лікаря на роботу, сплативши за його послуги 1 200 грн., дорогою ОСОБА_14 говорив про важкий стан ОСОБА_2 і наполягав на його невідкладній госпіталізації. В 0 годин 42 хвилини знову зателефонував ОСОБА_6, попросивши приїхати до будинку його матері на житловому масиві «Оболонь», там поцікавився станом ОСОБА_2 і попросив разом розповісти ОСОБА_8 про необхідність стаціонарного лікування потерпілого. Коли він вчетверте автомобілем марки «DAEWOO Lanos» прибув на поле неподалік с. Погреби, ОСОБА_21 та співмешканець його матері сперечались, потім ОСОБА_6 сів за кермо автомобіля марки «Volvo XС-90» і швидко рушив з місця, ОСОБА_8 попросив його наздогнати, тому деякий період вони хаотично пересувались між населеними пунктами Броварського району, втратили ОСОБА_6 з поля зору, на телефонні дзвінки той також не відповідав. У цей час ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_2 винен йому гроші, суми не називав. Вийшовши на зв»язок, ОСОБА_6 повідомив про своє перебування в с. Літки, де ОСОБА_8 з ОСОБА_6 знову сварились, останній попросив відвезти його в м. Київ, дорогою заправивши повний бак бензину, та викинути належний потерпілому мобільний телефон. Заїхавши до батьків, на прохання ОСОБА_6 надав йому сухе взуття, той дорогою перевзувся і свої мокрі кросівки попросив залишити в квартирі, яку вони з ОСОБА_20 на той час орендували. Коли він повернувся до власного автомобіля, ОСОБА_6 з кимсь розмовляв по телефону, потім сказав, що в нього розрядилась батарея і дав кошти, за які він у магазині придбав два мобільних телефона «NOKIA», один із яких намірявся подарувати молодшому сину. В подальшому ОСОБА_6 по новому телефону спілкувався з жінкою, заспокоював її, пропонував нікому не давати гроші, при цьому називася «Віталієм», потім на прохання ОСОБА_6 відвіз його до дружини пораненого в с. Зазим»я Броварського району, де той, зустрівшись з ОСОБА_12, пересів до автомобіля «Volkswagen» і вони були затримані працівниками міліції. Працівники УБОЗ ГУ МВС України в Київській області після затримання застосовували відносно нього й ОСОБА_6 фізичну силу, наполягаючи на повідомленні правдивих обставин своєї злочинної діяльності. Він розкаюється у протиправних діях, однак наполягає на своїй необізнаності з планами й намірами ОСОБА_6 і ОСОБА_8, випадковій участі у вимаганні лише шляхом надання останнім транспорту під час вчинення злочину, непричетності до інкримінованих органом досудового слідства захоплення заручника та розбійного нападу на ОСОБА_2, просить урахувати, що завдяки забезпеченому за його допомогою кваліфікованому лікарському втручанню життя пораненого було збережено, крім того, його родиною потерпілому частково відшкодована моральна шкода у сумі 10 000 грн.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні показав, що 11.03.2010 року він власним автомобілем НОМЕР_2, виїхав з роботи в м. Києві близько 17 години, дістався місця проживання в с. Зазим»я Броварського району Київської області приблизно через 50 хвилин, де заїхав у гараж. Коли він знаходився біля багажного відділення транспортного засобу, до гаража з криками: «Стояти! Не рухатись!» забігли два чоловіка, при цьому у вищого зростом, як йому в подальшому стало відомо - ОСОБА_8 - на обличчі була шапка з прорізами для очей, у нижчого, яким виявився ОСОБА_6, обличчя до очей було закрито светром, а вище - капюшоном. ОСОБА_8 витягнув із-за спини пістолет-кулемет і прицілився йому в живіт, він схопився рукою за глушник та потягнув униз, у цей час пролунав постріл, внаслідок якого йому було спричинене вогнепальне поранення правої ноги. ОСОБА_6, наказавши передати йому ключі від автомобіля та сісти на переднє пасажирське сидіння, зайняв місце водія, ОСОБА_8 розмістився на задньому сидінні зі зброєю на колінах. Після того, як ОСОБА_6 відібрав у нього мобільний телефон, з якого відразу вийняв батарею, а ОСОБА_8, відкинувши сидіння в напівлежаче становище, одягнув йому в»язану шапку, яка до шиї повністю закривала обличчя, транспортний засіб виїхав з гаража. Під час руху злочинці називали один одного «Віталіями», з ним спілкувався ОСОБА_6, який розповів, що їх через посередників найняли для його вбивства за винагороду, але в останній момент стало відомо, що, коли вони приїдуть за гонораром, їх також позбавлять життя, просив пригадати всіх осіб, які гіпотетично могли бути його замовниками. На його прохання зупинити кровотечу нападники з»їхали з траси на грунтову дорогу, в безлюдному місці він перев»язав рану наявними в аптечці бинтами; ОСОБА_6 і ОСОБА_8 постійно розмовляли з кимсь по мобільних телефонах, залишаючи транспортний засіб, тому характеру розмови не чув. Близько 19 години 11.03.2010 року та через годину на його прохання ОСОБА_6 надавав мобільний телефон для здійснення дзвінка дружині, якій двічі повідомляв, що пробив спочатку одне, потім інше колесо. Між цими двома дзвінками до них уперше під»їхав автомобіль марки «Skoda» темного кольору, що залишався на відстані близько 20 м, через нещільну в»язку в шапці він розглядів, як з нього вийшов один чоловік і про щось спілкувався з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 По поверненню ОСОБА_6 сказав, що за його вбивство вони отримали аванс, за який придбали зброю й автомобіль, повідомили посереднику про виконання замовлення і повинні зараз їхати за гонораром, а ОСОБА_8 додав, що він має усвідомлювати серйозність їх намірів. Після того, як ОСОБА_6 уїхав кудись з водієм автомобіля марки «Skoda», пістолета-кулемета він візуально не спостерігав, у цей час намагався домовитися з ОСОБА_8 про збереження його життя за грошову винагороду, на що той відповів: «Якби не цей козел, все було б інакше, а зараз сядь і замовкни», після цього в жодні розмови з ним не вступав, на його прохання підняв сидіння й дозволив підтягнути до носа шапку для забезпечення дихання. Протягом якогось часу вони кружляли на його автомобілі неподалік то з одним, то з двома нападниками та повертались на попереднє місце, куди декілька разів приїжджав автомобіль марки «Skoda» і злочинці спілкувались з його водієм. ОСОБА_6 і ОСОБА_8 чудово орієнтувались в місцевості, безперешкодно переміщались між с.Пухівка, с. Погреби, с. Зазим»я, с. Рожни, с. Літки, в тому числі з вимкненими фарами. Коли він скаржився на погане самопочуття і просив про допомогу, ОСОБА_6 відповідав: «Навіщо смертнику допомога?», але ОСОБА_8 після його постійної пропозиції коштів за своє життя запевнив, що скоро привезуть лікаря, з чого він дійшов висновку про можливість торгу. Коли він у період з 22 до 23 години втретє зателефонував дружині й на вимогу ОСОБА_6 повідомив, що залишається на переговорах з конкурентами до ранку, по реакції зрозумів, що та усвідомила небезпечність ситуації і прийматиме відповідні міри. Через деякий час вони повернулись на ділянку місцевості між с. Погреби та с. Зазим»я, де вперше з»явився автомобіль ОСОБА_7 марки «DAEWOO Lanos», до автомобіля марки «Volvo XС-90» пересів лікар, вони переїхали в іншу місцевість і ОСОБА_14 надав йому медичну допомогу. Оскільки в цей час світло в салоні було увімкнене й нападник нижчого зросту зняв капюшон, через в»язку в шапці розглядів його обличчя, тому категорично стверджує, що цією особою був ОСОБА_6 В подальшому автомобіль марки «Volvo XС-90» знову пересувався під керуванням то ОСОБА_8, то ОСОБА_6, останній приблизно серед ночі повідомив, що за його життя їм запропонували 300 000 доларів США, тому він, якщо хоче вижити, повинен сплатити 500 000 доларів США, але шляхом тривалих перемовин дійшли згоди про оплату 300 000 доларів США, з яких 150 000 доларів США злочинці повинні отримати до ранку 12.03.2010 року, решту згодом, ОСОБА_8 в цих розмовах участі не приймав. ОСОБА_6 запропонував подумати, яким чином він може зібрати та передати до 6 години ранку першу частину обумовленої суми, після спільного обговорення версії з наданого телефону зателефонував дружині, повідомивши, що вранці купуватиме фуру і попросив терміново позичити в друзів 150 000 доларів США. Протягом ночі з цього приводу ще декілька разів телефонував ОСОБА_12, під час останньої розмови на світанку, знаходячись в с. Літки, за вказівкою ОСОБА_6 сказав, що до неї прибуде кур»єр на ім»я «Віталій» і скаже, що приїхав за грошима для купівлі вантажного автомобіля. Потім знову з»явився автомобіль марки «DAEWOO Lanos» і ОСОБА_6 уїхав, а вищий за зростом нападник, залишаючись із ним, вранці заснув, що дало змогу роздивитися його та в подальшому на фотознімку за рисами обличчя безперешкодно впізнати ОСОБА_8; ОСОБА_7 у період досліджуваних судом подій він не бачив. З»ясувавши близько 11 години 12.03.2010 року, що телефони ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вимкнені, ОСОБА_8 занервував, очікував приїзду друзів, після чого нагадав про необхідність сплати йому коштів і пішов у напрямку траси, а він власним автомобілем дістався місця проживання. Наведеними злочинами спричинені шкода його здоров»ю, значні матеріальні й моральні збитки. Впевнений, що захоплення його як заручника заздалегідь замовлялося невстановленою органом досудового слідства особою та ретельно готувалося організованою злочинною групою з чітким розподілом ролей, до якої входили, крім ОСОБА_6, ОСОБА_8 й ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інші особи, однак орган досудового слідства переконливі докази з цього приводу проігнорував, а розслідування провів на низькому професійному рівні, тому наполягає на поверненні справи на додаткове розслідування для встановлення всіх причетних до протиправних дій відносно нього осіб з метою їх справедливого покарання. В ході розслідування кримінальної справи він дізнався, що колишній виконавчий директор заснованої ним фірми ОСОБА_10, приблизно за 2 роки до подій звільнений за порушення трудової дисципліни, який погрожував йому, а співробітникам ОСОБА_22 і ОСОБА_23 натякав на швидкому припиненні існування його підприємства, тривалий час був знайомий з ОСОБА_6 і ОСОБА_8, напередодні злочину знаходився з ОСОБА_6 у с. Зазим»я та в ніч з 11 на 12 березня 2010 року неодноразово спілкувався з останнім, однак ця обставина залишилась поза увагою досудового слідства та причетність ОСОБА_10 до його захоплення перевірена не була. 07.11.13р. був затриманий співучасник злочину ОСОБА_8, а тому злочини вчинені у співучасті, як правило, повинні розглядатися в одному провадженні.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_12, її чоловік 11.03.2010 року своєчасно не повернувся з роботи, а його мобільний телефон був вимкнений, потім ОСОБА_2 по телефону повідомив, що пробив колесо, після чого телефон знову був вимкнений, однак через деякий час чоловік розповів про пошкодження іншого колеса. Оскільки отримана інформація була малоймовірною, вона після 20 години 11.03.2010 року вирішила поїхати назустріч чоловікові, вийшовши з будинку, виявила відчиненими ворота гаража, ключі від якого завжди знаходилися в автомобілі марки «Volvo XС-90», тому почала хвилюватися. На власному автомобілі вона проїхала по двох маршрутах слідування чоловіка, однак автомобіля не виявила, телефон знову постійно був вимкнений, що спонукало її звернутися до Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області. Коли чоловік, зателефонувавши втретє близько 22 години 11.03.2010 року, повідомив, що вечеряє з конкурентами за містом і довго буде зайнятий, натяком поцікавилась, чи загрожує йому небезпека та отримала стверджуючу відповідь, після чого з працівниками міліції прибула до місця проживання. В гаражі була виявлена кров на підлозі, а сліди взуття, за переконанням експерта, свідчили про присутність на території домоволодіння не менше трьох осіб, при цьому наявні біля паркану, будиночка охорони й на кучугурі снігу сліди з домішками крові вели до протилежного берега р. Десна. В результаті огляду місця події за слідами взуття та протекторами шин автомобілів співробітники міліції зробили висновок, що сторонні особи вели спостереження за її чоловіком. Близько 03 години 12.03.2010 року ОСОБА_2 зателефонував зі свого номера, повідомивши, що має намір терміново придбати вантажний автомобіль, тому вона повинна до 6 години ранку зібрати 150 000 доларів США та при зустрічі передати їх людині, яка попередньо вийде на зв»язок. Розуміючи, що злочинець приїде за викупом, працівники міліції підготували «кукли» із купюр доларів США і порізаного паперу, які склали до паперового пакету. Приблизно о 07 годині 30 хвилин 08 годині 12.03.2010 року з невідомого номера зателефонував незнайомий чоловік, який, назвавшись «Віталієм», повідомив, що має зустрітись з нею, декілька разів у телефонному режимі вони обговорювали деталі. При цьому, як їй у подальшому стало відомо - ОСОБА_6 - був нелогічним, розпитував у неї, що трапилося, на повідомлення про необхідність передачі грошей за врятування життя свого чоловіка співчував та пропонував звернутися до правоохоронних органів, однак виявляв зацікавленість у їх зустрічі. Вони зустрілися на площі в садовому товаристві с. Зазим»я о 10 годині 30 хвилин, куди ОСОБА_6 для отримання коштів у сумі 150 000 доларів США прибув автомобілем марки «DAEWOO Lanos». У власному автомобілі вона передала ОСОБА_6 підготовлений співробітниками міліції паперовий пакет, який той, побачивши наближення працівників спецпідрозділу, випустив із рук, намагався залишити транспортний засіб, однак був затриманий. Пізніше додому на власному автомобілі марки «Volvo XС-90» повернувся поранений чоловік.

Свідок ОСОБА_14 показав суду, що, працюючи лікарем-хірургом відділення невідкладної хірургії головного військового госпіталю, неодноразово надавав допомогу рідному брату чоловіка рідної сестри ОСОБА_7 та його знайомим. 11.03.2010 року, коли він після закінчення зміни на робочому місці готував звіти, йому на номер 067-601-22-47 зателефонував ОСОБА_7 і попросив дозволу приїхати, по прибуттю розповів, що відбувся випадковий постріл і необхідно на місці надати допомогу пораненій людині, якій погано з серцем, на що він після вагань погодився. Придбавши в аптеці необхідні медпрепарати і перев»язочний матеріал, вони близько 23 години прибули на якесь поле, куди з темряви виїхав позашляховик, під час слідування до ОСОБА_7 неодноразово телефонували з проханням швидше їхати, він також комусь дзвонив, уточняючи дорогу. З заднього сидіння автомобілі марки «Volvo XС-90» вийшов чоловік, який мовчки відійшов у сторону, ОСОБА_7 поспілкувався з водієм, після чого його попросили оглянути пораненого. На передньому пасажирському сидінні знаходилась людина в діловому костюмі з в»язаною шапкою на обличчі, натягнутою нижче губ. Оскільки перебування в темній місцевості унеможливлювало надання допомоги, він попросив ОСОБА_7 під»їхати своїм автомобілем ближче, щоб посвітити фарами, однак останній рознервувався й накричав, що не хоче приймати в цьому участі. Він з водієм позашляховика й пораненим переїхав у більш освітлювану місцевість, де надав медичну допомогу ОСОБА_2, в якого надто сильно була перев»язана артерія, порекомендував забезпечити йому доступ теплого повітря, після чого всі повернулись на попереднє місце. На запитання водія автомобілі марки «Volvo XС-90» розповів, що теоретично не виключається критичне для пацієнта поранення в артерію, тому він потребує кваліфікованої медичної допомоги в умовах лікувального закладу, те ж саме згодом повідомив ОСОБА_7. ОСОБА_24 привіз його до місця роботи близько 0 годин 30 хвилин 12.03.2010 року і надав 200 грн. для оплати послуг «таксі». Він не міг роздивитися обличчя водія позашляховика, оскільки той постійно тримався напівобертом з глибоко натягнутим на голові капюшоном, не розповідав ОСОБА_7 про те, що обличчя потерпілого повністю закрите в»язаною шапкою, останній міг сам оцінити ситуацію, однак до чужого транспортного засобу не підходив, тримався осторонь. Якби ОСОБА_7 не привіз його до хворого, від порушення кровопостачання кінцівок внаслідок сильного накладення жгута і морозу для здоров»я ОСОБА_2 могли настати більш негативні наслідки.

Судом протягом тривалого часу приймалися всі міри для безпосереднього допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, який явок до суду уникав, місцеперебування останнього не встановлене.

В ході досудового слідства і судового розгляду справи потерпілий вказував, що через деякий час після приїзду з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на поле неподалік с. Погреби Броварського району Київської області автомобілем марки «Volvo XС-90», туди ж прибула одна особа автомобілем марки «Skoda», вказаний транспортний засіб до появи автомобіля марки «DAEWOO Lanos» з ОСОБА_7 і лікарем ОСОБА_14 приїздив не менше 2-3 разів. Із складеного слідчим СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_25 на вкрай низькому професійному рівні протоколу огляду місця події - території домоволодіння № 14 по вул. Садовій, 10-а в СТ «Десенка» с. Зазим»я, де близько 18 години 11.03.2010 року відбулося захоплення ОСОБА_2 як заручника - та фототаблиці до нього вбачається, що, крім плям бурого кольору й кулі на підлозі в гаражі, за його межами виявлені сліди взуття і на відстані близько 40 м від домоволодіння протектор шин автомобіля (т. 1 а.с. 80-88). Вказані відомості повністю співпадають з показаннями свідка ОСОБА_12 і не залишають сумнівів у присутності на місці злочину третьої особи, яка, знаходячись у гаражі після вогнепального поранення потерпілого, частково забруднилась кров»ю, що відобразилося на слідах її взуття на снігу в напрямку огорожі, в подальшому автомобілем марки «Skoda» прибула на місце тримання заручника, де, зі слів ОСОБА_2, активно спілкувалась з нападниками.

Відповідно до пред»явленого обвинувачення ОСОБА_6 з ОСОБА_8 близько 17 години 55 хвилин 11.03.2010 року автомобілем НОМЕР_4 прибули до місця проживання ОСОБА_2 у с. Зазим»я Броварського району Київської області, куди близько 18 години приїхав потерпілий, після чого відносно нього було вчинено злочини. Разом із тим, згідно з роздруківками телефонних розмов, користувач телефонного номеру 098-397-71-67, який належав ОСОБА_6, о 17 годині 59 хвилин 11.03.2010 року перебував на вул. Радунській в м. Києві та дістався с. Зазим»я Броварського району Київської області близько 18 години 13 хвилин 11.03.2010 року, після чого з 18 години 16 хвилин до 20 години 14 хвилин 11.03.2010 року перебував під покриттям базової станції, розташованої в с. Пухівка Броварського району Київської області (т.6 а.с. 101-112). В такому випадку вбачається логічним, що протиправні дії відносно ОСОБА_2 були вчинені в інший час, ніж зазначено в обвинуваченні, або розпочиналися без участі ОСОБА_6, який долучився до ОСОБА_8 та невстановленої особи пізніше, що також підлягає обов»язковому з»ясуванню для встановлення обставин скоєння злочину, характеру й обсягу дій підсудного.

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_6 ретельно готувався до злочину, оскільки, не маючи відношення до с. Зазим»я Броварського району Київської області та, за даними роздруківок телефонних з»єднань абонента 098-397-71-67 за період з 13.02.2010 року, з цього часу жодного разу не відвідуючи вказаний населений пункт, 09.03.2010 року перебував у с. Зазим»я з 20 години 31 хвилини до 21 години 31 хвилини, 10.03.2010 року знаходився в с. Зазим»я з 15 години 32 хвилин до 15 годин 51 хвилини та з 16 години 59 хвилин до 18 години 26 хвилин, після чого до 18 години 43 хвилин 10.03.2010 року, а також у проміжок часу з 08 години 24 хвилин до 09 години 25 хвилин 11.03.2010 року перебував у зоні дії базової станції, розташованої в кооперативі «Вега» с. Пухівка Броварського району Київської області, в межах покриття якої злочинці в подальшому періодично утримували автомобіль НОМЕР_2 з пораненим ОСОБА_2 (т 6 а.с. 101-112), підготував дві шапки з прорізом для очей, які було вилучено, відповідно, з автомобілів «Volvo XС-90» і «Skoda Superb» ( т. 1 а.с. 109-112; т. 3 а.с. 38-40), з»ясував номер мобільного телефона потерпілого, який в телефонній книзі його мобільного телефона з № 097-422-69-87 значився як «М» (т. 6 а.с. 162-167). Разом із тим, виходячи з тверджень потерпілого, розмови про викуп з нападниками почалися за його ініціативою глибоко вночі 12.03.2010 року, тобто через багато годин після захоплення, виходячи з чого протягом трьох років залишається невстановленим мотив злочинних дій ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб, який першопочатково не був пов»язаний з вимаганням коштів у ОСОБА_2

При дослідженні роздруківок телефонних з»єднань судом було встановлено, що з 20 години 40 хвилин 11.03.2010 року до 12 години 08 хвилин 12.03.2010 року належний ОСОБА_6 мобільний телефон з номером 098-397-71-67 в той час, як його власник активно переміщався, постійно знаходився в с. Зазим»я Броварського району Київської області, був увімкнений і перебував у користуванні невстановленої особи, яка о 20 годині 45 хвилин 11.03.2010 року відреагувала на дзвінок з № 067-464-53-64, о 21 годині 10 хвилин 11.03.2010 року протягом 3 секунд спілкувалася зі ОСОБА_10 За даними матеріалів кримінальної справи, прибувши за викупом до дружини потерпілого, ОСОБА_6 був затриманий працівниками міліції в с. Зазим»я близько 10 години 12.03.2010 року, у період з 11 до 12 години тривав огляд належного ОСОБА_7 автомобіля НОМЕР_5, з якого були вилучені шість мобльних телефонів марки «NOKIA» (т. 1 а.с. 92-101), серед яких, згідно з протоколом огляду предметів від 31.03.2010 року, знаходився мобільний телефон моделі «NOKIA - 6300» з номером 098-397-71-67 (т. 6 а.с. 162-167). Таким чином, поза увагою досудового слідства залишилися конкретне місцеперебування вказаного телефону в с. Зазим»я понад 15 годин в ніч з 11.03.2010 року на 12.03.2010 року, особа, яка о 21 годині 10 хвилин 11.03.2010 року відповіла на дзвінок ОСОБА_10, та спосіб його потрапляння до автомобіля ОСОБА_7 марки «DAEWOO Lanos», і ці недоліки не можуть бути усунені судом.

Виходячи з показань ОСОБА_7, до стели біля в»їзду в с. Погреби Броварського району Київської області після 21 години 11.03.2010 року ОСОБА_6 прибув один за кермом належного ОСОБА_11 автомобіля «Skoda Superb». За даними роздруківок телефонних з»єднань абонента № 097-422-69-87, який достеменно використовувався ОСОБА_6, 11.03.2010 року о 20 годині 06 хвилин останній перебував під покриттям базової станції с. Пухівка Броварського району Київської області, в проміжок з 20 години 18 хвилин до 20 години 22 хвилин рухався через с. Зазим»я Броварського району в напрямку житлового масиву «Троєщина» в м. Києві, з 20 години 36 хвилин до 20 години 57 хвилин знаходився в м. Києві, звідки повернувся в с. Зазим»я та зустрівся з ОСОБА_7 (т. 6 а.с. 91-97, 155-161). Мета відвідування ОСОБА_6 у вказаний період м. Києва органом досудового слідства не з»ясована, а показання ОСОБА_2 у сукупності з іншими достеменними фактами вказують на те, що під час цієї поїздки в м. Києві залишилась невстановлена особа, яка була обізнана з усіма протиправними намірами ОСОБА_8 й ОСОБА_6 та наявністю в останніх зброї, безпосередньо приймала участь у захопленні заручника чи після його поранення знаходилась на території домоволодіння та з часу вчинення злочинів близько двох годин кермувала належним ОСОБА_11 автомобілем марки «Skoda Superb», при цьому бажала приховати свою причетність до злочинних дій від усіх сторонніх осіб, у тому числі від ОСОБА_7, який мав прибути на місце події, в чому їй активно сприяв ОСОБА_6 Після надання лікарем допомоги пораненому в автомобілі марки «Volvo XС-90», ОСОБА_6 дістався автомобіля марки «Skoda Superb», який залишався біля стели в с. Погреби, повернувся в м. Київ, звідки в с. Зазим»я з ОСОБА_7 автомобілем останнього прибув у період між 03 годиною 08 хвилинами і 03 годиною 25 хвилинами 12.03.2010 року, постійно перебував у межах Броварського району до 06 години 11 хвилин, після чого знову вирушив у м. Київ (т. 6 а.с. 91-97, 155-161).

26.08.2010 року слідчим в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в Київській області Гагаловським В.П. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_26, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_27, ОСОБА_10 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 147 ч. 1, 187 ч. 3, 189 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1, 289 ч. 3 КК України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю в діях останніх складу злочинів. Зазначена постанова є незаконною і немотивованою, оскільки ґрунтується виключно на поясненнях осіб, стосовно яких приймалося рішення, щодо їх непричетності до вчинених відносно ОСОБА_2 неправомірних дій, при її винесенні не було всебічно, повно і об»єктивно досліджені всі обставини справи, не дана правова оцінка всім доказам в їх сукупності, доводи потерпілого не перевірені. (т. 7 а.с. 52-56).

Незважаючи на вчинення тяжких злочинів з використанням належного ОСОБА_11 автомобіля НОМЕР_1, довіреності на право керування яким ОСОБА_6 не мав, та виявлення саме в ньому при огляді 22.03.2010 року сумки марки «NIKE» з шапкою чорного кольору з прорізами для очей, пістолетом-кулеметом «зразок 26» № She 119220, калібром 7,62 мм (ТТ) з пристроєм для безшумної стрільби й магазином з 23 набоями, алібі власника транспортного засобу органом досудового слідства не перевірялось (т. 3 а.с. 38-51). В автомобілі НОМЕР_1, в якому переміщались учасники досліджуваних судом подій, виявлено куртку чорного кольору з написом «NORTHLAND», шарф сірого кольору, мобільний телефон марки «NOKIA 1202» ІМЕІ 357979037572553 з сім-карткою оператора мобільного зв»язку «Діджус» з № 098-947-41-80, належність яких ОСОБА_11, ОСОБА_6 чи іншій особі, причетній до захоплення ОСОБА_2 як заручника, органом досудового слідства не перевірялась і встановлена не була.

Поза увагою досудового слідства залишилась причетність ОСОБА_10 до захоплення ОСОБА_2 як заручника шляхом організації злочину, координації дій усіх осіб, що приймали участь у протиправному посяганні чи підбурювання та готування до злочину.

В телефонній книзі належного ОСОБА_6 телефона марки «NOKIA-6500с» з номером 097-422-69-87 під номером 097-424-32-31 зазначений «Дік», у його ж телефонній книзі телефона марки «NOKIA-6300» з номером 098-397-71-67 абонент номера 097-424-32-31 значиться, як «Віталій Влад», ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що вказаний номер використовував співмешканець його матері, однак, оскільки той користувався значною кількістю сім-карток і постійно їх змінював, заносячи в телефонні книги черговий номер, записав ОСОБА_8 в одному випадку прізвиськом його собаки, в іншому ім»ям та по-батькові його знайомого ОСОБА_28 (т. 6 а.с. 162-167). За даними матеріалів кримінальної справи, з вказаним абонентом ОСОБА_6 з номеру 097-422-69-87 з 01.01.2010 року за ініціативою обох сторін зв»язувався постійно в денний та нічний час, в тому числі з 20 години 02 хвилин 11.03.2010 року протягом ночі до 08 години 46 хвилин 12.03.2010 року між ними відбулося 23 з»єднання (т.6 а.с. 91-97 ). Користувач вказаного номеру 11.03.2010 року пересувався з м. Києва до с. Зазим»я слідом за ОСОБА_2, о 17 годині 26 хвилин перебуваючи поруч з його офісом по вул. Корабельній, 6, потім рухаючись через масиви «Петрівка» та «Троєщина» в с. Зазим»я, о 18 годині 47 хвилин знаходився в межах покриття базової станції, розташованої в кооперативі «Вега» с. Пухівка, де в цей час злочинцями насильно утримувався потерпілий, з 06 години 03 хвилин до 11 години 49 хвилин 12.03.2010 року перебував у с. Літки, де в цей час знаходився ОСОБА_8 За логікою, в досліджуваний судом період номер 097-424-32-31 дійсно використовувався ОСОБА_8, однак у проміжок з 00 годин 10 хвилин до 03 години 08 хвилин 12.03.2010 року вказаний телефон перебував у районі БСП поблизу масиву «Троєщина», де за невідомим збігом обставин у цей же час перебував абонент № 067-234-50-84, який у телефонних книгах ОСОБА_6 значиться як «Колян» і «Колян Братан» (т. 6 а.с. 164-165). Указана особа підлягає обов»язковому встановленню для з»ясування обставин, що мали місце 12.03.2010 року.

Також підлягає перевірці можлива причетність до вчинення злочинів проти ОСОБА_2 чоловіком сестри ОСОБА_6 ОСОБА_29, так як номер ОСОБА_6 098-397-71-67 був налаштований на переадресацію на номер 097-521-44-81, яким користувався ОСОБА_29

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його вчиненні брали участь три і більше особи, які попередньо зорганізувалися у стійке об»єднання для вчинення цього та іншого злочинів, об»єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Згідно з ч. 2 ст. 30 КК України, учасники організованої групи підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.

Незважаючи на очевидну наявність детально розробленого плану захоплення як заручника ОСОБА_2, в якому приймали участь понад три фігуранта з чітким визначенням ролі кожного, орган досудового слідства обмежився притягненням до кримінальної відповідальності осіб, безпосередньо затриманих на місці отримання викупу, не встановивши вичерпного кола причетних до протиправних дій стосовно ОСОБА_2 осіб та не перевіривши їх дій у складі організованої групи.

Крім того, 07.11.13р. затримано співучасника злочину- Кривсуна Ю.. слідство стосовно якого на сьогоднішній день ведеться. Тому доцільно повернути кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на додаткове розслідування з метою розслідування та розгляду справи щодо всіх учасників злочину в одному провадженні.

Відповідно до ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства допускається лише тоді, коли ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні.

Враховуючи, що вказані вище недоліки досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні, нез»ясовані обставини значно впливатимуть на обсяг відповідальності підсудних, при цьому залишаться непокараними особи, що мають безпосереднє відношення до вчинення тяжких злочинів, інкримінованих лише ОСОБА_6 і ОСОБА_7, виконання вимог ст.ст. 22, 64 КПК України вимагає проведення значної кількості слідчих дій, суд повертає кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 за ст. ст. 289 ч. 3, 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_7 за ст.ст. 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України прокурору Київської області на додаткове розслідування. В ході додаткового розслідування необхідно зібрати докази, якими всебічно, повно й об»єктивно підтверджувались би всі обставини справи, і прийняти по справі належні рішення щодо всіх учасників вказаних подій, зокрема перевірити твердження ОСОБА_2 про наявність замовника його викрадення, встановити осіб, які в телефонних книгах ОСОБА_6 зазначені як «Колян», «Колян Братан», «Дік», «Віталій Влад», дати фахову юридичну оцінку діям ОСОБА_7 та ОСОБА_6, пред»явивши їм конкретне обвинувачення з зазначенням часу, місця, способу, мотивів і наслідків злочинних дій кожного з них, з»ясувати причетність до вчинення злочинів ОСОБА_10, ОСОБА_11 й інших осіб та їх дії в складі організованої групи.

При обговоренні клопотання про повернення справи на додаткове розслідування захисник підсудного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 та підсудний ОСОБА_7просили одночасно вирішити питання щодо зміни підсудним міри запобіжного заходу з взяття під варту на більш м»який з урахуванням їх тривалого перебування під вартою без винесення кінцевого рішення в справі, підсудний ОСОБА_6 підтримав захисника.

Статтею 274 КПК України 1960 року передбачено, що під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного. Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 3 постанови «Про практику застосування судами запобіжнго заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового розслідування» № 4 від 25.04.2003 року, практики Європейського суду з прав людини, взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який обирається лише за наявності підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого (підсудного). За змістом ст. 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини в кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

ОСОБА_6 уперше притягується до кримінальної відповідальності, має двох малолітніх дітей, виходячи із досліджених судом доказів, за попередньою змовою або в складі організованої групи з невстановленими досудовим слідством особами протягом 11-12 березня 2010 року приймав безпосередню участь у захопленні заручника, незаконно заволодів належним ОСОБА_2 транспортним засобом і вимагав передачі коштів членами родини потерпілого, протягом трьох років досудового й судового слідства не сприяв встановленню істини в справі, ОСОБА_7 згідно ст.. 89 КК України не судимий, визнав свою вину в придбанні у ОСОБА_9 і збуті ОСОБА_8 вогнепальної зброї в січні 2010 року та в пособництві 12.03.2010 року шляхом надання транспортного засобу у вимаганні ОСОБА_6 грошей у дружини ОСОБА_2, відшкодував потерпілому 10 000 грн. заподіяної шкоди, має 70-річну матір, яка хворіє , ОСОБА_7перебуває під наглядом лікарів терапевта й хірурга з діагнозом: «Хронічний гастрит в стадії нестійкої ремісії. Хронічний панкреатит у стадії нестійкої ремісії. Кіста лівої підколінної ямки», підсудні обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для зміни підсудним ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м»який, з метою запобігти спробам ухилитися від слідства , суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Керуючись ст.ст. 26, 273, 281 КПК України ( в редакції 1960р.) суд,-

У Х В А Л И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч. 3, 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України, повернути прокурору Київської області на додаткове розслідування.

Міру запобіжного заходу підсудним ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО УДПтСУ в м. Києві та Київській області.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області протягом семи діб з дня її винесення.

Головуючий суддя С.П.Лопатинська

Судді А.Д. Телепенько

ОСОБА_30

Суддя С. П. Лопатинська