Ухвала суду № 35501398, 16.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. справа № 2а/0470/16983/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено частково: визнано протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо не включення до складу валових витрат ТОВ «Дніпробетон», суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1257400,00 грн. за 2009 рік та 9333800,00 грн. за 2010 рік; визнано протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо невизнання права ТОВ «Дніпробетон» на віднесення до Декларації з податку на прибуток підприємства за звітній період до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1257400,00 грн. за 2009 рік та 9333800,00 грн. за 2010 рік; зобов'язано Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби прийняти у ТОВ «Дніпробетон» Декларацію з податку на прибуток підприємства за звітній період з включенням до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1257400,00 грн. за 2009 рік та 9333800,00 грн. за 2010 рік. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Позивач своїм правом на апеляційне оскарження не скористався і не оскаржив рішення суду в частині незадоволених позовних вимог. У разі часткового оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо неоскаржуваної частини судового рішення.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Дніпробетон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. за результатами якої було складено Акт №2460/23/20239861 від 17.06.2011 р.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач має право на віднесення до складу валових витрат сплату відсотків за користування кредитною лінією, витрат по нарахованим відсоткам та курсовим різницям в розмірі 1 257,4 тис. грн. за 2009 рік і 9 333,8 тис. грн. за 2010 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2007 року між ВАТ ВТБ Банк (Банк) та ТОВ «Дніпробетон» (Позичальник) було укладено кредитний договір № 78/07В, предметом якого відповідно до п. 1.1 є надання Банком Позичальникові грошових коштів у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії в розмірі 2 мільйони доларів США з правом конвертації в національну валюту строком до 12.12.2012 року (т. 1 а.с.174-176). Також, між ВАТ ВТБ Банк (Банк) та ТОВ «Дніпробетон» (Позичальник) 13.12.2007 року було укладено Генеральну угоду про відкриття кредитного ліміту строком до 12.12.2012 року (т. 1 а.с.173). 08.09.2008 року між ВАТ ВТБ Банк (Банк) та ТОВ «Дніпробетон» (Позичальник) було укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору № 78/07В від 13.12.2007 р., предметом якого було збільшення ліміту кредитної лінії до 5800 тис. грн. (т. 1 а.с. 177).

Згідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон - № 283/97 - ВР) валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

П. 1.2 укладеної між позивачем та ВАТ ВТБ Банк Генеральною угодою № 78/07В - ГУ від 13.12.2007 р. передбачається, що банк надає Клієнту кредит для здійснення його структурної діяльності, придбання основних засобів та проведення реконструкції бетонного вузла.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що нараховані (сплачені) відсотки за користування кредитним коштами відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач вправі віднести до складу валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було нараховані та сплачені банківські відсотки за користування кредитними коштами у 2009 р. у сумі - 4 122, тис. грн., за 2010 рік у сумі - 9 333,8 тис. грн., що підтверджується даними податкової звітності ТОВ «Дніпробетон» та Додатком № 3 до Акту перевірки. В ході перевірки, відповідач підтвердив правомірність віднесення позивачем до валових витрат в складі «інші витрати» рядок 04.13 декларації лише частини нарахованих та сплачених банківських відсотків загальною сумою 2 865, тис. грн., що є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти у ТОВ «Дніпробетон» декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний період з включенням до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1 257,4 тис. грн. за 2009 рік та 9 333,8 тис. грн. за 2010 рік підлягає задоволенню, виходячи з того, що воно є похідним від вимоги про визнання права Товариства на віднесення до Декларації з податку на прибуток підприємства до складу валових витрат сум відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, на підставі аналізу встановлених обставин справи і правовідносин, що їм відповідають, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що відповідачем частково доведено правомірність своїх дій та висновків, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «Дніпробетон» підлягають задоволенню частково.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко