Постанова № 35498460, 25.11.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року Справа № 803/2384/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Луцького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Луцький міський центр зайнятості (далі - Луцький МЦЗ, позивач) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1836,23 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що проведеною перевіркою Луцьким МЦЗ встановлено, що ОСОБА_1 з 30.05.2012 року була зареєстрована у Луцькому міському центрі зайнятості як така, що шукає роботу. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» 05.06.2012 року відповідачу було надано статус безробітного і призначена допомога по безробіттю. 06.11.2012 року відповідача було знято з обліку в центрі зайнятості у зв'язку із невідвідуванням ЦЗ більше 30 календарних днів без поважних причин про те 17.04.2013 року ОСОБА_1 для поновлення статусу безробітного пред'явила Луцькому МЦЗ медичну довідку № 1079 від 16.04.2013 року із зазначенням терміну лікування з 26.11.2012 року по 16.04.2013 року. На підставі вищезгаданої медичної довідки та у відповідності до вимог чинного законодавства відповідачу поновлено статус безробітного та виплату допомоги з 06.11.2012 року.

Про те, 14.05.2013 року спеціалістами центру зайнятості було встановлено, що згідно листа Луцької міської клінічної лікарні № 644/2.8.13 від 07.05.2013 року медична довідка № 1079 від 16.04.2013 року ОСОБА_1 не видавалась.

Таким чином позивач вважає, що сума виплаченого забезпечення в розмірі 1836,23 грн. ОСОБА_1 отримана незаконно, внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними. У добровільному порядку кошти не повернуті, тому просять суд стягнути з відповідача незаконно отримані кошти у вищевказаному розмірі.

Представник позивача у судове засідання на розгляд справи не прибув про те, 25.11.2013 року звернулися до суду із клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с.22).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа (далі - КАС України), яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач на розгляд справи не з'явилася, свого представника в судове засідання не направила, хоча відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався. До суду повернулось поштове рекомендоване відправлення № 4302506944792 з поміткою про отримання відповідачем особисто 21.11.2013 року (а.с.21).

Згідно з частиною шостою статті 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Згідно із пунктом 10 частини першої статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд даної справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Таким чином, даний публічно-правовий спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі - Закон України № 1533-ІІІ) передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в обов'язковому порядку фінансує витрати пов'язані з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах передбачених законом.

Статтею 11 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 803-ХІІ) передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість. Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.

Відповідно до пункту «є» частини 1 статті 4 Закону України № 803-ХІІ держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.

Згідно статті 1 пункту 3 пп. «б» Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи 30.05.2012 року відповідачем за участю спеціаліста Луцького МЦЗ заповнено персональну картку № 035013041700063 особи яка звернулася до центру зайнятості у пошуках роботи (а.с.14).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.06.2012 року надано статус безробітної та призначено виплату матеріальної допомоги по безробіттю.

06.11.2012 року відповідача було знято з обліку в центрі зайнятості на підставі п.п. 2 п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та введення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: невідвідуванням ЦЗ більше 30 календарних днів без поважних причин.

Судом також встановлено, що 17.04.2013 року ОСОБА_1 подано до Луцького МЦЗ заяви про поновлення статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю та відміни рішення про скорочення виплати допомоги по безробіттю у зв'язку з тим, що вона перебувала на лікуванні у період з 26.11.2012 року по 16.04.2013 року (а.с.11,15) та додано до заяви медичну довідку № 1079 від 16.04.2013 року (а.с.12).

На підставі даних заяв та медичної довідки № 1079 від 16.04.2013 року та згідно з пунктами 23, 26, 27 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та введення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 20.03.2013 року, п.п. 2.1, 6.8, 6.9, 6.10 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року та п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закон України № 1533-ІІІ ОСОБА_1 поновлено статус безробітної та виплату допомоги по безробіттю з 06.11.2012 року.

14.05.2013 року спеціалістами Луцького МЦЗ встановлено, що відповідно до листа Луцької міської клінічної лікарні № 644/2.8.13 від 07.05.2013 року за підписом головного лікаря, медична довідка № 1079 від 16.04.2013 року ОСОБА_1 не видавалась (а.с.10), що також підтверджується актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 143 від 24.05.2013 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.13)

Отже в порушення п.п. 6.8, 6.9 та 6.10 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307 відповідача знято з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів.

Відповідно до «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 232/16248 (далі-Порядок) директором Луцького міського центру зайнятості було прийняте рішення про повернення коштів відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем винесена претензія № 2479/01-14 від 01.06.2013 року на суму 2836,23 грн. та запропоновано у 15-дений термін з дня її отримання для сплати вищевказаної суми у добровільному порядку (а.с.9). Дана претензія була надіслана відповідачу та отримана останньою 29.06.2013 року (а.с.8). ОСОБА_1 добровільно сплачено 1000,00 грн. 07.08.2013 року, про те решта суми залишається несплаченою.

Відповідно до частини 2 та 3 ст. 36 Закон України № 1533-ІІІ, пп. 6,8 Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної до категорії зайнятих така особа повинна повернути суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі неповернення коштів у встановлений строк, стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Отже, оскільки ОСОБА_1, знято з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів, тому вона не мала права на отримання допомоги по безробіттю за період з 06.11.2012 року по 17.04.2013 року, а тому суд дійшов висновку, що відповідач незаконно отримала допомогу по безробіттю в розмірі 1836,23 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 122, 128, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.ст. 34, 35, 36, 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2) на користь Луцького міського центру зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ярощука, будинок 2, ідентифікаційний код 13352315) незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 1836 (одна тисяча вісімсот тридцять шість) гривень 23 (двадцять три) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський