Постанова № 35498440, 18.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2013 р. 12:22 год. Справа №801/10142/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Національного центра управління та випробувань космічних засобів

про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2,

від відповідача: не з`явився.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про визнання неправомірним рішення відповідача про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної військової служби в Збройних Силах у розмірі 2514,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» зі змінами та доповненнями має право на одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної військової служби, яка складає відповідно до довідки-розрахунку 2514,00 грн., але у виплаті якої позивачу незаконно відмовлено.

Позивач у судовому засіданні 18.11.13р. підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 18.11.13р. не забезпечив. До дня розгляду справи від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутністю відповідача №2152/8 від 07.11.2013р., який не має можливості забезпечити прибуття в судове засідання свого представника у зв'язку з відсутністю належних бюджетних асигнувань на відрядження працівників (а.с. 20), та заперечення на адміністративний позов № 2151/8 від 07.11.13р. (а.с. 17-19), відповідно до яких відповідач зазначив, що майор ОСОБА_1 станом на 01.08.2013р. має 20 років безперервної військової служби у Збройних Силах України.

Проте, 14.08.2009р. до Національного центру управління та випробувань космічних засобів (далі - НЦУВКЗ) надійшла вказівка головного розпорядника бюджетних коштів - Державного космічного агентства України (далі - ДКАУ) від 14.08.2009 р. № 4680/10-2, якому підпорядкований НЦУВКЗ, про виплату грошового забезпечення виходячи з окладів за посадами, займаними військовослужбовцями в установах (філіях) ДКАУ, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих установ (філій), а також окладів за військовими званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

На сьогодні, Кабінетом Міністрів України постановами від 07.02.2001р. № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» зі змінами та доповненнями та від 07.11.2007р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» зі змінами та доповненнями (в частині встановлення окладів за військовими званнями і розміру надбавки за вислугу років) визначені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій.

При цьому Кабінетом Міністрів України встановлено, що грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби (абз. 2 п.1 Постанови КМУ від 07.02.2001р. № 104 зі змінами та доповненнями).

Відповідач зазначає, що зі змісту наведеної норми випливає, що відрядженим військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення - як для відповідних працівників ДКАУ.

Винагорода за тривалість безперервної військової служби визначена Додатком № 25 до Постанови КМУ від 07.11.2007р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» зі змінами та доповненнями як одноразовий додатковий вид грошового забезпечення військовослужбовців, яка до виплати працівникам ДКАУ не передбачена.

На підставі листа ДКАУ від 14.08.2009р. № 4680/10-2 ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги за 20 років безперервної військової служби в Збройних Силах України.

З урахуванням викладеного відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вислухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходить військову службу в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України на посаді інженера (з візуально-оптичного методу контролю) групи технологічного забезпечення експлуатації наземних космічних засобів центру науково-дослідного командно-вимірювальних систем Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробування космічних засобів Державного космічного агентства України, що підтверджується витягом із послужного списку позивача (а.с. 8, зворотний бік а.с. 8).

В довідці-розрахунку НЦУВКЗ від 21.08.2013р. № 151 зазначено, що згідно Додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 розмір одноразової винагороди за тривалість безперервної військової служби за 20 років складає 1,5 посадових оклади і 1,5 оклади за військове звання. Посадовий оклад ОСОБА_1 на момент настання права на вищеозначену винагороду складав 1551,00 грн., оклад за військовим званням складав 125 грн. Винагорода за тривалість безперервної військової служби за 20 років складає 2514,00 грн., сума єдиного соціального внеску 2,6 % складає 65,36 грн. Таким чином, до виплати належить сума в розмірі 2448,64 грн. (а.с.9).

Як слідує з матеріалів справи, 16.08.2013р. позивач звернувся з рапортом до начальника групи Національного центру управління та випробувань космічних засобів, відповідно до якого просив клопотання останнього про виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалу безперервну військову службу в Збройних Силах України - 20 років (а.с.7).

Однак відповідачем було відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної служби в Збройних Силах України, оскільки станом на даний час немає законодавчих підстав для виплати військовослужбовцям, відрядженим до ДКАУ, грошової винагороди за тривалість безперервної військової служби, що підтверджується довідкою-доповіддю на рапорті позивача (зворотний бік а.с. 7).

Так, з довідки-доповіді слідує, що грошове забезпечення військовослужбовців, які відряджені до Державного космічного агентства України (далі - ДКАУ), здійснюється на підставі Постанови КМУ № 104 від 07.02.2001 р. (зі змінами, внесеними Постановами КМУ від 09.04.2008 № 322 і від 11.02.2009 № 74) та наказу ДКАУ № 228 від 20.09.2005 р., який прийнято на виконання Постанови КМУ № 1298 від 30.08.2002р.

Відповідач, посилаючись на зазначені нормативні акти, вказує, що матеріальне забезпечення військовослужбовців, які відряджені до державних органів, установ та організацій здійснюється на рівні, установленому для відповідних працівників цих органів. Для цивільних працівників ДКАУ такої виплати не передбачено (а.с.7).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших формуваннях, а також членах їх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон України № 2011-XII), яким також встановлюються єдина система їх соціального та правового захисту, гарантуються військовослужбовцям та членам їх сімей сприятливі умови в економічній, соціальній, політичній сферах для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей регламентовано ст. 12 Закону України № 2011-XII, якою передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена ст. 2 Закону України № 2011-XII, згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011-XII).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч. 3 ст. 9 Закону України № 2011-XII).

Крім того, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (ч. 4 ст. 9 Закону України № 2011-XII).

За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені ст.ст. 9 і 91 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, підприємствах, установах, організаціях, затверджується Президентом України (ч. 7 ст. 9 Закону України № 2011-XII).

Також, відповідно до п. 78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 року № 1053/2001 (далі - Положення № 1053/2001), за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством. Виплата посадових окладів, окладів за військовим званням, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги, а також преміювання відряджених військовослужбовців здійснюється за рахунок органів виконавчої влади, інших цивільних установ, до яких вони відряджені, за розмірами, встановленими законодавством.

Військовослужбовці, відряджені до Національного космічного агентства України, належні види забезпечення одержують за рахунок Національного центру управління та випробувань космічних засобів (абз. 2 п. 79 Положення № 1053/2001).

Пунктами 1-2 Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» зі змінами та доповненнями (далі - Постанова КМУ № 1294) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Згідно з Додатком 25 до Постанови КМУ № 1294 виплачується винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби залежно від строку служби. Зокрема, за 20 років безперервної календарної військової служби належить виплачувати 1,5 посадових оклади і 1,5 оклади за військовим званням.

Наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за № 638/15329, зі змінами та доповненнями, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260), якою визначений порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Згідно з п.1.2 Інструкції № 260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, у разі безперервності військової служби строком 20 років виплачується винагорода в розмірі 1,5 посадових окладів та 1,5 окладів за військовим званням. Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників) (п. 32.1 розділу XXXII Інструкції № 260).

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позивач згідно з положеннями Постанови КМУ № 1294, Інструкції № 260 має право на отримання винагороди за 20-річну тривалість безперервної військової служби.

Як зазначалось вище, згідно з довідкою-розрахунком НЦУВКЗ від 21.08.2013 р. № 151 винагорода позивача за 20 років безперервної військової служби становить 2514,00 грн., а з врахуванням єдиного соціального внеску у розмірі 65,36 грн., до виплати належить сума в розмірі 2448,64 грн. (а.с. 9).

У позовній заяві позивач просить визнати неправомірним рішення відповідача про відмову мені у виплаті одноразової грошової винагороди та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної служби в Збройних Силах у розмірі 2514,00 грн. (а.с. 3-5).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон України № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1 ч.1 ст. 4 Закону України № 2464-VI).

Єдиний внесок нараховується на суму грошового забезпечення, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства (п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464-VI).

Відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VI платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Таким чином, враховуючи зазначене вище, нарахуванню підлягає сума грошової винагороди, визначена у довідці-розрахунку НЦУВКЗ, з врахуванням суми єдиного соціального внеску.

Ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби у розмірі 2448,64 грн. з урахуванням суми єдиного внеску - 65,36 грн.

Що стосується вимог позивача про визнання неправомірним рішення Національного центру управління та випробувань космічних засобів про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом вище, позивач має право на отримання винагороди за тривалість безперервної військової служби, у зв'язку з чим звернувся до відповідача з рапортом про її виплату від 16.08.2013р. Однак, відповідач безпідставно відмовив позивачу у такій виплаті.

Постановою КМУ №104 від 07.02.2001р. затверджено Порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, п. 1 якої передбачено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби.

Водночас, відповідно до п. 78 Положення № 1053/2001, за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.

За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи відповідача, згідно із якими він обґрунтовує невиплату одноразової винагороди за 20-річну тривалість безперервної військової служби тим, що на даний час немає законодавчих підстав для виплати військовослужбовцям, відрядженим до ДКАУ, грошової винагороди за тривалість безперервної військової служби, оскільки вказані виплати не передбачені для працівників Національного центра управління та випробувань космічних засобів.

В той же час, обов'язковою ознакою правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

При цьому суд зазначає, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення (п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом ст. 162 КАС України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

В той же час, вимога про визнання протиправним може стосуватися лише індивідуального акта.

При розмежуванні зазначених вище способів захисту порушеного права особи (визнання акта протиправним або скасування відповідного акта суб'єкта владних повноважень) слід враховувати, що вимоги про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуального акту не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акта протиправними.

Враховуючи норми ч. 2 ст. 11 КАС України для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Національного центру управління та випробувань космічних засобів у невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги - грошової винагороди за 20 років безперервної служби у Збройних Силах України.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно квитанцій № 200 від 07.10.2013р., № 267 від 12.11.2013р. позивачем сплачений судовий збір в розмірі 68,82 грн. (а.с. 2, 16).

Таким чином, суд вважає необхідним відшкодувати ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 68,82 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.11.2013 року були проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 25.11.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги - грошової винагороди за 20 років безперервної служби у Збройних Силах України.

3. Стягнути з Національного центру управління та випробувань космічних засобів (ЄДРПОУ 24507442; 96552, АР Крим, Сакський район, с. Вітіне) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_1) одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної військової служби у Збройних Силах України в розмірі 2448,64 грн. (дві тисячі чотириста сорок вісім грн. 64 коп.) з урахуванням суми єдиного внеску 65,36 грн. (шістдесят п'ять грн. 36 коп.).

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) 68,82 грн. (шістдесят вісім грн. 82 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис А.О.Кушнова