Ухвала суду № 35497536, 17.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 136/849/13-ц Провадження № 22-ц/772/2654/2013Головуючий в суді першої інстанції:Кривенко Д.Т.Категорія: 31Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17 вересня 2013 року м. ВінницяКолегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Войтка Ю.Б., Голоти Л.О.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

встановила:

В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в районний суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позову посилалась на те, що 27 липня 2011 року біля 14-00 год. відповідач ОСОБА_3 наніс їй тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 21.11.2012 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії на підставі п. «в» ст. 1 Закону України від 08.07.2011 року«Про амністію в 2011 році». Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України закрито. Цивільний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Просила стягнути із відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 1639 грн., моральну шкоду - 20000 грн., а також 3300 грн. за надання їй правової допомоги.

Заподіяна позивачу матеріальна шкода полягає у витратах на її лікування та проїзд до м. Вінниці на медичне обстеження та консультації лікарів -500 грн., а також 1139 грн. на придбання слухового апарату, який вона купила через часткову втрату слуху в результаті подій 27.07.2011 року.

Моральна шкода, що завдана ОСОБА_2, зумовлена її фізичними та емоційними стражданнями, негативним впливом на стан здоров'я, оскільки після побиття її ОСОБА_3 вона частково втратила слух.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 26 липня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Відповідач апеляційну скаргу не визнав, заперечує проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірні дії відповідача підтверджені постановою Липовецького районного суду від 21.11.2012 року, згідно з якою ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності відповідно до п. «в» статті 1 Закону України від 08.07.2011 року«Про амністію в 2011 році». Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України закрито.

Отже відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав - не підставі акта амністії, а відповідно до статті 14 Закону України «Про амністію у 2011 році» амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.

Вищевказана постанова не скасована, набрала законної сили, а тому суд першої інстанції вірно поклав встановлені нею обставини в основу рішення та прийшов до висновку про неправомірність і винність дій відповідача.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, які її завдала.

Крім того, статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), так і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_2 не доведено будь-якими доказами, наявність причинного зв'язку між діями ОСОБА_3 та як наслідок частковою втратою нею слуху.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Твердження позивача про те, що часткова втрата слуху виникла у неї саме внаслідок протиправних дій відповідача є безпідставними та не доведеними будь-якими доказами. А її посилання на висновок судово-медичної експертизи не є доказом причинного зв'язку між цими подіями, оскільки як в акті судово-медичного дослідження (обстеження), так і у висновку судово-медичної експертизи №2027 від 08.08.2012 року йдеться про виявлення при огляді ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді підшкірної гематоми, крововиливів, синців та саден, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. У висновку експертизи відсутні дані про часткову втрату (погіршення) ОСОБА_2 слуху в результаті заподіяння їй вищевказаних тілесних ушкоджень.

Так само не підтверджені належними і допустимими доказами витрати позивача на лікування та придбання ліків в сумі 500 грн.

Вирішуючи питання щодо вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості суспільно-небезпечного діяння, характер та розмір страждань позивача та розмір майнових і немайнових витрат, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в цій частині, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн.

За загальним правилом, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановленої частиною 2 статті 1167 ЦК України (ч.1 ст.1167).

Згідно з частиною 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 Постанови №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 протиправними діями ОСОБА_3 було спричинено моральної шкоди, яка полягала у фізичному болю, завданої ушкодженням її здоров'я, та душевних стражданнях, яких позивач зазнала внаслідок такої поведінки відповідача.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. 304, 308, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Войтко Ю.Б. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.