Постанова № 35496643, 21.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/6181/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

секретаря судового засідання - Купріс М.В.,

за участю: представника позивача - Якименко В.В.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Будівельна компанія "Асоль" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2013 року позивач Приватне підприємство Будівельна компанія "Асоль" (далі - ПП БК "Асоль") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Полтавська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001462200 від 07.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Полтавською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП БК "Асоль" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Детальсервіс" за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року в ході проведення якої встановлено порушення, про що складено акт № 1081/22/32286779 від 23.09.2013 року. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0001462200 від 07.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на загальну суму 99542,00 грн. Як зазначає позивач спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд визнати його протиправним та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірного рішення з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно наказу № 172 від 06.09.2013 року (а.с.100) на підставі службового посвідчення серія ПЛ №135525, виданого 12.03.2013 року, начальником управління податкового аудиту Полтавської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП БК "Асоль" (код за ЄДРПУО 32286779) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Детальсервіс" за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року.

За результатами перевірки податковим органом 23.09.2013 року складено акт № 1081/22/32286779 (а.с.12-25), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.188.1 ст.188. п.198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, які проведено на підставі безтоварності операцій по ланцюгу постачання товару, чим занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 79633,60 грн.

Відповідно до приписів п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України позивач надав заперечення на акт перевірки № 1081/22/32286779 від 23.09.2013 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства Будівельна компанія "Асоль" (код за ЄДРПУО 32286779) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Детальсервіс" за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року". Листом Полтавської ОДПІ № 885/10/22-42 від 03.10.2013 року було відмовлено у розгляді заперечень на акт перевірки № 1081/22/32286779 від 23.09.2013 року у зв'язку з пропуском строку подання заперечення до акту перевірки.(а.с.30).

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001462200 від 07.10.2013 року (а.с.31), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на суму 79633,60 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 19908,40 грн.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням - рішенням та оскаржив його до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП БК "Асоль" (код за ЄДРПУО 32286779) зареєстроване 17.02.2003 року Царичанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області. На момент проведення реєстрації назва була ПП "Будгарант". Рішенням засновника №1 від 01.10.2012 року ПП "Будгарант" перейменовано в ПП БК "Асоль" та змінено юридичну адресу підприємства з Дніпропетровська область, Царичанський район, с.Драгівка, вул.Будьонного, 41А на Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Коцюбинського 10 А. (а.с.55).

Позивач перебуває на податковому обліку у Полтавській ОДПІ з 08.02.2013 року, згідно свідоцтво № 200117192, Серія НБ №548908 є платником податку на додану вартість (а.с.57).

Актом перевірки встановлено порушення п.188.1 ст.188. п.198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок взаємовідносин з ТОВ "Детальсервіс" в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 79633,60 грн.

Так, в акті перевірки № 1081/22/32286779 від 23.09.2013 року податковий орган посилається на акт № 786/22-417/37997840 від 10.08.2012 року Дніпродзержинської ОДПІ "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Детальсервіс" (код ЄДРПОУ 37997840), щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення за період квітень-червень 2012 року". Відповідно до даного акту встановлено що ТОВ "Детальсервіс" має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції (відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал), незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, відсутні достатні основні фонди (транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів), платник не знаходиться за місцезнаходженням.

На підставі акту про неможливість проведення зустрічної перевірки від № 1081/22/32286779 від 23.09.2013 року ТОВ "Детальсервіс", Полтавською ОДПІ зроблено висновок, що операції з придбання товарів (робіт, послуг), відображені у податковій звітності ПП БК "Асоль" з ТОВ "Детальсервіс" не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту та проведені на підставі безтоварності операцій по ланцюгу постачання товару.

Судом встановлено, що між ПП "Будгарант" (Покупець) та ТОВ "Детальсервіс" (Продавець) 08.06.2012 року укладено договір купівлі-продажу №9/6, згідно умов даного договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити належний продавцеві на праві приватної власності екскаватор Hunday ROBEX170W-7 2007 року випуску, номер шасі - заводський номер 50310893, двигун номер S6S-050230, ціна договору становить 350000,00 грн.(а.с.62-63).

На підтвердження реальності виконання умов договору купівлі-продажу №9/6 від 08.06.2012 року позивачем надано акт приймання передачі до договору №9/6 від 08.06.2012 року (а.с.64), податкову накладну №45 від 08.06.2012 року (а.с.65), квитанцію №1 про виписування податкової накладної №45 від 08.06.2012 року (а.с.66), рахунок-фактура №2007 від 08.06.2012 року (а.с.125), виписка по рахунку за 08.06.2012 року, котра підтверджує факт сплати коштів у розмірі 350000,00 грн. (а.с.67).

Щодо посилання відповідача на те, що договором купівлі-продажу №9/6 від 08.06.2012 року не передбачено умови транспортування придбаного товару, суд зазначає що чинним цивільним та господарським законодавством не передбачений обов'язок сторін зазначати в договорі умови на яких буде здійснюватись транспортування товару придбаного за договором купівлі-продажу. На підтвердження факту передачі придбаного товару позивачем надано акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.68), оборотно-сальдова відомість по рахунку 152 за грудень 2012 року (а.с.69) та свідоцтво серія ЕА № 017502 про реєстрацію екскаватор Hunday ROBEX170W-7 в Державній інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області.

23.05.2012 року між ПП "Будгарант" (Замовник) та ТОВ "Детальсервіс" (Виконавець) укладено договір про надання послуг №10/5. Згідно умов даного договору перевезення вантажу, Виконавець (ТОВ "Детальсервіс") зобов'язується доставити вантаж: бульдозер Т-170, екскаватор Hunday, каток Shantui, фронтальний погрузчик XG955IIL за маршрутом: с. Китайгород Дніпропетровської області - с.Нестеренки Київської області, а Замовник прийняти його і оплатити послуги за перевезення вантажу, ціна договору складає 50800,00 грн. (а.с.71).

На підтвердження виконання договору до матеріалів справи наданий акт №1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкова накладна №581 від 26.06.2012 року, рахунок-фактура №1172 від 26,06.2012 року, виписка по рахунку за 26.06.2012 року, котра підтверджує факт сплати коштів у розмірі 50800,00 грн., товарно-транспортна накладна від 27.06.2013 року видана на транспортування вантажу - фронтальний погрузчик XG955IIL, товарно-транспортна накладна від 27.06.2013 року видана на транспортування вантажу - екскаватор Hunday, товарно-транспортна накладна від 27.06.2013 року видана на транспортування вантажу - каток Shantui, товарно-транспортна накладна від 27.06.2013 року видана на транспортування вантажу - бульдозер Т-170 (а.с.73-75, 124,126-129).

ПП "Будгарант" (Замовник) та ТОВ "Детальсервіс" (Виконавець) уклали договір №11/5 від 24.05.2012 року про надання послуг. Згідно пункту 1.1 Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання послуги по виконанню робіт Автогрейдером на об'єкті "Майданчик під бурову установку для буріння свердловини №100, №110 Руновщинської площі с.Нестеренки Полтавської області" (а.с.76-77). Виконання даного договору підтверджується актом № 1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.06.2012 року, актом № 2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.06.2012 року, податковою накладною №319 від 06.06.2012 року, податковою накладною №390 від 27.06.2012 року, виписка по рахунку за 13.07.2012 року, котра підтверджує факт сплати коштів у розмірі 77001,60 грн. (а.с.79-82).

Частиною 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996) встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це можливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 2 Закону № 996 передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Обов'язковість підтвердження господарських операцій первинними документами встановлена також п.1.2 та 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року за № 742/11/13-11 зазначено, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Верховний суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари, чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Детальсервіс") підтверджується договорами, актами приймання - передачі, податковими накладними, рахунками - фактурою, квитанціями про виписування податкової накладної, виписками по рахунку, товарно-транспортні накладні.

Судом встановлено, що контрагент позивача на момент укладення договорів, оформлення первинних документів та складення податкових накладних значився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені ТОВ "Детальсервіс" з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ПП БК "Асоль".

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно вимог пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України 138.1. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) податком на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. У свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних та інших первинних документів, складених його контрагентом на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту та формування витрат сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності Позивача та беручи до уваги вимоги статей 138-139 Податкового кодексу України суд погоджується із правомірністю віднесення Позивачем до складу витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Детальсервіс" в періоді, охопленому перевіркою.

Суд зазначає, що посилання податкового органу на акт перевірки контрагента, спростовується наступним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року позовні вимоги ТОВ "Детальсервіс" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харьківській області про визнання дій неправомірними задоволено. Суд визнав протиправними дії податкового органу, які полягають у проведенні зустрічної звірки ТОВ "Детальсервіс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень - червень 2012 року, за результатом якої складено акт № 786/22-417/37997840 від 10.08.2012 року "Про неможливсть проведення зустрічної перевірки ТОВ "Детальсервіс" (код ЄДРПОУ 37997840), щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення за період квітень-червень 2012 року". Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року рішення першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо проведення позивачем безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару з ТОВ "Детальсервіс".

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначені договори суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства Будівельна компанія "Асоль" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 200,00 грн., що підтверджується квитанцією №26Р24172 від 24.10.2013 року (а.с.3), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Будівельна компанія "Асоль" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0001462200 від 07 жовтня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства Будівельна компанія "Асоль" (код ЄДРПОУ 32286779) витрати по сплаті судового збору в розмірі 200,00 грн.(сплачений згідно квитанції №26Р24172 від 24.10.2013 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2013 року.

Суддя Г.В. Костенко