Рішення № 35495769, 21.11.2013, Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 114/2266/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2013рокусмт. Роздольне

Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого суддіАбеляшева О.В.,

при секретаріОголь О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що відповідач ОСОБА_3 безпідставно використовує належну їм квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у звязку з чим просять суд визнати право власності на вказану квартиру та повернути її власникам.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просять суд задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов заперечили, суду пояснили, що відповідачем було сплачено позивачам 5000 гривень за квартиру, правовстановлюючі документи відповідачем не оформлені .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що від мешканців селища Новоселівське чула про те, що нібито ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продали свою квартиру ОСОБА_3, але за яких умов та чи яку суму їй не відомо.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних правових підстав.

Судом встановлено що згідно ОСОБА_5 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1677713 від 27.03.2013 року ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Новоселівською селищною радою 10.11.1994 року, на праві приватної спільної часткової власності належить 1\2 частка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1708485 від 28.03.2013 року, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Новоселівською селищною радою 10.11.1994 року, на праві приватної спільної часткової власності належить 1\2 частка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На квартиру АДРЕСА_2, АР Крим , КРП «БРТІ м. Євпаторія» виготовлено технічний паспорт станом на 05.02.2013 року.

Як пояснили у судовому засіданні позивачі, договір купівлі-продажу квартири між ними та відповідачем ОСОБА_3 у письмовій формі не укладався, нотаріально договір купівлі продажу квартири не посвідчувався, про його державну реєстрацію сторони у встановленому законом порядку не звертались.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачені конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відповідно до положень статті 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо його право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності .

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивачів в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_2, АР Крим.

Посилання позивачів про те, що між ними та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу квартири, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 182 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 55 Закону України «Про нотаріат», які діяли на момент укладення угоди, правочини щодо нерухомості підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Отже, суд вважає, що угоди, які потребували нотаріального посвідчення і державної реєстрації, до їх державної реєстрації вважаються взагалі неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав і обовязків, оскільки момент вчинення вказаних правочинів, відповідно до статей 210, 640 ЦК України прямо повязувався з державною реєстрацією.

Крім того відповідно до вимог ст. 334 ЦК України, право власності на майно по договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, настає у набувача з моменту такого посвідчення .

Таким чином відповідач ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру не має. Як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивачів в судовому засіданні, власниками квартири АДРЕСА_2, АР Крим є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Позивачами суду не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем ОСОБА_3 не визнається чи оспорюється їх право власності на квартиру, не наведено доводів на підтвердження посилань позивачів, що відповідач ОСОБА_3 чинить перешкоди у реалізації їх права власності на квартиру, а саме володінні, користуванні та розпорядженні майном на власний розсуд.

Оскільки позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_2, АР Крим, жодних підстав, припинення права власності на квартиру, передбачених ст.. 346 ЦК України, судом не встановлено, суд вважає відсутні підстави у судовому визнанні вже існуючого права.

Зважаючи на викладене у задоволенні позову має бути відмовлено в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 220, 655, 657 ЦК України, ст. ст. 10,11, 57, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до Роздольненського районного суду АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: