Ухвала суду № 35494711, 20.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/754/13-а

20.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_2- ОСОБА_5, довіреність № 52 від 13.01.13

представник відповідача - Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі - Запорожець Леся Василівна, довіреність № 2/05-02-32 від 25.02.13

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В. ) від 04.07.13 у справі № 827/754/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (вул. Горького, 174,Мсп 680,Південна Частина Києва, Київ,03680)

Інспекції з питань захисту прав споживачів м. Севастополя Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (вул. 6-та Бастіонна, 32, м. Севастополь, 99008)

про скасування протоколу та рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Інспекції з питань захисту прав споживачів м. Севастополя Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про визнання недійсним рішення Держспоживінспекції України від 04.01.2013 року №0046 про застосування штрафних санкцій в розмірі 20779,70грн., протоколу засідання №000094 від 08.08.2012 року стосовно справи про порушення законодавства про рекламу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 04.07.2013 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Інспекції з питань захисту прав споживачів м. Севастополя Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про скасування протоколу та рішення - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 04.07.2013 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 20.11.13 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник відповідача - Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача - Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 22 червня 2012 року за вх. №1299 на адресу Держспоживінспекції у м. Севастополі надійшло звернення ТОВ "Студіо Модерна" про розміщення ФОП ОСОБА_2 реклами лікарських засобів та медичної техніки, розмішеної у газеті "Вечірній Київ" від 17.05.2012 №53, в порушення вимог ст.ст.8, 10, 21 Закону України "Про рекламу".

25.06.2012 року за вих. №1550 на адресу ФОП ОСОБА_2 направлено вимогу щодо надання документів, підтверджуючих вартість розміщеного рекламного оголошення та копії реєстраційних документів.

На виконання даної вимоги 27.06.2012 року позивачем надано вищевказані документи, з яких вбачається, що вартість наданої послуги по розміщенню рекламного оголошення склала 4 155,94 грн. без врахування ПДВ.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про рекламу" від 03.07.1996, №270/96-ВР, Порядком накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693 (далі - Порядок №693).

Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996, №270/96-ВР визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно абз. 10 ст. 1 Закону України "Про рекламу", реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Недобросовісною є реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження. Недобросовісна реклама прямо заборонена статтею 10 Закону України "Про рекламу".

Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа.

Вказана заборона зумовлена причиною порушення принципів реклами, закріплених у ст. 7 Закону України "Про рекламу", а саме: принципів точності, достовірності, принципу заборони нанесення шкоди споживачам реклами.

Близьким за змістом до поняття "недобросовісна реклама" є поняття "поширення інформації, що вводить в оману", яке згідно статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.96 № 236/96-ВР вважається недобросовісною конкуренцією.

Відповідно до ч. 1 ст.8 цього Закону, у рекламі забороняється імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності.

Реклама лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити: об'єктивну інформацію про лікарський засіб, медичний виріб, метод профілактики, діагностики, лікування, реабілітації і здійснюватися так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є рекламою, а рекламований товар є лікарським засобом, медичним виробом, методом профілактики, діагностики, лікування, реабілітації; вимогу про необхідність консультації з лікарем перед застосуванням лікарського засобу чи медичного виробу; рекомендацію щодо обов'язкового ознайомлення з інструкцією на лікарський засіб; текст попередження такого змісту: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я", що займає не менше 15 відсотків площі (тривалості) всієї реклами.

У рекламі лікарських засобів, медичних виробів та методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється розміщення:

відомостей, які можуть справляти враження, що за умови застосування лікарського засобу чи медичного виробу консультація з фахівцем не є необхідною:

відомостей про те, що лікувальний ефект від застосування лікарського засобу чи медичного виробу є гарантованим;

рекомендацій або посилань на рекомендації медичних працівників, науковців, медичних закладів та організацій щодо рекламованих товару чи послуги;

інформації, що може вводити споживача в оману щодо складу, походження, ефективності, патентної захищеності товару, що рекламується.

У рекламі товарів та методів, що не належать до лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, а також у рекламі харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок забороняється посилатися на те, що вони мають лікувальні властивості.

Приписами ч.2 ст.26 Закону України "Про рекламу" передбачено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулюються Порядком накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693 (далі - Порядок №693).

Згідно з п. п.9, 10, 11, 12 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693 (далі - Порядок №693), підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.

До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи.

Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2012 року ФОП ОСОБА_2 особисто отримано запрошення на розгляд справи щодо порушення нею Закону України "Про рекламу", який призначений на 08.08.2012 року.

20 липня 2012 року Держспоживінспекцією у м. Севастополі прийнято рішення №000094 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники (п.8 Порядку №693 ).

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.

08 серпня 2012 року Держспоживінспекцією у м. Севастополі складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу та прийнято рішення про направлення матеріалів справи до Держспоживінспекції України для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій у відношенні позивача в зв'язку з тим, що сума штрафу, згідно розрахунку, перевищує 300 неоподатковуваних мінімумів громадян.

04 січня 2013 року Держспоживінспекцією України прийнято рішення №0046 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу на ФОП ОСОБА_2

Згідно вимог Порядку №693, за наявності ознак порушення Закону України "Про рекламу", відповідний орган приймає рішення про початок розгляду такої справи.

Справи про порушення законодавства про рекламу мають бути розглянуті у місячний строк.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення про початок розгляду справи було прийнято 20.07.2012 року, а протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу було складено 08.08.2012 року.

З урахуванням викладеного, Держспоживінспекцією у м. Севастополі були дотримані вимоги Порядку №693 щодо строків розгляду справи №000094 щодо порушення ФОП ОСОБА_2 вимог Закону України "Про рекламу".

Колегія суддів зазначає, що в рекламному оголошенні йдеться посилання на свідоцтво Міністерства охорони здоров'я України (свідоцтво №5149/2006 від 26.05.2006 року).

Дане свідоцтво було видано TOB "Студіо Модерна" на пристрій для допоміжної терапії опорно-рухового апарату "Kosmodisk".

У переліку осіб, які мають право використовувати дане свідоцтво, позивач не зазначений.

Рекламне оголошення було опубліковане 17.05.2012 року. Строк дії вищевказаного свідоцтва до 26.05.2011 року.

Таким чином, на момент опублікування даного оголошення вищевказане свідоцтво було недійсним.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок щодо порушення позивачем норм Закону України "Про рекламу", а саме, використання дозвільних документів, строк яких минув та які видані іншій особі, а саме, TOB "Студіо Модерна", тобто розміщення недостовірної інформації.

Водночас, згідно тексу оголошення, назва рекламного оголошення викладена наступним чином "Суперпристрій для капітального "ремонту" хребта та попереку".

За текстом оголошення: "Чисельні дослідження довели, що у десятків мільйонів людей, що скористалися ним, значно зменшилися або зовсім зникли болі в ділянці спіни! Лікарі рекомендують його людям, діяльність яких пов'язана з підвищеними навантаженнями на спину, а також вагітним жінкам, професійним водіям, людям із "сидячим" типом роботи і всім, всім, всім!"

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що позивачем порушені вимоги ст.21 Закону України "Про рекламу", оскільки в рекламі наводять відомості про те, що лікувальний ефект від використання "Коsmodisk" є гарантованим. Таким чином, даний зміст оголошення вводить споживача в оману щодо ефективності виробу медичного призначення.

Разом з тим, судова колегія вважає необхідним зазначити, що дане оголошення не містить попередження про необхідність отримання консультації лікаря перед початком застосування даного виробу та застереження щодо небезпеки для здоров'я при самолікуванні.

Крім того, в порушення ч.9 ст.21 Закону України "Про рекламу", враховуючи те, що даний засіб має профілактичні властивості, у рекламному оголошенні йдеться посилання на лікувальний ефект від використання даного пристрою. В порушення ч.6 ст.21 цього Закону наводиться те, що лікарями рекомендується використання даного просторою.

Статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що поширення інформації, що вводить в оману, повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність дій відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що рекламне оголошення, розміщене за замовленням позивача, є таким, що вводить споживача в оману в частині власника прав на торгівельну марку, лікувальних властивостей, наявності документів, які б підтверджували якість та безпеку товару, щодо походження даного товару, ефективності, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення відповідачем строків, передбачених ст. 250 ГК України, не приймається до уваги колегією суддів як таки, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 04.07.13 у справі № 827/754/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва