Рішення № 35494650, 22.11.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/13518/13-ц

пр. № 2/759/5528/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 року Святошинський районний суд м. Києва Величко Т.О. у складі суду: суддя Т.О. Величко при секретарі: Т.В. Голубенко розглянувшиу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2;

до Державного підприємства «Антонов»;

про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 в вересні 2013 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Антонов (далі - Відповідач) про поновлення на роботі, зобов"язання вчинитидіїта стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Посилаючись на те, що згідно наказу відповідача від 23.09.1987 року № 3611\к його було зараховано на посаду слюсаря-ремонтника 5 розряду в 0-26 відділ, наказом відповідача від 20.03.2013 року його було повідомлено про скорочення штатів по підприємству, але з конкретним текстом накау про звільнення його не ознайомили. Позивач зазначав, що після попередження про його звільнення за скороченням штату йому декілька разів було запропоновано посади на які він погоджувався, але несподівано потім відмовляли у прийняття не пояснюючи причини відмови. Позивач зазначав, що у такому стані він перебував майже два місяці, але з боку відповідача не було жодних дій щодо його працевлаштування на запропоновані відповідачем посади на які він надава згоду на переведення. Позивач зазначав, що накаом №1568 від 06.08.2013 року його було звільнено з посади за скороченням штату, а тому позивач просить суд позов задовольнити та ухвалити рішення, яким визнати незаконним наказ про його звільення від 06.08.2013 року за п.1 ст. 40 КЗпП України, зобов"язати відповідача поновити його на роботі на запропонованій посаді охоронця, скасувати запис у трудовій книжці про звільнення з роботи, зробити новий запис про поновлення на роботі на новій посаді охоронця підприємства, надати розпорядження про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнути витрати на правову допомогу та стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні 22.11.2013 року позивач повідомив суд, що після отримання відповідачем його позовної заяви, його було викликано до відповідача та запропоновано йому нову посаду машиністом компресорних установок на яку його зараховано з 21.11.2013 року, а тому в частині позовних вимог щодо ухвалення рішення, яким визнати незаконним наказ про його звільення від 06.08.2013 року за п.1 ст. 40 КЗпП України, зобов"язати відповідача поновити його нароботі на запропонованій посаді охоронця, скасувати запис у трудовій книжці про звільнення з роботи, зробити новий запис про поновлення на роботі на новій посаді охоронця підприємства. надати розпорядження про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу- залишити без розгялду. Але в частині позовних вимог щодо стягнення з відповдіача моральної шкоди та витрат на правову допомогу на задоволенні позову наполягав, посилаючись на те, що біля двох місяців був у незрозумілому стані, що відповідач пропонував йому нові посади, він готував документи щодо переведення, але потім безпідставно відмовляв у переведенні не повідомляючи про причини та підстави, що незаконними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, повідомила суд, що позивача вже працевлаштовано, що він отримував допомогу у зв"язку зі звільнням за скороченням штату, що йому пропонували посади, але він від них відмовлявся, хоча письмових доказів у них немає, а тому вважає що моральну шкоду йому з боку відповідача завдано не було.

Суд заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши докази на які сторони посилалися як на підставу позовних вимог, заперечень проти позову вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторнами у справі доказуванню не підлягають.

Відповідач визнав свої неправомірні дії щодо не вирішення питання щодо працевлаштування позивача, про що свідчить наказ від 20.11.2013 року №3194к, згідно з яким позивача зараховано з 21.11.2013 року на посаду машиніста компресорних устанвок 4 р ( а.с.20).

Відповідач у справі не довів суду доказами та не повідомив про підстави звлінення від доказування, у порядку ст. 61 ЦПК України та не надав належних та допустимих доазів, про те що позивач відмовлявся на запропоновані йому посади, а тому був звільнений за скороченням штату.

У судовому засіданні позивач повідомляв, що діями відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях яких позивач зазнав у зв'язку з відсутністю роботи протягом двох місців, що полягає у суттєвих емоційних стражданнях, пов'язаних з протиправною поведінкою відповідача, що пропрацювавши у відповідача біля двадцяти років та не отрмуючи дисциплінарних стянень не заслуговував на таке до себе байдуже відношення, яке призвело до завдання шкоди та пережитим стресом внаслідок не надання йому можливості бути переведеним на іншу посаду яку йому пропонував відповідач а потім відмовляв у переведення не пояснюючи підстав.

Таким чином, бездіяльність відповідача по відшкодуванню завданої шкоди, яка виникла незалежно від волевиявлення позивача у справі, призводить до негативних змін у налагодженому ритмі його життя, погіршує його матеріальне становище та дестабілізує психічний стан.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен з»ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи у який матеріальній формі.

Відповідно до ст. 237-1КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи з вимог розумності і справедливості, характеру вчиненого правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, тривалості порушення та ступеня вини відповідача, суд оцінює заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 2500 грн.

Що стосуєтся відшкодуванн витрат на правову допомогу, позивачем не надано суду доказів про понесені витрати на правову допомогу, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.3,10,11,15,88,210-218,294 ЦПК України, ст.237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Антонов» про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ДП "Антонов"(03062 м. Київ вул. Туполєва,1, код ЄДРПОУ 14307529) на користь ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1.,ідентифікацйний номер НОМЕР_1, моральну шкоду у розмірі 2500 ( дві тисячі п"яткот) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з часу його проголошеня.

Суддя Т.О. Величко